Грехова О.Т. – асистент кафедри економічної теорії

Грехова О.Т. – асистент кафедри економічної теорії

 

Відповідальний за випуск:

 

Костюченко Т.І. – кандидат економічних наук,

зав. кафедрою економічної теорії і суспільних наук

 

Рецензенти:

 

 

Бєляєв В.С. – кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії

 

 

Методичні вказівки друкуються у відповідності з рішенням

кафедри економічної теорії і суспільних наук

від _______, протокол №

 

Друкується за рішенням методичної комісії економічного

факультету МДАУ, протокол №____ від ________

 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета, завдання курсу, вимоги до основних знань студентів

Навчально-методичний комплекс ув'язаний із Законом України „Про вищу освіту", інструктивними вказівками Міністерства освіти України, відповідає нормативній програмі професійно-орієнтованих дисциплін, нормативній програмі фундаментального циклу підготовки бакалаврів (спеціалістів) напряму „Економіка і підприємництво”, Положенню Миколаївського державного аграрного університету про структурно-модульну систему навчання, затвердженому рішенням вченої ради університету.

Нормативний навчальний курс “Мікроекономіка” є логічним продовженням навчальної дисципліни «Основи економічної теорії». В ньому розглядаються основні проблеми мікроекономічної теорії: теорія поведінки споживача з моделюванням поведінки споживача на ринку товарів та формування ринкового попиту; теорія виробництва на основі виробничої функції та витрат; взаємодія суб'єктів ринку за умов різних ринкових ситуацій на ринках товарів і факторів виробництва: загальна ефективність конкурентних ринків та інституціональні аспекти ринкового господарства.

Мета дисципліни: пізнання методологічних принципів мікроекономічного аналізу економічної поведінки суб'єктів ринку.

Форми контролю: виступи на семінарі, поточне і тематичне тестування, виконання контрольних робіт, іспит.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ КУРСУ:

□ формування знань про закономірності поведінки економічних

суб'єктів в ринкових умовах;

□ озброєння універсальним інструментарієм прийняття обґрунтованих

рішень щодо здійснення вибору за наявності обмежених ресурсів і

альтернативних можливостей:

□ надання знання принципів раціональної поведінки економічних

мікросистем у ринкових умовах;

□ оволодіння прийомами мікроекономічного аналізу, методикою

виконання техніко-економічних розрахунків, пов'язаних з аналізом і обґрунтуванням раціональної поведінки мікросистем у ринкових умовах.

Вимоги до основних знань студентів

Студент повинен знати:

• загальнотеоретичні положення, що характеризують економічну поведінку господарських суб'єктів в умовах ринкової економки;

• особливості реалізації економічних законів на мікрорівні господарської системи;

• моделі функціонування підприємств на комерційних засадах;

• принципи і методи мікроекономічного аналізу;

Студент повинен вміти:

• вільно орієнтуватися у теоретичному матеріалі курсу;

• володіти методикою виконання техніко-економічних розрахунків;

• обґрунтувати раціональність поведінки фірм і домогосподарств;

реально і творчо оцінювати стан і діяльність мікросистем в ринкових умовах.

 

 

Місце мікроекономіки в системі навчальних дисциплін

 

 

 

 

2. СТРУКТУРНО - ЛОГІЧНА СХЕМА ДИСЦИПЛІНИ "МІКРОЕКОНОМІКА"

