Пропозиція факторів виробництва

У ринковій економіці більшість факторів виробництва є у приватній власності. Люди володіють працею у тому розумінні, що контролюють її використання. Проте цей вирішальний «людський капітал» можна тільки найняти, а не продати. Капітал і земля здебільшого перебувають у приватній власності сімей та фірм.

Рішення щодо пропозиції праці залежить від багатьох економічних та позаекономічних факторів. Важливими визначниками пропозиції праці є ціна праці (тобто ставка заробітної плати) та демографічні фактори, такі, як вік, стать, освіта та структура населення. Кількість землі та інших природних ресурсів залежить від геології, тому їх не можна суттєво змінити, хоча на якість землі може впливати спосіб її використання, схеми заселення тощо. Пропозиція капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та урядами. У короткостроковому періоді величина основного капіталу подібно до землі стала, але у довгостроковому періоді пропозиція капіталу чутлива до економічних факторів, таких, як доходи або процентні ставки.

Крива пропозиції може мати позитивний або негативний нахил або навіть бути вертикальною. Для більшості товарів є підстави сподіватися, що пропозиція позитивно реагуватиме на ціну у довгостроковому періоді. У цьому випадку крива пропозиції підніметься вгору й направо. Звичайно вважають, що ціна не впливає на пропозицію землі, і в цьому випадку пропозиція землі буде абсолютно нееластичною, а крива пропозиції землі – вертикальною. У деяких інших випадках, якщо віддача на фактор зростає, то власники можуть запропонувати меншу кількість цього фактора на ринок. Наприклад, якщо люди відчувають, що можуть дозволити собі працювати менше годин, якщо зростає їхня заробітна плата, то крива пропозиції для праці може повернутися у протилежному напрямі, а не підніматися знизу вгору, зліва направо.

Різні можливі коефіцієнти еластичності пропозиції факторів виробництва відображає крива пропозиції S, вказана на графіку 1.

Графік 1. Крива пропозиції для факторів виробництва.

Поставки факторів виробництва залежатимуть від характеристик цих факторів та переваг їхніх власників. Здебільшого пропозиція прямо пов'язана з ціною у тій частині кривої, що нижче від точки А. Для тих факторів, пропозиція яких стала, наприклад, земля, крива пропозиції досконало нееластична (проміжок від А до В). В окремих випадках, якщо ціна фактора суттєво підвищує доход його власника, наприклад, такого фактора, як праця, то крива пропозиції може повернути вліво, як на графіку вище від точки В.

Рівновага на ринку факторів виробництва

Якщо на ринку праці відомі попит і пропозиція, тоді стан рівноваги визначається так само, як для ринків готової продукції, за умови балансу обсягів попиту і пропозиції праці. Стан рівноваги Е відповідає рівноважній ставці заробітної плати Р та рівноважному обсягу праці L (мал.2).

Стан рівноваги змінюється при змінах нецінових чинників попиту і пропозиції.

Мал. 2 (а) Конкурентний ринок праці. (б) Попит конкурентної фірми на працю на конкурентному ринку праці

Ринок землі

Земля як фактор виробництва – це не тільки та частина земної поверхні, яка не зайнята водою, але й природні ресурси – ліси, корисні копалини, ресурси морів, родючість ґрунтів, які можуть бути використані у процесі виробництва, тобто це всі рідкісні природні ресурси.

Ціною послуг природних ресурсів (землі) є земельна рента R – орендна плата за користування землею протягом певного періоду (року).

Через те що земля може давати ренту необмежено довго, ціни її Рl визначатиметься поточною цінністю ренти за формулою (1), коли N прямує до нескінченності; ця величина може бути підрахована як сума членів спадної геометричної прогресії і дорівнюватиме: P=R/i, R-рента, і-ставка банківського відсотку.

Виділяють монопольну, абсолютну та диференціальну ренти.

Монопольна рента – це одна з форм ренти, яка утворюється при продажу продукції за ціною, що перевищує її вартість внаслідок виробництва такої продукції у надзвичайно вигідних умовах. Монопольна рента є додатковим прибутком, який отримується в результаті перевищення ціни товару над його вартістю за ціною виробництва. Монопольна рента у вигляді додаткового доходу звичайно привласнюється власникам земельної ділянки.

