Економічна сутність державних доходів. Значення державних доходів.

Економічна сутність державних доходів. Значення державних доходів.

У сучасних умовах державні доходи є складною структурно розгалуженою системою різних видів грошових надходжень на користь держави, які складають фінансову базу його функціонування. Тим самим політична, економічна і соціальна діяльність держави вже передбачає державні доходи як об'єктивну необхідність та закономірну реальність. Адже для виконання своїх функцій державі необхідні грошові ресурси, за допомогою яких і відбувається фінансування реалізації цих функцій. Джерелом формування грошових фондів держави є частина внутрішнього валового продукту, яка переходить у власність держави у формі різного роду платежів. Ця частина грошових коштів і складає державні доходи, компетенцією щодо використання яких наділяються державні органи.

Отже, державні доходи є частиною національного доходу країни, що обертається в процесі його розподілу та перерозподілу через різні види грошових надходжень у власність держави з метою створення фінансової бази для здійснення його завдань і функцій.

Вартісним втіленням цих відносин, які виникають та функціонують унаслідок об'єктивних причин, є фонди коштів, що знаходяться у розпорядженні держави. Державні доходи, акумулюючи грошові надходження, і формують певну систему фондів. Вони утворюються як за рахунок коштів держави, так і за рахунок коштів недержавних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб. В основі утворення цих фондів лежить принцип єдності (законодавства, території, умов та ін.).

Державні доходи у своєму розвитку пройшли довгий шлях від залучення економічних ресурсів суспільства в натуральній і частково грошовій формах, як це було характерно для нерозвиненого ринкового господарства, до їх мобілізації виключно в грошовій формі на сучасному етапі його розвитку.

На ранніх стадіях розвитку ринкового господарства держава одержувала свої доходи переважно за рахунок військової здобичі і значною мірою від надходжень, що мають джерело в державній власності. В стародавніх рабовласницьких державах це були доходи від застосування праці рабів у рудниках, сільському господарстві, великих державних майстернях та ін. В епоху раннього феодалізму головним джерелом доходів держави були надходження від земельних володінь монарха (доменів), з яких поставлялося продовольство для утримання двору та ін.

З формуванням розвинутої ринкової економіки державні доходи починають утворюватися, головним чином, за рахунок вилучення грошових коштів у різних верств населення, причому такі вилучення здійснювалися на різних підставах із застосуванням різноманітних методів - від продажу посад, титулів і привілеїв до податків та мит.

Відносини, що складаються при формуванні і використанні державних доходів, виступають у правовій формі. Держава закріпляє вичерпний перелік надходжень податкового характеру до бюджетів (Закон

України "Про систему оподаткування"), розподілу їх за різними видами бюджетів (Бюджетний кодекс України, Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про місцеве самоврядування"), їх форму, підстави та умови сплати, права і обов'язки платників та контролюючих органів. При цьому важливо, щоб акцент не змістився виключно у фіскальну сторону процесу, а зберігся б і регулюючий, стимулюючий аспект при формуванні державних грошових фондів. Іншими словами, формування цих фондів покликане не лише забезпечити фінансування реалізації державних функцій, але й зацікавити платників у розвитку виробництва, збільшенні оборотів.

Для покриття своїх витрат держава за допомогою, головним чином, фінансово-правових норм регулює відносини, пов'язані з переходом частини доходів, що належать іншим власникам, до неї.

Але значення мобілізації частини коштів інших власників на користь держави не обмежується виключно функцією забезпечення доходів необхідних державі фондів коштів. За допомогою правового регулювання вказаних процесів держава впливає на весь хід економічного розвитку.

 

Доходи державного бюджету. Форми їх вияву та матеріальне втілення.

 

Прибуток державних підприємств

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

 

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Економічна сутність державних доходів. Значення державних доходів.

У сучасних умовах державні доходи є складною структурно розгалуженою системою різних видів грошових надходжень на користь держави, які складають фінансову базу його функціонування. Тим самим політична, економічна і соціальна діяльність держави вже передбачає державні доходи як об'єктивну необхідність та закономірну реальність. Адже для виконання своїх функцій державі необхідні грошові ресурси, за допомогою яких і відбувається фінансування реалізації цих функцій. Джерелом формування грошових фондів держави є частина внутрішнього валового продукту, яка переходить у власність держави у формі різного роду платежів. Ця частина грошових коштів і складає державні доходи, компетенцією щодо використання яких наділяються державні органи.

Отже, державні доходи є частиною національного доходу країни, що обертається в процесі його розподілу та перерозподілу через різні види грошових надходжень у власність держави з метою створення фінансової бази для здійснення його завдань і функцій.

Вартісним втіленням цих відносин, які виникають та функціонують унаслідок об'єктивних причин, є фонди коштів, що знаходяться у розпорядженні держави. Державні доходи, акумулюючи грошові надходження, і формують певну систему фондів. Вони утворюються як за рахунок коштів держави, так і за рахунок коштів недержавних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб. В основі утворення цих фондів лежить принцип єдності (законодавства, території, умов та ін.).

Державні доходи у своєму розвитку пройшли довгий шлях від залучення економічних ресурсів суспільства в натуральній і частково грошовій формах, як це було характерно для нерозвиненого ринкового господарства, до їх мобілізації виключно в грошовій формі на сучасному етапі його розвитку.

На ранніх стадіях розвитку ринкового господарства держава одержувала свої доходи переважно за рахунок військової здобичі і значною мірою від надходжень, що мають джерело в державній власності. В стародавніх рабовласницьких державах це були доходи від застосування праці рабів у рудниках, сільському господарстві, великих державних майстернях та ін. В епоху раннього феодалізму головним джерелом доходів держави були надходження від земельних володінь монарха (доменів), з яких поставлялося продовольство для утримання двору та ін.

З формуванням розвинутої ринкової економіки державні доходи починають утворюватися, головним чином, за рахунок вилучення грошових коштів у різних верств населення, причому такі вилучення здійснювалися на різних підставах із застосуванням різноманітних методів - від продажу посад, титулів і привілеїв до податків та мит.

Відносини, що складаються при формуванні і використанні державних доходів, виступають у правовій формі. Держава закріпляє вичерпний перелік надходжень податкового характеру до бюджетів (Закон

України "Про систему оподаткування"), розподілу їх за різними видами бюджетів (Бюджетний кодекс України, Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про місцеве самоврядування"), їх форму, підстави та умови сплати, права і обов'язки платників та контролюючих органів. При цьому важливо, щоб акцент не змістився виключно у фіскальну сторону процесу, а зберігся б і регулюючий, стимулюючий аспект при формуванні державних грошових фондів. Іншими словами, формування цих фондів покликане не лише забезпечити фінансування реалізації державних функцій, але й зацікавити платників у розвитку виробництва, збільшенні оборотів.

Для покриття своїх витрат держава за допомогою, головним чином, фінансово-правових норм регулює відносини, пов'язані з переходом частини доходів, що належать іншим власникам, до неї.

Але значення мобілізації частини коштів інших власників на користь держави не обмежується виключно функцією забезпечення доходів необхідних державі фондів коштів. За допомогою правового регулювання вказаних процесів держава впливає на весь хід економічного розвитку.