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

№	Модуля і теми	Кількість годин
всього	лекції	семінари	самостійна робота	форми контролю
1.	Предмет і метод мікроекономіки					семінар
2.	Попит і пропозиція. Ринкова рівновага					семінар, задачі
	Модуль 1. Теорія поведінка споживача
3.	Теорія граничної корисності і поведінки споживача					семінар
4.	Ординалістська теорія поведінки споживача					семінар, тести   теси
5.	Моделювання поведінки споживача на ринку товарів					семінар, контрольна робота
	Модуль 2. Теорія виробництва
6.	Мікроекономічна модель підприємства					семінар
7.	Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника					семінар, тести
8.	Витрати виробництва					семінар, задачі
	Модуль 3. Ринок товару.
9.	Ринок досконалої конкуренції. Монополія					семінар, тести
10.	Недосконала конкуренція: олігополія та монополістична конкуренція					семінар, контрольна робота
	Модуль 4. Ринки факторів виробництва.
11.	Утворення похідного попиту. Ринок землі.					семінар, тести
12.	Ринок праці					семінар, задачі
13.	Ринок капіталу					семінар, задачі
	Модуль 5. Рівновага та ефективність ринкової системи.   ринкової системи.
14.	Загальна рівновага конкурентних ринків					семінар, тести
15.	Інституціональні аспекти ринкового господарства					семінар, контрольна робота
	Разом

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Тема 8. Витрати виробництва

Часткова варіація факторів виробництва і функція витрат. Постійні та змінні витрати (сукупні та середні). Типовий характер зміни витрат у короткому періоді. Закон неминучого зростання граничних витрат (зниження доходності).

Ізокванта пропорційна та ізокліна; варіації факторів виробництва та функції витрат. Криві тривалих витрат (сукупних і середніх) як такі, що огинають криві короткотермінових витрат. Види кривих тривалих середніх витрат. Концепція мінімально ефективного розміру підприємства. Варіанти технологічного вибору фірми в процесі вироблення довготермінової стратегії розвитку.

Модуль 3. Ринок товару

Тема 12. Ринок праці

Функції ринків ресурсів в економіці. Споживання виробником 45 факторів

виробництва: цілі й обмеження. Попит на ресурси, зміна обсягу попиту та попиту в цілому. Цінова еластичність попиту на ресурс.

Праця як фактор виробництва, її мобільність. Характеристика досконало конкурентного ринку праці. Граничний виграш виробника від найманої праці. Формування галузевого та ринкового попиту на працю.

Еластичність пропозиції праці для галузей з різною динамікою витрат на виробництво. Ефекти доходу і заміщення за змін заробітної плати. Криві пропонування праці. Ринкове пропонування послуг праці. Диференціація заробітної плати. Рівновага на ринку праці: двосекторна модель.

Попит монополії на працю і монопольна рівновага. Монопсонічний та олігопсонічний ринки, їх особливості.

Монопольна влада продавців праці. Двостороння монополія й визначення реального рівня заробітної плати. Дискримінація на ринках робочої сили. Проблеми еквівалентності праці.

Тема 13. Ринок капіталу

Капітал як ресурс тривалого використання, форми капіталу. Рух капіталу. Поняття позичкового процента. Вплив ставки позичкового процента на короткострокові інвестиційні проекти підприємців. Обґрунтування інвестиційних рішень у тривалому періоді.

Часова перевага як економічна категорія. Гранична норма часової переваги, її графічна інтерпретація. Міжчасове бюджетне обмеження та міжчасова рівновага заощаджувача. Ефект зміни доходу й заміщення в результаті зміни ставки позичкового процента.

Ринкова ставка позичкового процента, однозначність її для позичальників і кредиторів. Вплив зміни ставки на рівноважний обсяг підприємницьких інвестицій. Ризик в інвестуванні та оцінка надійності вкладень.

ПЛАН ЛЕКЦІЙ КУРСУ

Тема 8. Витрати виробництва

1. Функція витрат. Постійні та змінні витрати.

2. 3акон неминучого зростання граничних витрат.

3. Оптимальний розмір виробництва.

Модуль 3. Ринок товару.

Тема 12. Ринок праці

1. Праця як фактор виробництва. Досконало конкурентний ринок праці.

2. Еластичність пропозиції праці. Обґрунтування вибору робітника щодо праці
і відпочинку.

3. Рівновага на ринку праці.

4. Ринок праці за умов різних ринкових структур.

