Витрати фірми: сукупні середні та граничні

Витрати виробництва - це вартісне вираження споживання виробничих факторів(ресурсів),необхідних для здійснення підприємством виробничої та реалізаційної функції.

В зарубіжній літературі відомі поняття витрат:

“cost” та “input” (в англійській мові) „стоимость” та „издержки”. Перше відноситься до вартості оцінки ресурсів, що використовуються для виробництва товару(продукції), друге - для фізичного використання ресурсів самих по собі.

Витрати виробництва можуть бути явними - експліцитними і неявними – імпліцитними (анг. explicit та implicit). Явні витрати - це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) виплат за отримані ресурси сировину, напівфабрикати, заробітну плату найманого персоналу і т.д.). Неявні – це альтернативні витрати використання ресурсів,що належать виробнику - власнику підприємства, або ж знаходяться у власності підприємства як юридичної особи.

Витрати можуть бути постійними і змінними.

Постійні (FC) (fixed, frequent costs) – це витрати, обсяг яких в даний момент часу не залежить від обсягу і структури, що виробляється(оренда землі, приміщень,амортизація, освітлення території підприємства,опалення і т.ін.).

Змінні витрати (various costs)(VC) - це витрати. Загальна величина яких на даний період часу залежить від обсягу,структури і асортименту продукції,що виробляється і реалізується(вартість сировини, матеріалів, енергії, заробітна плата і т.п.).

FC+ VC= TC (total costs) – сукупні витрати

Серед постійних, особливо неявних витрат, виділяють безповоротні витрати, під якими розуміють такі витрати,які ніколи не можуть бути повернені виробникові(рекламні надписи на будівлях). Безповоротні витрати ніколи не можуть бути альтернативними.

Q

Особливу роль в мікроекономічному аналізі мають граничні (маржинальні) витрати (МС, marginal costs), які потрібні для виробництва додаткової одиниці продукції.

Валові постійні та зміні витрати можуть бути як загальними TC, тобто такими, які відносяться на весь обсяг виробництва, так і середніми (AC,average costs), тобто такими, що відносяться на одну одиницю продукції. МC та AC витрати є важливою інформацією щодо вибору обсягу виробництва.

Знаходяться по формулам:

FC= TC-VC = AFC×Q,

де AFC(average frequent costs) – середні постійні витрати,

Q(quantity)- кількість продукції;

МС=(TC)’=ΔTC/ΔQ=TC2 –TC1/Q2-Q1;

VC= TC-FC= AVC×Q,

де AVC (average various costs) – середні змінні витрати,

Q(quantity)- кількість продукції;

AC=TC/Q=AFC+AVC=FC/Q+VC/Q;

Середні валові витрати характеризують загальну середню величину постійних і змінних витрат на одиницю продукції.Її можна визначити через відношення валових витрат до кількості продукції,яку одержано з використанням цих витрат:

ATC= TC/Q;

або ж як суму середніх постійних витрат і середніх змінних витрат

ATC= AFC+AVC;

Середні постійні витрати та середні змінні - це витрати, що приходять на одиницю продукції

AFC= FC/Q; AVC= VC/Q;

Поряд з середніми важливу роль вiдiграють граничні витрати (MC).Вони показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення обсягу на одиницю продукцii

MC=∆VC÷∆Q=∆TC÷∆Q

Виробнича функція

У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення факторів виробництва (праця – L, капітал – К, матеріальні ресурси – М) в готову продукцію з використанням певної технології. Співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, що виробляється з цих факторів, описується виробничою функцією:

Q= f (L, K, M).

Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології, які збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінації факторів, описуються новою виробничою функцією.

Залежно від кількості факторів виробництва, виробнича функція визначається як двофакторна, трифакторна, багатофакторна

Гранична норма технологічного заміщення. Граничні продукти праці і капіталу. Закон спадної граничної продуктивності.

Кількісною характеристикою здатності заміщення чинників виробництва є гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

При заміщенні капіталу працею, MRTSLK показує обсяг капіталу, який може бути заміщений однією додатковою одиницею праці при збереженні постійного обсягу випуску.

,

де MPL – граничний продукт праці (marginal product of labor);

MPK – граничний продукт капіталу (marginal product of capital).

Граничний продукт праці (MPL) показує, як змінюється обсяг випуску із збільшенням використання праці на одну одиницю.

Граничний продукт капіталу (MPK) показує, як змінюється обсяг випуску з збільшенням використання капіталу на одну одиницю.

При заміщенні праці капіталом MRTSKL показує обсяг праці, який може бути заміщений однієї додатковою одиницею капіталу при збереженні постійного обсягу випуску.

Зі збільшенням застосування капіталу, MPK скорочується, і це зменшує чисельник рівняння, а MPL має тенденцію до зростання, що збільшує знаменник рівняння. Обидва цих ефекти призводять до того, що MRTSKL зменшується у міру заміщення праці капіталом.

Процес трансформації ресурсів (L, K, M)(labor, capital, material resources) в готову продукцію характеризується показниками сукупного і середнього продуктів.

Якщо фактори виробництва, крім одного (L) є постійними, то сукупний продукт змінного чинника виробництва (TPL) визначається як обсяг випуску продукції при певному використанні праці (L) і постійних обсягах решти факторів.

TPк– сукупний продукт капіталу (total product of capital).

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці – AP_L, капіталу – APк)(average product of labor average product of, average product of capital) – це відношення сукупного продукту змінного фактора, обсягу фактора, що забезпечує обсяг випуску.

Ці показники називаються також продуктивністю праці і продуктивністю капіталу.

Сукупний доход

Сукупний доход(TR) (total revenue, return) – це сума доходу,який отримує фірма від реалізації своєї продукції на ринку

TR= P×Q,

де P(price)- ціна,а Q- кількість реалізованої продукції

Середній доход(AR) - це виручка від реалізованої одиниці продукції

AR=TR/Q, або

AR=P×Q/Q=P;

Граничний доход(MR) – це приріст доходу,який забезпечує реалізацію однієї додаткової продукції

MR= ΔTR/ΔQ= P

Процес максимізації прибутку полягає у виборі фірмою такого рівня випуску продукції, який забезпечує їй одержання максимального прибутку при наявності обмежень, що накладаються на поведінку фірми кривими попиту і витрат.

Оптимальний рівень випуску може бути знайдений шляхом порівняння граничних витрат і граничного доходу. (оскільки фірма є «прайс-тейкером», граничний доход дорівнює ціні.) Прибуток збільшується до тієї точки, поки зростаючі граничні витрати не починають перевищувати граничний доход; після чого прибуток зменшується.

Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход. Для максимізації загального прибутку він повинен ретельно оцінювати граничні витрати і випуск, щоб бути впевненим, що граничні витрати дорівнюють граничному доходу і дорівнюють ціні. Таким чином, умова максимізації прибутку в короткостроковому періоді для фірми на ринку досконалої конкуренції буде мати наступний вигляд:

MC=MR=P