Схема розрахунку єдиного податку показана на рисунку 14. 1.

Юридичні особи можуть самостійно обрати одну із ставок єдиного податку:

— 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати ПДВ;

— 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі вклю­чення ПДВ до складу єдиного податку.

Базою оподаткування у юридичних осіб — суб'єк­тів малого підприємництва є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акциз­ного збору. Для платників єдиного податку за ставкою 10% в базу оподаткування не включаються також суми ПДВ, бо нараховувати їх такий платник не має права. Стосовно ж акцизного збору, то ця норма вже втратила свою актуальність у зв'язку з тим, що виготовлення та імпорт підакцизних товарів вилучені з припустимої сфе­ри діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід розуміти суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи (і) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Перехід на спрощену систему оподаткування для юри­дичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності можливий з будь-якого податкового періоду, а для єди­ного податку тривалість податкового періоду дорівнює кварталу. Таким чином, протягом року існує чотири дати, з яких можна перейти на спрощену систему оподат­кування: 1 січня, 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня.

З метою переходу на єдиний податок, юридична особа подає письмову заяву встановленого зразка до органу державної податкової служби за місцем реєстрації із зазначенням ставки податку. Терміни подання заяви — не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звіт­ного (податкового) кварталу.

Орган державної податкової служби протягом 10 днів з моменту подання заяви має видати Свідоцтво, а в разі негативного результату платнику надається вмотивоване рішення щодо відмови у його видачі в письмовій формі. Термін дії Свідоцтва — 1 рік.

Перехід підприємства на єдиний податок передбачає ведення Книги обліку доходів і витрат, яка за своєю суттю є базовою формою податкового обліку з даного податку. Б ній у хронологічному порядку на підставі первинних документів здійснюються записи про опера­ції, що відбулися у звітному періоді.

Крім Книги обліку доходів і витрат, суб'єкт малого підприємництва зобов'язаний вести ще й касову книгу. Звітний період при спрощеній системі оподаткування дорівнює податковому, тобто податкова звітність подається в органи державної податкової служби після закінчен­ня кожного кварталу.

Суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календар­ним днем звітного кварталу:

— розрахунок про сплату єдиного податку;

— декларацію про сплату податку на додану вартість (в разі обрання ставки 6 %);

— платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Термін сплати податку — протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Юридичні особи — суб'єкти малого підприємництва сплачують єдиний податок на окремий рахунок відді­лень Державного казначейства України. Відділення Дер­жавного казначейства України наступного дня після над­ходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:

— до Державного бюджету України — 20 %;

— до відповідного місцевого бюджету — 23 %;

— до Пенсійного фонду України — 42 %;

— на обов'язкове соціальне страхування — 15 %.

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідаль­ність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно з зако­нодавством України, тобто будь-які спеціальні норми щодо пені і штрафних санкцій для єдиного податку не застосовуються.

Для громадян—підприємців доцільність переходу на спрощену систему оподаткування визначається трохи іншими обставинами, ніж для юридичних осіб, оскільки ряд принципових положень Указу і нормативних доку­ментів істотно відрізняється. Це стосується не тільки умов, яких необхідно дотримуватися при переході на спрощену систему, але й суттєвих ознак єдиного податку.

Так, ставки єдиного податку встановлюються місце­вими радами за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в фіксованих сумах у залежності від виду, діяльності. Завдяки такій обставині підприємець заздалегідь знає суму податку, що підлягає місячній сплаті. Причому ця сума не залежить ні від виручки, ні від чистого доходу такого підприємця. І

Суб'єкт малого підприємництва має право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності 1 один раз протягом календарного року. Підставою для переходу на єдиний податок є заява, яку він подає у письмовій формі до органу державної податкової служби. Термін подання заяви — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку кварталу, з якого він обирає оподаткування доходів за спрощеного системою. Тобто І граничні терміни подання заяви становлять 16 грудня, 16 березня, 15 червня та 15 вересня.