Тема 13. Ринок капіталу

1. Структура і роль ринків капіталу.

2. Інвестиційний попит. Міжчасовий вибір фірми.

3. Обґрунтування інвестиційних рішень щодо придбання основних фондів.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ КУРСУ

 

Попит і функція попиту

Попит— це таблиця, елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яку споживач купує за відповідної ціни. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону. На величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називаю неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Функція попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.

Qd = f (P) – функція попиту. P = H (Qd) – обернена функція попиту.

На попит впливають цінові та нецінові фактори. До нецінових детермінант попиту відносять: - доход; - ціни та суміжні товари; - смаки та вподобання; - число споживачів на ринку.

Відомі такі соціальні ефекти поведінки споживачів:

1. Ефект приєднання до більшості. Споживач, прагнучи не відставати від інших, здобуває те, що купують інші. Він залежить від думки інших споживачів, і ця залежність пряма.

2. Ефект сноба. У цьому випадку в споживача домінує прагнення виділитися з юрби. І тут окремий споживач залежить від вибору інших, але ця залежність зворотна.

3. Ефект Веблена. Ім'ям Т. Веблена (1857—1929) Лейбенстайн називає престижне чи демонстративне споживання, яскраво описане в «Теорії дозвільного класу»(1899), коли чи товари послуги використовуються не по прямому призначенню, а для того, щоб зробити на навколишніх незгладиме враження.

Рівновага споживача

Такий стан ринку можливий коли його кон'юнктура характеризується на графіці точкою Е (рівновага), що лежить на перетині кривих попиту і пропозиції. Тоді при даній кількості товару Qе максимальна ціна, за якої можуть собі дозволити придбати його покупці (ціна попиту PD), співпаде з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціна пропозиції PS), що і означатиме встановлення на даному ринку єдиної стійкої рівноважної ціни Pе, за якої і продаватиметься й купуватиметься рівноважна кількість товару Q*.

Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні у іншої сторони не буде бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної стане невигідно не тільки продавцям, але і покупцям, оскільки скоротить кількість пропонованого товару, а зростання ціни вище за рівноважний рівень не влаштує ні покупців, ні продавців, оскільки зменшить об'єм товару, що є об'єктом купівлі. Виходить, що при вказаних відхиленнях ціни від рівноважного значення в самій ринковій системі виникнуть сили, що повертатимуть її до первинного стану.

Точка перетину характеризує стан ринкової рівноваги, визначаючи рівноважний обсяг товару і рівноважну ціну. В тому випадку, коли держава встановлює ціну вище ціни рівноваги, тоді на ринку буде спостерігатись надлишок товару. А коли держава встановлює ціну нижче рівноваги, буде дефіцит товару.

Аналіз витрат споживачів та доходів виробників при запровадженні ПДВ:

Податковий тягар розподіляється пропорційно між продавцем та покупцем.

При еластичному попиті більша частина податку сплачується виробниками, тому що споживачі намагатимуться купувати більш товарів субститутів.

При нееластичному більшу частину податку сплачують споживачі, тому що їм важко змінити структуру споживання через обмеженість замінників.

При еластичній пропозиції більшу частину податку сплачують споживачі, тому що виробники можуть змінити свої виробничі потужності для виробництва інших товарів.

При нееластичній пропозиції (короткостроковий період часу) переорієнтація ресурсів змінюється повільно, тому у більшості податок сплачують виробники.

Витрати споживача при еластичному та нееластичному попиті:

Ринкова рівновага може бути: стійкою, нестійкою, локальною, глобальною. Стійка рівновага може бути абсолютною і відносною. За абсолютної рівноваги на ринку встановлюється єдина рівноважна ціна. За умов відносної рівноваги спостерігається відхилення від рівноважної ціни. Нестійка рівновага означає, що ціни співпадають з ціною рівноваги на короткий період часу. Локальна рівновага означає, що досягнення рівноваги можливе лише в певних межах відхилення цін від ціни рівноваги. Глобальна рівновага означає, що рівновага встановлюється при будь-якому відхиленні цін від рівноважної ціни.

