У фіскальній політиці держави

В кожній країні існує необхідність виконання сус­пільних завдань, у виконанні яких бере участь держава. Держава вирішує ці завдання за допомогою фіскаль­ної політики.

Фіскальна політика (від лат. фіск " fisc" — імпера­торська казна) — це маніпулювання державним бюдже­том з метою виконання державою своїх функцій.

Фіскальна політика виявляє себе у системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів держави, їх розподілі, а також у фінансовому законодавстві.

Фіскальні інтереси не обмежуються лише стягненням коштів на користь державі, оскільки реалізація функцій держави на цьому закінчується. Процес формування фінансових фондів забезпечує державу ресурсами, не­обхідними для реалізації її функцій. Останнє безпо­середньо пов'язане з видатками, бо саме через витрати держава "презентує" себе суспільству:

— через витрати на утримання апарату управління, оскіль­ки саме в особі державних службовців існує держава;

— держава — суспільний інститут, діяльність якого по­винна бути спрямована на задоволення інтересів членів суспільства, тобто державні видатки мають бути сус­пільно спрямованими.

Фіскальна політика може бути стимулюючою або стримуючою, залежно від того, якого напрямку розвитку об'єкта впливу прагне досягти держава. Наприклад, коли економіка перебуває у спаді чи депресії, фіскальна полі­тика може стати стимулюючою, якщо фіскальними ін­струментами (зниженням податків та збільшенням видат­ків) держава збільшує інвестиційні можливості економіч­них агентів, що призводять до бюджетного дефіциту або до його зростання. У випадку, коли спостерігається економічне зростання, фіскальна політика для контролю за інфляцією переходить до розряду стримуючої.

Проблема виникає тоді, коли економічна ситуація в країні поєднує у собі економічний спад з інфляцією. У такому випадку необхідно одночасно вживати як стиму­люючі, так і стримуючі фіскальні інструменти. Тобто маніпулювання державним бюджетом має стати таким, щоб воно ініціювало розвиток господарства без впливу на зростання цін. Вислів "маніпулювання державними доходами та видатками" означає не постійну зміну "пра­вил гри", а свідоме настроювання інструментів фіскаль­ної політики задля досягнення суспільного добробуту. Суб'єкти, на яких спрямовані фіскальні дії, повинні мати впевненість щодо основних фіскальних дій дер­жави — системи податків. Особливо, коли суб'єкти не мають достатньої кількості нагромаджень минулих періодів, для самоорганізації своїх дій.

У розпорядженні кожної держави для задоволення суспільних потреб повинні бути ресурси, в першу чергу фінансові. Вирішенню суспільних завдань і потреб сприяє функціонування фінансового господарства країни.

Для функціонування фінансового господарства:

1. Необхідно проводити збір доходів.

2. Витрачати зібрані кошти.

Доходи, які отримує держава, як правило, обмежені, а ріст суспільних потреб збільшує видатки. У зв'язку з цим виникає необхідність систематизації, обліку і конт­ролю доходів і видатків держави, тобто виникає необхід­ність використання законодавчо затвердженого плану держави. Таким фінансовим планом є державний бюджет.

Бюджет є основою фінансового господарства держави. Він тісно пов'язаний з питаннями економіки, фінансів, політики і права. Така багатогранність бюджету пояснює труднощі ефективного формування доходів і раціональ­ного фінансування видатків.

Ситуація, що склалась сьогодні в Україні, є характер­ною для економіки перехідного періоду, оскільки, як правило, при проведенні ринкових перетворень прохо­дить зниження "державної присутності" в економічному і соціальному житті країни. На етапі перехідної еконо­міки держава стоїть перед необхідністю проведення пере­творень, які мають за мету нормалізацію державного бюджету. Основними напрямками таких перетворень є:

1) зниження державних видатків;

2) підвищення доходів бюджету.

Однак зниження державних видатків являє собою достатньо важкий процес, оскільки в даному випадку зачіпаються соціальні інтереси широких мас населення. Крім того, при цьому знижуються державні видатки на такі сфери, як освіта і інвестиції, які сприяють при­скоренню економічного росту, що призводить до довго­строкової соціальної нестабільності, яка паралізує діяль­ність народного господарства.