Абсолютна рента виникає через механізм підвищення цін на продукцію вище суспільної ціни виробництва. Необхідною умовою виникнення абсолютної ренти є монополія власності на землю, на ділянки для будівництва, на площі, які містять корисні копалини.

Диференціальною рентою є стійкий додатковий прибуток, який являє собою економічну реалізацію монополії на землю як на об'єкт господарювання. Розрізняють два види диференціальної ренти – диференціальна рента І та диференціальна рента ІІ.

Диференціальна рента І – стійкий додатковий прибуток, який отримано як результат різної продуктивності однакових затрат праці на рівних земельних ділянках із неоднаковою насиченістю корисними копалинами та неоднаковим місце розташуванням. Зростання диференціальної ренти І відбувається по мірі розвитку екстенсивного методу господарювання.

Диференціальна рента ІІ – стійкий додатковий прибуток, який отримано як результат різної продуктивності послідовних вкладень капіталу на одній і тій самій ділянці землі. Диференціальна рента ІІ у вигляді надприбутку шляхом підвищення орендної плати за дану ділянку переходить у власність орендодавця.

Через обмеженість земельних ресурсів пропозиція землі вважається абсолютно нееластичною, тобто крива пропозиції S землі є вертикальною лінією (мал.3). сукупна пропозиція землі не може бути змінена внаслідок індивідуальних рішень. Окремі домогосподарства, зрозуміло, можуть змінювати обсяг землі, що перебуває у їхній власності, але це е впливає на її сукупний обсяг.

 

Пропозиція землі (R - ціна землі, SLd – пропозиція землі, Ld - обсяг землі)

Земля може використовуватись більш або менш інтенсивно. Наприклад, одну й ту саму площу може займати одноповерховий будинок і хмарочос; сільськогосподарська ділянка може оброблятися з використанням і без використання добрив, зрошування, сільськогосподарської техніки. Але інтенсивність не впливає на пропозицію землі. Вона залежить від того, як сполучається земля з іншим фактором виробництва – капіталом.

Попит на землю є вирішальним чинником земельної ренти, він визначається цінністю землі для фірм - користувачів.

Криві попиту на землю є спадними, тому що при збільшенні обсягів використання земельних ресурсів доводиться залучати все менш прибуткові ділянки землі; знову ми зустрічаємось із дією закону спадної граничної продуктивності факторів виробництва.

Розглянемо, як функціонує ринок земельних ресурсів, тобто як встановлюється орендна плата.

Pz= R/і * 100%, де R- рента, i – банківський відсоток

На мал. 4 зображені криві попиту на земельні ділянки у приміській зоні: D – сільськогосподарський попит, D' – несільськогосподарський попит (будівництво). Якщо б кожен із цих двох напрямків попиту існував окремо, то для сільськогосподарського використання на ділянку площею QE була б встановлена орендна плата PE. Для будівництва встановилась би орендна плата у розмірі PA. Коли на одну й ту саму ділянку існує попит на землю для її використання у різних напрямках, то власники землі, які максимізують свої вигоди, будуть здавати землю в оренду тому орендареві, попит якого вищий і, відповідно, готовність платити більше, а отже, і орендна плата як рівноважна ціна буде вищою.

Попит на землю – неоднорідний: складається з двох складових – попиту на сільськогосподарські землі і несільськогосподарські землі.

Сільськогосподарський попит на землю – це похідний попит від попиту на продовольчі товари.

Зважаючи на спадний характер родючості землі (закон спадної родючості Д. Рікардо), крива попиту на сільськогосподарські землі має від'ємний нахил, тому що при збільшенні використання землі залучається все менш родючості (менш якісні) землі (мал.5.а).

Попит на несільськогосподарські землі пов'язаний з містобудівництвом: житлове будівництво і виробниче. Крива попиту на несільськогосподарські землі має також від'ємний нахил, тому що при забудові міста використовуються все більш віддалені ділянки та незручні.

Тема 12. Ринок праці

1. Праця як фактор виробництва. Досконало конкурентний ринок праці.

2. Еластичність пропозиції праці. Обгрунтування вибору робітника щодо праці і відпочинку.

3. Рівновага на ринку праці.

4. Ринок праці за умов різних ринкових структур.