абсолютно стійка рівновага відносно стійка рівновага

локальна стійка рівновага глобально стійка рівновага

затихаючі коливання рівномірні коливання взривчасті коливання

 

Рівновага споживача

Загальна умова рівноваги споживачаозначає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошо­ву одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С,... виконується рівність:

MU_A/P_A = MU_B /P_B= MU_C /P_C =... = λ

Блага	MU	P	виважена гранична корисність
А
В
С

Стан рівноваги споживача

Блага	MU	P
А
В
С

Криві Енгеля

Ернст Енгель (1821-1896) – англійський економіст, який вивчав, як у ХІХ ст., характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 5).

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару Х. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім’ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послух, пов’язаних з відпочинком, має тенденцію зроcтати швидше, ніж зростають доходи.

I QX Рис 5. Крива Енгеля

Х F Х2   Х1 F1   І1 І2 І Рис 6. Криві Енгеля: F – нормальний товар, F1 – низькоякісний товар

Фірма як економічний агент

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність" об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції..

Види підприємств та їх характеристика.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства

- господарське товариство

- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідно територіальної громади

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Виробнича функція

У мікроекономіці процес виробництва розглядається як процес перетворення факторів виробництва (праця – L, капітал – К, матеріальні ресурси – М) в готову продукцію з використанням певної технології. Співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, що виробляється з цих факторів, описується виробничою функцією:

Q= f (L, K, M).

Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології, які збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінації факторів, описуються новою виробничою функцією.

Залежно від кількості факторів виробництва, виробнича функція визначається як двофакторна, трифакторна, багатофакторна

Гранична норма технологічного заміщення. Граничні продукти праці і капіталу. Закон спадної граничної продуктивності.

Кількісною характеристикою здатності заміщення чинників виробництва є гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

При заміщенні капіталу працею, MRTSLK показує обсяг капіталу, який може бути заміщений однією додатковою одиницею праці при збереженні постійного обсягу випуску.

,

де MPL – граничний продукт праці (marginal product of labor);

MPK – граничний продукт капіталу (marginal product of capital).

Граничний продукт праці (MPL) показує, як змінюється обсяг випуску із збільшенням використання праці на одну одиницю.

Граничний продукт капіталу (MPK) показує, як змінюється обсяг випуску з збільшенням використання капіталу на одну одиницю.

При заміщенні праці капіталом MRTSKL показує обсяг праці, який може бути заміщений однієї додатковою одиницею капіталу при збереженні постійного обсягу випуску.

Зі збільшенням застосування капіталу, MPK скорочується, і це зменшує чисельник рівняння, а MPL має тенденцію до зростання, що збільшує знаменник рівняння. Обидва цих ефекти призводять до того, що MRTSKL зменшується у міру заміщення праці капіталом.

Процес трансформації ресурсів (L, K, M)(labor, capital, material resources) в готову продукцію характеризується показниками сукупного і середнього продуктів.

Якщо фактори виробництва, крім одного (L) є постійними, то сукупний продукт змінного чинника виробництва (TPL) визначається як обсяг випуску продукції при певному використанні праці (L) і постійних обсягах решти факторів.

TPк– сукупний продукт капіталу (total product of capital).

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці – AP_L, капіталу – APк)(average product of labor average product of, average product of capital) – це відношення сукупного продукту змінного фактора, обсягу фактора, що забезпечує обсяг випуску.

Ці показники називаються також продуктивністю праці і продуктивністю капіталу.

