Амортизація та її вплив на об'єкт оподаткування

Амортизація — це поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фон­дів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амор­тизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

— на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

— на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

— на проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модер­нізації та інших видів поліпшення основних фондів;

— на капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будів­ництвом: іригація, осушення, збагачення.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати плат­ника податку:

— на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

— на вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

— на придбання основних фондів або нематеріальних акти­вів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих інших основних фон­дів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

— на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

— витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й житлових будинків, придбання і збере­ження бібліотечних і архівних фондів;

— витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

— витрати на придбання та збереження Національного ар­хівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модер­нізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для цього основні фонди ділять на чотири групи:

1) будівлі, споруди, їх структурні компоненти та переда­вальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

2) автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеха­нічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3) інші основні фонди, не включені в 1, 2 і 4 групи;

4) електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне за­безпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (з розрахунку на податковий квартал):

— для групи 1 — 2%;

— для групи 2 — 10%;

— для групи 3 — 6%;

— для групи 4 — 15%.

Ці норми амортизації будуть застосовуватися з 1 січня 2004 року.

У 2003 році діють наступні норми:

— для групи 1 — 1,25%;

— для групи 2 — 6,25%;

— для групи 3 — 3,75%.

Платник податку може прийняти рішення про засто­сування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Зазначене рішення приймається плат­ником до початку звітного податкового року, воно не може бути змінене протягом року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного року.

Балансова вартість групи основних фондів (окремо­го об'єкта основних фондів групи 1) на початок звіт­ного періоду (розрахункового кварталу) розраховується за формулою:

Б(а) ⁼ Б (а-І) + П_(а__1} - В(а-1) - А(а-1)

де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи І) на початок розра­хункового кварталу;

Б(а-1) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) — сума витрат, понесених на придбання

основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом попереднього розрахункового кварталу;

А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахо­ваних в попередньому розрахунковому кварталі.

Якщо протягом року є високі темпи інфляції, плат­ники податку всіх форм власності мають право застосу­вати щорічну індексацію балансової вартості груп основ­них фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

];

І(а-1) — і ндекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індекса- ція не провадиться.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюд­жету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язко­вих платежів).

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підляга­ють амортизації, в сумі, яка не перевищує 10% сукупної | балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, З, і 4 чи окремих об'єктів групи 1 на початок розрахун­кового кварталу.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів гру­пи 1 проводиться до досягнення його балансовою вар­тістю 100 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат відповідного податкового періоду, а його вартість прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 прово­диться до досягнення балансовою вартістю групи нульо­вого значення.