Світовий досвід організації справляння ПДВ

Особливе поширення в світовому співтоваристві по­даток на додану вартість отримав в 50-х роках XX сто­ліття. Хоча вперше був запроваджений в Німеччині в 1916 р. як податок на всю суму товарного обороту. Однією з перших країн західної Європи, де був застосова­ний податок на додану вартість, була Франція. Тут ПДВ використовується з 1954 року. Навряд чи можна гово­рити, що він однаково інтенсивно почав застосовуватися у всіх країнах (наприклад, в Швейцарії він не викорис­товується досі). У США і Канаді так і не змогли знайти переконливих аргументів на користь цього податку, крім того, його вважають таким, що суперечить консти­туції США.

Затвердження податку на додану вартість виклика­ло немало суперечок, однак податкове законодавство 57 країн світу (в тому числі 17 європейських) міцно за­кріпило його як один з основних каналів надходження в дохідну частину бюджету, наприклад, у Франції — 38%, Німеччині — 28%, Іспанії — 24,9%, Данії — 19%, Великобританії — 17% державного бюджету.

Механізм законодавчого закріплення ПДВ у високо розвинених країнах світу являє ілюстрацію оптимального поєднання фіскальної і стимулюючої функції податків. Незважаючи на значний розмір коштів, що поступають до бюджету через важелі ПДВ, він залишається одним з істотних стимулів, що провокують виробничу активність.

 

 

Питання для самоперевірки:

1. Дайте загальну характеристику акцизного опо­даткування.

2. Що є об'єктом оподаткування ПДВ?

3. Назвіть платників ПДВ відповідно до законо­давства України.

4. В чому суть методу податкового кредиту, який використовується для визначення суми ПДВ, що підлягає перерахуванню в бюджет?

5. Який порядок обліку ПДВ у платників?

6. Назвіть пільги щодо ПДВ.

7. Які є ставки ПДВ?

8. В яких випадках застосовують нульову ставку, який їі зміст?

9. Який порядок заповнення декларації з ПДВ та податкової накладної?

10. Яка відповідальність платників встановлена за своєчасність та повноту сплати ПДВ?

РОЗДІЛ V.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР

 

5.1. Акцизний збір

як форма специфічних акцизів

 

Одним з невід'ємних елементів податкових систем країн світу є сьогодні індивідуальний (потоварний) акциз, який в Україні має своє втілення у функціонуванні такого податку як акцизний збір.

Повсюдне поширення акцизного оподаткування пояс­нюється, передусім, високим фіскальним потенціалом даного податку. Так, ще у XVII столітті французький економіст Ф.Демезон відзначав, що акциз "здатен один принести казні стільки і навіть більше, ніж усі інші податки". При цьому одним з інструментів, за допомогою яких реалізується фіскальна функція акцизу, є законо­давчо визначене коло підакцизної продукції і ставка податку. У сучасних податкових системах він звичайно займає наступне місце після податку на додану вартість і за значенням, і за обсягом надходжень до бюджету. Ак­цизним збором оподатковуються товари, які, як правило, не належать до речей першої потреби і рівень рентабель­ності при виробництві яких досить високий.

Походження терміну "акциз" пояснюється по-різному:

1} ехсісіеге — робити надрізи на клеймах, що означає сплату податку;

2) сіееаих — ножиці, які визначають відмінності у ціно­утворенні;

3) аззісіеге — відсікання, відрізання частини ціни товару при акцизі;

4) аззісіеге — накладати, встановлювати.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 р. і разом з ПДВ замінив податки з обороту і реалізації. Сучасне трактування акцизного збору визначає його як непрямий податок на окремі товари (продукцію), ви­значені законом як підакцизні, який включається до ціни товарів (продукції). Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі спо­живачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери.

Товари, які обкладаються акцизним збором носять назву підакцизних товарів. Перелік оподатковуваної акцизом продукції формується відповідно до визна­чених цілями, серед яких, окрім фіскальної, можна виділити наступні:

— необхідність перерозподілу надвеликих доходів від вироб­ництва і реалізації окремих видів продукції (наприклад, алкогольних напоїв, окремих видів мінеральної сировини);

— необхідність обмеження виробництва і споживання "соці­ально небезпечних" товарів, використання яких приносить Шкоду здоров'ю людини і стану навколишнього середо­вища. У зв'язку з цим традиційними підакцизними това­рами виступають алкогольні напої і тютюнові вироби. У деяких країнах застосовується так званий "екологічний акциз" (наприклад, акциз на хімікати фреонового типу — в США);

— необхідність перерозподілу доходів високооплачуваних верств населення шляхом встановлення акцизу на так звані "предмети розкошів", попит на які малоеластич-ний за ціною. У світовій практиці в цю категорію тра­диційно входять яхти, мотоцикли, легкові автомобілі, а також ювелірні вироби.