Сукупний доход

Сукупний доход(TR) (total revenue, return) – це сума доходу,який отримує фірма від реалізації своєї продукції на ринку

TR= P×Q,

де P(price)- ціна,а Q- кількість реалізованої продукції

Середній доход(AR) - це виручка від реалізованої одиниці продукції

AR=TR/Q, або

AR=P×Q/Q=P;

Граничний доход(MR) – це приріст доходу,який забезпечує реалізацію однієї додаткової продукції

MR= ΔTR/ΔQ= P

Процес максимізації прибутку полягає у виборі фірмою такого рівня випуску продукції, який забезпечує їй одержання максимального прибутку при наявності обмежень, що накладаються на поведінку фірми кривими попиту і витрат.

Оптимальний рівень випуску може бути знайдений шляхом порівняння граничних витрат і граничного доходу. (оскільки фірма є «прайс-тейкером», граничний доход дорівнює ціні.) Прибуток збільшується до тієї точки, поки зростаючі граничні витрати не починають перевищувати граничний доход; після чого прибуток зменшується.

Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход. Для максимізації загального прибутку він повинен ретельно оцінювати граничні витрати і випуск, щоб бути впевненим, що граничні витрати дорівнюють граничному доходу і дорівнюють ціні. Таким чином, умова максимізації прибутку в короткостроковому періоді для фірми на ринку досконалої конкуренції буде мати наступний вигляд:

MC=MR=P

Тема 8: Витрати виробництва

1.Функція витрат. Постійні та змінні витрати.

2.Закон неминучого зростання граничних витрат.

3.Оптимальний розмір виробництва.

Рис. 2 Визначення обсягів виробництва фірмою в короткостроковому періоді

Парадокс прибутку полягає в тому, що можливість отримання економічного прибутку в короткостроковому періоді через вільний вхід в галузь у гонці за ним приведе до його зникнення у довгостроковому періоді.

Ринок землі

Земля як фактор виробництва – це не тільки та частина земної поверхні, яка не зайнята водою, але й природні ресурси – ліси, корисні копалини, ресурси морів, родючість ґрунтів, які можуть бути використані у процесі виробництва, тобто це всі рідкісні природні ресурси.

Ціною послуг природних ресурсів (землі) є земельна рента R – орендна плата за користування землею протягом певного періоду (року).

Через те що земля може давати ренту необмежено довго, ціни її Рl визначатиметься поточною цінністю ренти за формулою (1), коли N прямує до нескінченності; ця величина може бути підрахована як сума членів спадної геометричної прогресії і дорівнюватиме: P=R/i, R-рента, і-ставка банківського відсотку.

Виділяють монопольну, абсолютну та диференціальну ренти.

Монопольна рента – це одна з форм ренти, яка утворюється при продажу продукції за ціною, що перевищує її вартість внаслідок виробництва такої продукції у надзвичайно вигідних умовах. Монопольна рента є додатковим прибутком, який отримується в результаті перевищення ціни товару над його вартістю за ціною виробництва. Монопольна рента у вигляді додаткового доходу звичайно привласнюється власникам земельної ділянки.

Абсолютна рента виникає через механізм підвищення цін на продукцію вище суспільної ціни виробництва. Необхідною умовою виникнення абсолютної ренти є монополія власності на землю, на ділянки для будівництва, на площі, які містять корисні копалини.

Диференціальною рентою є стійкий додатковий прибуток, який являє собою економічну реалізацію монополії на землю як на об'єкт господарювання. Розрізняють два види диференціальної ренти – диференціальна рента І та диференціальна рента ІІ.

Диференціальна рента І – стійкий додатковий прибуток, який отримано як результат різної продуктивності однакових затрат праці на рівних земельних ділянках із неоднаковою насиченістю корисними копалинами та неоднаковим місце розташуванням. Зростання диференціальної ренти І відбувається по мірі розвитку екстенсивного методу господарювання.

Диференціальна рента ІІ – стійкий додатковий прибуток, який отримано як результат різної продуктивності послідовних вкладень капіталу на одній і тій самій ділянці землі. Диференціальна рента ІІ у вигляді надприбутку шляхом підвищення орендної плати за дану ділянку переходить у власність орендодавця.

