Проблема координації в різних економічних системах. Модель кругообігу

Класифікація економічних систем: ринкова; командно-адміністративна (планова); традиційна; змішана.

У ринковій економiцi специфічними сигналами, якi дозволяють визначити ефективність обраних напрямків використання ресурсiв, є ринкові ціни. Термін “ринкова цiна” передбачає свободу вибору економічними суб’єктами того, що вони бажають споживати, за тієї умови, що суб’єкти можуть це собі дозволити за ринковими цінами. Слід зауважити, що існує різниця між цінами як такими (тобто номінальними) і відносними цінами (тобто цінами певного блага у порiвняннi з цiнами iнших благ). Наприклад, ціна на хліб підвищилась на 6% за рік, а загальний рівень цін упродовж цього ж періоду підвищився на 12%. Отже, відносно цiн на всi iншi блага цiна на хліб знизилась.

Цiни є головним засобом передачі iнформацiї у ринковій економiцi. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, вiдiграючи роль координуючого механізму.

Те, якi існують економiчнi проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель кругообігу (циркулюючих потоків).

Ця модель показує, як пов’язані мiж собою фірми і домашні господарства: рух матеріальних потоків (товарів та ресурсів) і фінансових (затрати на цi товари та ресурси) мiж фірмами та домашніми господарствами, якi відбуваються у різних напрямках.

1 – потік ресурсів від домогосподарств до ринку ресурсів; 2 - потік ресурсів від ринку ресурсів до фірм; 3 – Потік вироблених фірмами товарів і послуг на ринок споживчих благ; 4 – потік споживчих товарів і послуг зі споживчого ринку до домогосподарств; 5 – потік факторних доходів у формах зарплати, процента, ренти, прибутку, які отримують домогосподарства від продажу самих факторів та послуг, що надаються цими факторами; 6- потік витрат домогосподарств на придбання споживчих товарів і послуг, який спрямовується на споживчий ринок; 7 – потік доходів, які отримують фірми від реалізації вироблених і запропонованих ними споживчих товарів і послуг; 8 – потік витрат фірм на придбання ресурсів та послуг, які надаються ресурсами домогосподарств.

Наприклад, розглянемо верхню частину схеми-моделi: взаємозв’язок фiрми і споживача на товарному ринку. Фірма постачає товар на ринок, де домашні господарства його купують. Ланцюг “фірми → ринок товарів → домашні господарства” ілюструє рух товару вiд виробника до споживача. Інший ланцюг: “домашні господарства ринок товарів фiрми” — показує зустрічний рух грошей: витрати споживача i виручку продавця. У нижній частині моделі за такою ж схемою може бути розглянутий ринок факторів.

Одним iз важливих суспільних iнститутiв, що закріплюють i регулюють всю сукупність процесів виробництва та обміну, є ринок.

Економiчнi моделі звичайно використовуються в нормативному i позитивному аналiзi. (Деякі економісти використовують термін нормативна і позитивна теорія).

Позитивна економічна теорія розглядає (описує) факти i залежності мiж ними. Твердження типу: “Якщо Україна введе квоти на iмпортнi автомобiлi, то їхня цiна для громадян України зросте, — є прикладом позитивного аналізу. Це твердження не оцінює ситуацію з точки зору “погано — добре”, а лише констатує факти i зв’язки мiж ними.

Звичайно як частина позитивної економічної теорії розглядаються дискусії про ефективність, оскільки мова йде про загальні закономiрностi функціонування економіки. Наприклад, ресурси в економiцi можуть бути розподiленi ефективно, але не обов’язково це буде вiдповiдати поняттю справедливості, рiвностi.

Для того щоб оцінити наслідки ефективного розподілу, необхідно застосувати міркування типу “добре — погано”. Його вносить нормативна економічна теорія. Такий тип аналізу активно використовується в економiцi добробуту для обговорення питання про те, що таке держава добробуту. В рамках нормативного аналізу використовуються конкретні оцiнцi міркування типу: “якими є економiчнi умови i наскільки успішними можуть бути зусилля полiтикiв, спрямовані на зміну ситуації”. Нормативний аналiз стосується не лише якiсноiї оцінки економічної політики, але й містить розробку її конкретних варiантiв. Звернімось до твердження про квоти. З точки зору нормативного аналізу, це рiшення можна оцінити в кількох аспектах: яким повинен бути розмір квоти? Якими с наслідки В запровадження для всіх суб’єктів ринку? Наскільки сприятливішим може виявитися для них запровадження імпортного мита?

Слід зазначити, що обидва види аналізу (тили теорії) тісно пов’язані. Зокрема, результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий шлях для досягнення нормативних цілей.

Інколи дуже складно визначити найкращий варіант політики. Однак можна прослідкувати взаємовплив різних факторів i тим самим спростити проблему пошуку оптимального рiшення.

Тема2. Попит та пропозиція. Ринкова рівновага

1.Попит і функція попиту

2.Еластичність попиту за ціною

3.Пропозиція. Функція пропозиції

4.Методика обчислення рівня цінової еластичності пропозиції

5.Застосування еластичності у мікроаналізі

6.Рівновага споживача

Попит і функція попиту

Попит— це таблиця, елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яку споживач купує за відповідної ціни. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону. На величину попиту впливає і ряд інших чинників, які іноді називаю неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Функція попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.

Qd = f (P) – функція попиту. P = H (Qd) – обернена функція попиту.

На попит впливають цінові та нецінові фактори. До нецінових детермінант попиту відносять: - доход; - ціни та суміжні товари; - смаки та вподобання; - число споживачів на ринку.

Відомі такі соціальні ефекти поведінки споживачів:

1. Ефект приєднання до більшості. Споживач, прагнучи не відставати від інших, здобуває те, що купують інші. Він залежить від думки інших споживачів, і ця залежність пряма.

2. Ефект сноба. У цьому випадку в споживача домінує прагнення виділитися з юрби. І тут окремий споживач залежить від вибору інших, але ця залежність зворотна.

3. Ефект Веблена. Ім'ям Т. Веблена (1857—1929) Лейбенстайн називає престижне чи демонстративне споживання, яскраво описане в «Теорії дозвільного класу»(1899), коли чи товари послуги використовуються не по прямому призначенню, а для того, щоб зробити на навколишніх незгладиме враження.