У заяві, крім об'єктивної інформації про громадянина-підприємця, зазначаються відомості про:

— види діяльності, які будуть здійснюватися в роботі за спрощеною системою оподаткування;

— місце здійснення підприємницької діяльності;

— обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з початку календарного року. У випадку, коли перехід на єдиний податок здійснюється з початку року, то вказується розмір виручки за попередній рік;

— чисельність працівників, з якими укладено трудові уго­ди, що передбачають оплату їх праці не нижче мінімаль­ного розміру заробітної плати на день складання заяви.

При подачі заяви одночасно подається квитанція про сплату податку не менш, ніж за календарний місяць.

Орган державної податкової служби за місцем держав­ної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи — за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом деся­ти робочих днів після отримання заяви безоплатно вида­ти Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.

Свідоцтво може бути видане на той термін, що вказу­ється громадянином-підприємцем в заяві, але в межах календарного року.

Відповідно до діючого законодавства, Свідоцтво, а також Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку повинні знаходитися на; робочому столі платника або найманого працівника та пред'являтися представникам контролюючих органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб -- суб'єк­тів підприємницької діяльності встановлюється місцевими радами по місцю державної реєстрації в межах від 20 до 200 грн. за календарний місяць.

Чинним законодавством встановлений один критерій, за яким ставки єдиного податку можуть бути диференційовані органами місцевої влади, — вид підприємницької діяльності.

У випадку, коли фізична особа — суб'єкт малого і підприємництва — здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, їй необхідно придбати одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок, що не перевищує встанов­леної максимальної ставки. Це правило застосовується незалежно від того, де здійснюється ця підприємниць­ка діяльність: в межах адміністративно-територіальної одиниці чи на всій території України.

Якщо підприємець використовує в своїй діяльності найману працю чи працю членів своєї сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу. У випадку одночасного здійснення декількох видів під­приємницької діяльності ця надбавка розраховується, виходячи з більшої з цих ставок, незалежно від того, яким з видів діяльності займається цей конкретний найманий працівник.

При прийомі нових працівників за кожного з них в органах державної податкової служби оформляється до­відка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку, а також здійснюється доплата податку з моменту прийому його на роботу, але не менш, ніж за повний місяць. У випадку звільнення працівника платник податку зобов'язаний повернути довідки в податкову інспекцію.

Громадяни-підприємці, що вибрали спрощену систему не сплачують:

— прибутковий податок з громадян (тільки у частині дохо­дів найманих працівників);

— плату (податок) за землю;

— збір за спеціальне використання природних ресурсів;

— збір на обов'язкове соціальне страхування;

— податок на промисел;

— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

— внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

— плата за торгові патенти.

Податковий облік у фізичних осіб має певну специ­фіку, яка визначається відсутністю прямого зв'язку кін­цевих результатів діяльності підприємця з розміром його податкових зобов'язань. Внаслідок цього інформація податкового обліку та звітності фізичної особи може бути використана лише для контролю за дотриманням ним встановлених обмежень щодо виду діяльності, обся­гів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та кількості найманих працівників.

Діючим законодавством передбачена обов'язковість заповнення наступних граф Книги обліку доходів і витрат:

— період обліку;

— витрати на виробництво продукції;

— сума виручки (доходу);

— чистий дохід.

Фізичні особи — платники єдиного податку — мають право не застосовувати під час розрахунків із спожива­чами електронно-касові апарати.

Для платників єдиного податку — фізичних осіб — встановлений квартальний податковий період, який одночасно є й звітним періодом. Тобто періодичність подання звітності — один квартал.

Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не окремий рахунок відділень Державного казначейства України, які наступного дня після надходження коштів перераховують суми податку в таких розмірах:

— до місцевого бюджету — 43%;

— до Пенсійного фонду України — 42%;

— на обов'язкове соціальне страхування — 15%.

Таким чином, єдина відмінність від порядку розподі­лу коштів єдиного податку юридичних осіб полягає в тому, що сума бюджетних платежів не розподіляється між державним та місцевим бюджетами, а повністю спрямовується до місцевого бюджету.