Тому в таких умовах особливої актуальності набуває питання ефективного формування доходів державного бюджету.

Історично бюджетні доходи характеризувались на­ступною структурою:

— прямі --- доходи, отримані від експлуатації державного майна;

— непрямі --- доходи, які держава отримала за допомогою податків;

— доходи від регалій і монополій --- займали проміжне становище між прямими і непрямими доходами.

В даний час доходи бюджету складаються з трьох основних частин: податкових доходів, неподаткових доходів і доходів цільових бюджетних фондів (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Роль податків у загальному обсязі доходів бюджету

Види доходів бюджету	Джерела	Процеси, які забезпечують поступлення коштів в бюджет
1. Податкові	Економічна діяльність, яка виражається у створенні ВВП	Оподаткування економічної діяльності
2. Неподаткові	Національне багатство	Доходи від приватиза­ції діяльності держави. як учасника ринку
3. Доходи цільових бюджетних фондів	Змішані	Різноманітні збори, штрафи тощо

Найбільш важливою частиною є податкові доходи. У 90-х роках XX ст. у бюджетному процесі України спостерігалися:

— зниження питомої ваги державних доходів у ВВП;

— перевага податкових доходів в загальному об'ємі доходів бюджету.

Існування держави залежить безумовно від податків. Вони являють собою ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням доходів держави, необхід­них для виконання нею своїх функцій.

Трирівнева податкова система, яка функціонує в Україні, дозволяє забезпечити можливість самостійного формування бюджетів всім рівням управління при розподілі окремих податків між ними.

Частина податкової маси, яка акумулюється в дер­жавному бюджеті, шляхом бюджетного регулювання перерозподіляється між регіональними і місцевими бюд­жетами. У зв'язку з цим дохідні джерела діляться на закріплені і регулюючі.

Вдосконалення між бюджетних відносин повинно здійснюватися, по-перше, шляхом більш раціонального розподілу між бюджетами різних рівнів закріплених доходів, по-друге, диференціацією нормативів відраху­вань від регулюючих доходів на об'єктивній основі, по-третє, квотуванням, тобто закріплення частини від окремих видів податків за бюджетами різних рівнів на довготривалій основі.

Способом розмежування доходів між рівнями бюджет­ної системи є встановлення кожним рівнем управління своїх ставок (надбавок) з того чи іншого податку в межах, передбачених законодавством.

Система бюджетних відносин відіграє важливу роль в ослабленні дії центральних сил, які виникають в багатих природними ресурсами регіонах, оскільки вона дозволить утримувати ці райони в узгоджених рамках. Якщо в державі не створено відкритої системи бюджет­них відносин, що ґрунтується на узгоджених діях всіх сторін, кожна з яких має свої інтереси, збереження сис­теми невпорядкованих бюджетних відносин може бути небезпечним для держави. Створення справедливої від­критої системи на базі організаційно-правового процесу, в якому приймають участь всі райони, сприяє досягнен­ню більшої узгодженості у питаннях дольового роз­поділу податків.

Вибір оптимального рішення проблеми раціонального перерозподілу податків між рівнями бюджетної системи визначається тільки в результаті достатньо тривалого періоду еволюції національної бюджетної системи. Тіль­ки власний досвід дозволяє, враховуючи специфіку еко­номічних умов, визначити таке співвідношення конкрет­них видів податкових поступлень в бюджети різних рівнів і методів їх розподілу, яке в максимальній мірі буде відповідати функціональному призначенню тих чи інших податків і мірі їх впливу на процес суспіль­ного відтворення.

 

 

Питання для самоперевірки:

1. Які основні ознаки податків?

2. Які функції виконують податки?

3. У чому полягає суть фіскальної функції податків?

4. Які елементи характеризують зміст податків?

5. За якими ознаками можна класифікувати по­датки?

6. Що лежить в основі поділу податків на прямі та непрямі?

7. Чим зумовлена необхідність використання не­прямих податків?

8. Які групи податків виділяються залежно від об'єктів оподаткування?

9. Які існують види податкових пільг?

10. Назвіть основні переваги і недоліки прямих по­датків.

 

 

РОЗДІЛ II

 

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА І ПОДАТКОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