Через обмеженість земельних ресурсів пропозиція землі вважається абсолютно нееластичною, тобто крива пропозиції S землі є вертикальною лінією (мал.3). сукупна пропозиція землі не може бути змінена внаслідок індивідуальних рішень. Окремі домогосподарства, зрозуміло, можуть змінювати обсяг землі, що перебуває у їхній власності, але це е впливає на її сукупний обсяг.

 

Пропозиція землі (R - ціна землі, SLd – пропозиція землі, Ld - обсяг землі)

Земля може використовуватись більш або менш інтенсивно. Наприклад, одну й ту саму площу може займати одноповерховий будинок і хмарочос; сільськогосподарська ділянка може оброблятися з використанням і без використання добрив, зрошування, сільськогосподарської техніки. Але інтенсивність не впливає на пропозицію землі. Вона залежить від того, як сполучається земля з іншим фактором виробництва – капіталом.

Попит на землю є вирішальним чинником земельної ренти, він визначається цінністю землі для фірм - користувачів.

Криві попиту на землю є спадними, тому що при збільшенні обсягів використання земельних ресурсів доводиться залучати все менш прибуткові ділянки землі; знову ми зустрічаємось із дією закону спадної граничної продуктивності факторів виробництва.

Розглянемо, як функціонує ринок земельних ресурсів, тобто як встановлюється орендна плата.

Pz= R/і * 100%, де R- рента, i – банківський відсоток

На мал. 4 зображені криві попиту на земельні ділянки у приміській зоні: D – сільськогосподарський попит, D' – несільськогосподарський попит (будівництво). Якщо б кожен із цих двох напрямків попиту існував окремо, то для сільськогосподарського використання на ділянку площею QE була б встановлена орендна плата PE. Для будівництва встановилась би орендна плата у розмірі PA. Коли на одну й ту саму ділянку існує попит на землю для її використання у різних напрямках, то власники землі, які максимізують свої вигоди, будуть здавати землю в оренду тому орендареві, попит якого вищий і, відповідно, готовність платити більше, а отже, і орендна плата як рівноважна ціна буде вищою.

Попит на землю – неоднорідний: складається з двох складових – попиту на сільськогосподарські землі і несільськогосподарські землі.

Сільськогосподарський попит на землю – це похідний попит від попиту на продовольчі товари.

Зважаючи на спадний характер родючості землі (закон спадної родючості Д. Рікардо), крива попиту на сільськогосподарські землі має від'ємний нахил, тому що при збільшенні використання землі залучається все менш родючості (менш якісні) землі (мал.5.а).

Попит на несільськогосподарські землі пов'язаний з містобудівництвом: житлове будівництво і виробниче. Крива попиту на несільськогосподарські землі має також від'ємний нахил, тому що при забудові міста використовуються все більш віддалені ділянки та незручні.

Тема 12. Ринок праці

1. Праця як фактор виробництва. Досконало конкурентний ринок праці.

2. Еластичність пропозиції праці. Обгрунтування вибору робітника щодо праці і відпочинку.

3. Рівновага на ринку праці.

4. Ринок праці за умов різних ринкових структур.

Рівновага на ринку праці.

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються. Криві попиту і пропонування в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (рис. 4).

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни. Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є: QD=QS.

На сучасному ринку існує кілька ситуацій, що залежати від кількості продавців і покупців. У випадку, коли на ринку мається тільки один продавець, цей продавець має монополію. На такому ринку продавець може істотно впливати на ціну, контролюючи наявність товару.

Монопольна влада - здатність впливати на ринкову ціну - реалізується на основі цінової стратегії монополії.

Один з принципів монополістичного ціноутворення - „витрати плюс” - передбачає встановлення ціни на рівні граничних витрат з деякою накидкою. Величина накидки пов'язана з еластичністю попиту. Її обчислюють на основі правила MR=MC з врахуванням показника еластичності.

