Критерії формування податкової політики в правовій державі

Податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітан­ня в державі, а в руках інших — засобом нестабільності і економічного саморуйнування. Ось чому, думаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має паретто оптимально поєднувати інтереси держави, плат­ників податків і громадян виборців.

За інтерпретацією Паретто, оптимальною вважається всяка дія, яка приносить користь принаймні одній особі, не погіршуючи грошово-майнового стану чи добробуту когось іншого. Інакше кажучи, будь-які зміни в оподат­куванні будуть суспільно корисними і виправданими, якщо вони нікому не завдають збитків і при цьому при­носять декому користь. Досягнення оптимуму Паретто в оподаткуванні потрібно розуміти як забезпечення фіс­кальних інтересів держави без погіршення економічної ефективності господарювання податкоплатників, а заодно і суспільного добробуту громадян-виборців, або покра­щення економічної ефективності діяльності податкоплатників без погіршення фіскальних інтересів держави і послаблення соціального захисту громадян-виборців. До­сягти цього, на думку автора, можна за умови наукового поєднання наступних критеріїв:

— критерій фіскальної достатності (інтереси держави);

— критерій економічної ефективності (інтереси податкоплатників);

— критерій соціальної справедливості (інтереси громадян-виборців);

— критерій стабільності;

— критерій гнучкості.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, проводячи податкову політику, необхідно забезпечи­ти таку величину податкових надходжень, яка була б оптимально бажаною, виходячи із проголошеної еконо­мічної доктрини. Досліджуючи значення даного крите­рію, проглядається чітка пропорційна залежність між нормою оподаткування і величиною податкових над­ходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі розміри податкових надходжень. Залежність цю можна відобразити простою математичною формулою:

у = А_І x Т x В,

де у— загальна величина податкових надходжень; АІ— коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому АІ < 1; Т— рівень оподаткування в державі; В — величина ВВП.

За допомогою графіка залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування б дер­жаві відображається таким чином (див. рис. 2.1):

 

При нульовому рівні оподаткування, податкові над­ходження будуть відсутні. При збільшенні норми оподат­кування податкові надходження до бюджету будуть збільшуватись, хоча темпи росту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподатку­вання. Але процес цей повинен проходити не хаотично та спонтанно, а відповідно до критеріїв економічної ефек­тивності та соціальної справедливості.

Залежність економічної ефективності діяльності суб'єк­тів господарювання від рівня оподаткування досліджу­ється через аналіз величини чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарювання. Формула основного показника фінансово-господарської діяльності відображається на­ступним чином:

ЧД— величина чистого доходу, прибутку;

ЗП — заробітна плата;

Н — нарахування на зарплату;

П — податки і податкові платежі;

Д — величина доходу.

Враховуючи це, математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподатку­вання мас вигляд:

де ЧД — величина чистого доходу;

А₂ — коефіцієнт залежності чистого доходу

від рівня оподаткування;

Т — рівень оподаткування;

ВД — величина валових доходів.

Причому,

Графік залежності має наступний вигляд (див. рис. 2.2):

 

 

Із графічного зображення видно, якщо рівень оподат­кування в країні прямує до 100%, то величина чистого доходу по гіперболічній кривій прямує до 0.

Суть критерію соціальної справедливості щодо вста­новлення рівня оподаткування необхідно розуміти в двох аспектах:

— скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;

— повернення конкретним платникам частини номінальних доходів, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров'я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю:

РД=НД-А₃Т х БО,

де РД — реальні доходи подапгкоплатників;

НД — номінальні доходи податкоплатників;

А₃ — коефіцієнт залежності величини реальних дохо­дів податкоплатників від рівня оподаткування;

Т — рівень оподаткування;

БО — база оподаткування.

 

Графічне зображення залежності реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування відобража­ється наступним графічним зображенням (див. рис. 2.3):

 

З графіка видно, що розмір реальних доходів без­посередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищий рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних податкоплатників.

Другий аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю:

СБ =

де СВ — фінансовані й бюджету суспільні блага

та трансфертні платежі; Т — рівень оподаткування; А., — коефіцієнт залежності величини суспільних

благ від норми оподаткування; ПН — податкові надходження.

Графічне зображення буде наступним (див. рис. 2.4):

Між величиною рівня оподаткування та розміром повернення раніше сплачених податків (правда, це повернення відносне — через отримання фінансованих з бюджету суспільних благ та трансфертних платежів) існує певна параболічна залежність. До речі, збільшен­ня норми оподаткування в державі веде до абсолютного зростання розміру трансфертних платежів з бюджету. Але темпи росту фінансованих з бюджету суспільних благ відстають від темпів росту рівня оподаткування.

В реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов'язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

Для окремих держав можливі різні варіанти поєднан­ня критеріїв при проведенні податкової політики. Все залежить від вибраних коефіцієнтів залежностей А, А₂, А₃, А₄, основою для встановлення яких є економічна доктрина держави.

Важливе місце у проведенні оптимальної податкової політики в державі відводиться і критерію стабільності. Ніякий закон, навіть найкращий, не запрацює в певну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження.

Стабільність податкової політики передбачає незмін­ність правового регламентування справляння податків та зборів на протязі певного податкового періоду. За допомогою даного критерію досягається два позитивних явища:

— суб'єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідно­сини із державою, в змозі правильно вибрати напрямки фінансової стратегії і отримати заплановані прибутки;

-— покращується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації.

Але необхідно зауважити й те, що податкова політика повинна бути стабільною тільки на протязі певного податкового періоду. Догматичність норм податкового регулювання входить у суперечку з реаліями економіч­ного буття, і неврахування певних соціально-економіч­них змін у розвитку суспільства може призвести до непередбачених наслідків. Тому при проведенні податко­вої політики необхідно врахувати критерій гнучкості. Даний критерій передбачає, що внаслідок певних змін у соціально-економічному бутті суспільства необхідно змінювати прийоми, методи та форми державного регу­лювання економіки, зокрема і в сфері податків.

Критерій гнучкості діаметрально протилежний крите­рію стабільності. Критерій стабільності пов'язаний із податковою тактикою державного регулювання, що роз­робляється на певний період часу, тоді як критерій гнучкості є вже податкова стратегія.

чує нормальні податкові взаємостосунки податкоплатників та держави.