В сучасних умовах перелік підакцизної продукції, який діє у вітчизняній податковій системі, в цілому відповідає класичним принципам акцизного оподатку­вання, включаючи в себе:

— "соціально небезпечні" товари: усі види спиртової і алко­гольної продукції, широкий асортимент тютюнових виро­бів (курильний тютюн, сигарили, цигарки);

— "предмети розкошів" — мотоцикли, легкові автомобілі визначеної потужності);

— деякі види мінеральної сировини і продукти їх перероб­ки (деякі види пально-мастильних матеріалів).

Сьогодні в Україні підакцизними товарами висту­пають:

— алкогольні напої;

— спирт етиловий;

! — тютюнові вироби;

— транспортні засоби;

— пиво солодове;

— бензини, дистиляти, паливо.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Склад підакцизної продукції поряд з іншою складо­вою — податковою ставкою, визначає потенціал акцизу як фіскального інструменту. У цій ролі акциз виконує роль функції наповнення державного бюджету грошови­ми засобами, займаючи одне із важливих місць у сис­темі державних податкових доходів. Особливе значення акциз як фіскальний інструмент має в країнах з перехідною економікою, для яких в цілому характерне базування на непрямі податки через відсутність достатньої, і стабільної бази для прямого оподаткування (через слабкий розвиток виробництва, низькі доходи населення тощо). Так, на сьогодні за рахунок акцизу формується близько п'ятої частини податкових доходів таких країн, як Чехія, Угорщина, Польща.

Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має і регулююче значення. Регулююча функція акцизу проявляється у декількох напрямках, серед яких можна виділити:

— вплив на обсяги виробництва і споживання підакциз­них товарів;

— вплив на структуру виробництва, стимулювання зростан­ня його ефективності, підвищення якості виробленої про­дукції, покращення споживчих характеристик продукту;

— регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів.

Обмежуючий вплив акцизів на обсяги виробництва (і як наслідок — на обсяги споживання) застосовується, як правило, щодо "соціально небезпечних" товарів, го­ловним серед яких є алкоголь. Механізм обмежуваль­ного регулювання за допомогою акцизу можна описати наступним чином. Вилучаючи у підприємства частину виручки, акциз негативно впливає на фінансовий резуль­тат діяльності підприємства, зменшуючи його зацікав­леність у виробництві підакцизної продукції. Скорочення виробництва (а отже, і ринкової пропозиції) підакцизної продукції відповідно до теорії попиту і пропозиції стиму­лює зростання цін і при інших рівних умовах — падін­ня попиту. Однак ефективність даного напрямку регу­люючого впливу акцизу суттєво залежить від того, на­скільки ефективно здійснюється державний контроль за сферою обігу підакцизної продукції, наскільки міцні перешкоди для її проникнення на ринок без оподатку­вання акцизом,

Другий напрям регулюючого впливу акцизу — стиму­лювання зростання ефективності виробництва, підвищен­ня якості виробленої продукції, покращення споживчих характеристик товарів — на практиці реалізується шля­хом встановлення диференційованих ставок акцизу в середині товарних груп, а також за рахунок застосування фіксованих акцизних ставок. Оподатковуючи відносно більшим акцизом низькосортний товар, держава стиму­лює виробника переходити на виробництво більш якісної продукції.

Вплив через акциз на рентабельність виробництва окремих товарів дає змогу певним чином знизити інтерес виробників до входження у такі сфери бізнесу, як вироб­ництво алкоголю, тютюну, добуток мінеральної сирови­ни. Ці виробництва об'єктивно володіють значною рента­бельністю через низькі витрати і високу ринкову ціну готової продукції. Акциз вилучає в бюджет частину понаднормативного прибутку, з однієї сторони, і пере­шкоджає "перегріву" економіки у даних виробничих сферах — з іншої.

Наявність акцизного збору пояснюється також можли­вістю за допомогою диференціації ставок регулювати рівень рентабельності підакцизних товарів і враховувати ті зміни, які відбуваються на споживчому ринку внаслі­док введення нових чи підвищення існуючих ставок даного податку.

Таким чином, акцизний збір — непрямий податок, основою якого виступає диференційований підхід до оподаткування різних товарів та товарних груп. Тому його відносять до категорії специфічних акцизів.

Акцизний збір дозволяє через цінові механізми не­прямо впливати на обсяги виробництва та реалізації окремих підакцизних товарів як на митній території України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Справляння акцизного збору передбачає вирішення фінансових проблем держави за рахунок забезпечених верств населення. Воно пом'якшує регресивність подат­ків на споживання в цілому.