Було виведенеприблизне правило ціноутворення: Ліва частина рівняння показує перевищення ціни над граничними витратами, виражене в процентах., яке є обернено пропорційним до еластичності попиту на продукцію монополії.

Показник „відносної націнки” слугує для вимірювання монопольної влади і називається індексом Лернера:

Значення індексу Лернера завжди перебуває в проміжку між нулем (для досконало конкурентної фірми) і одиницею (для чистої монополії).

Формула не використовується у випадку, коли E_d= -1.

Монопольна фірма призначає ціну, вищу за граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту. За високої еластичності попиту накидка буде незначною, ціна наближатиметься до граничних витрат, тобто ринок буде близьким до конкурентного, де і монопольне становище особливих переваг не дає. Основна мета цінової стратегії монополіста - захоплення якнайбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток. Вона реалізується за допомогою політики цінової дискримінації - продажу одного і того самого товару різним покупцям за різними цінами.

Ринок капіталу

1.Структура і роль ринків капіталу.

2.Інвестиційний попит. Міжчасовий вибір фірми.

3.Обгрунтування інвестиційних рішень придбання основних фондів.

Ефективність у виробництві

Ефективність у виробництві досягається тоді, коли не можливо збільшити виробництво одного блага без зменшення виробництва іншого.

Економічна теорія добробуту

Економічна теорія добробуту – загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Основними положеннями цієї теорії є 1 та 2 теореми економічного добробуту.

1 теорема економіки добробуту – за певних умов конкурентні ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей.

2 теорема економіки добробуту – будь – який оптимум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою, тобто будь який оптимум за Парето відповідає системі цін і розміщенню ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. До нової парадигми економічної науки XXI століття.

2. Еволюція поглядів на людину економічну.

3. Маржиналізм. Двоїстий характер теорії граничної корисності.

4. Слуцький Е.Е. та його внесок у теорію вибору споживача.

5. Економічне зростання, технічний прогрес, капіталізм, соціалізм та
крива трансформації.

6. Давід Рікардо та його принципи порівняльної ефективності.

7. Альфред Маршал і його погляди на ринкову рівновагу.

8. Ринок пшениці України 90-х років.

9. Аналіз поведінки споживача з погляду Вільяма Джевонса.
10. Невизначеність як фундаментальний фактор сучасної науки.
11. Застосування теорії сподіваної корисності: портфельний підхід.
12. Інформація та фірма.

13. Основи економіки страхування.

14. Монополізм в Україні.

15. Модель зрівнялівки та мікроекономічний підхід до аналізу деяких

проблем перехідного періоду.

16. Внутрішнє ціноутворення в інтегрованих фірмах.

17. Емпірична оцінка попиту.

18. Теорія ігор та конкуруючої стратегії.

19. Ринки з асиметричною інформацією.

20. Неефективність ринку. Шляхи корекції неспроможності ринку.

21. Виробнича функція для пшениці.

22. Сукупний попит на пшеницю.

23. Датування ціни на пшеницю.

24. Цінове лідерство та негнучкість цін у банківській справі.

25. Взаємозв'язок міжнародних ринків.

26. Ефекти квот на імпорт автомобілів.

27. Втрати і вигоди від спеціальних форм захисту.

28. Криза кредитної та ощадної систем.

29. Держава і зовнішні ефекти - досвід України.

30. Концепція добробуту і економічна політика.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПРОМІЖНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Питання для проміжного контролю

 

1. Дайте визначення мікроекономіки.

2. Що означає проблема обмеженості ресурсів і необхідність вибору?

3. Як пов’язані альтернативність цілей використання обмежених ресурсів і раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин?

4. Які основні методи дослідження предмету використовує мікроекономіка?

5. Дайте тлумачення нормативній і позитивній мікроекономіці. Наведіть приклад застосування на практиці.

6. Сформулюйте закон попиту та поясніть його базовими положеннями теорії поведінки споживача.