Види підсудності цивільних справ

Підсудність цивільних справ може бути функціональною, родовою (за ухвалою вищестоящого суду) і територіальною. В юридичній літературі також виділяють одноособову та колегіальну підсудність.

Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій.

Так, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Апеляційні суди розглядають:

1) справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) по першій інстанції справи, визначені законом (ч. 1 ст. 26 За­кону України «Про судоустрій та статус суддів»).

У Законі України «Про судоустрій та статус суддів» також визначена підсудність Вищого спеціалізованого суду з цивільних та кримінальних справ і Верховного Суду України

Родова підсудність, або підсудність за ухвалою вищестоящого суду, допомогає розмежувати компетенцію між судами з розгляду і вирішення цивільних справ у першій інстанції залежно від суб’єктного складу справи.

Цивільно-процесуальним законодавством (статті 108, 111 ЦПК України) встановлено такі правила родової підсудності:

1)підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Проте підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, особливостей немає і визначається за загальними правилами підсудності.

2) підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України;

3) підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які прожива­ють за межами України, також визначається ухвалою судді Вер­ховного Суду України.

Територіальна підсудність розподіляє компетенцію з розгля­ду і вирішення цивільних справ між судами однієї ланки залежно від території, на яку поширюються їх повноваження. Значення територіальної підсудності полягає у тому, що вона допомагає визначити, який суд даної ланки судової системи компетентний розглядати і вирішувати конкретну цивільну справу.

Цивільно-процесуальне законодавство і юридична наука виді­ляють кілька видів територіальної підсудності: загальна, альтерна­тивна, виключна, договірна і кількох вимог, пов'язаних між собою.

Загальна підсудність визначається за місцезнаходженням від­повідача. Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання, а до юридич­них осіб - за їх місцезнаходженням.

Процесуальне законодавство прямо не застосовує такого термі­на як «загальна підсудність». Проте його використовують у судо­вій практиці та теорії цивільного процесу, оскільки більшість ци­вільних справ розглядається за правилами ст. 109 ЦПК України.

Загальна підсудність захищає інтереси відповідача. Пред'явлення позову ще не свідчить про те, що він є винним у порушенні прав та інтересів позивача. Отже, правила загальної підсудності допома­гають також запобігти пред'явленню необгрунтованих позовів.

Якщо відповідач змінить своє місце проживання або місцезна­ходження після пред'явлення позову до суду, це не змінить підсуд­ності справи - вона розглядатиметься в тому суді, до якого була подана позовна заява.

Альтернативна підсудність (підсудність за вибором позива­ча, заявника) визначається правом позивача (заявника) за деякими категоріями цивільних справ обирати між кількома передбаченими у законі судами, яким підсудна справа, один суд, до якого він звер­татиметься.

При застосуванні позивачем (заявником) правил альтернатив­ної підсудності суддя не має права відмовляти йому в прийнятті позовної заяви (заяви), посилаючись на можливість розгляду справи і в іншому суді.

У ст. 110 ЦПК України передбачено, до яких судів, крім суду за місцезнаходженням відповідача, може звертатися позивач за ви­значеними категоріями цивільних справ.

Зокрема, позивач може також звернутися до суду за своїм міс­цем проживання з такими позовними вимогами:

- про стягнення аліментів;

- про визнання батьківства відповідача;

- що виникають з трудових правовідносин;

- про розірвання шлюбу, якщо на утриманні позивача є мало­літні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здо­ров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача;

- про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рі­шеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слід­ства, прокуратури або суду.

- Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача чи за місцем завдання шкоди.

- Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися та­кож за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

- За місцем завдання шкоди можуть пред'являтися позови про від­шкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб.

- Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням;

- Позови, що випливають з договорів, у яких зазначено місце виконання і які через їх особливість можна виконати тільки в одному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання договорів.

За місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його пс­ування або за останнім відомим місцем проживання відповідача, постійного його заняття (роботи) пред'являються позови до відповідача, місце проживання якого невідоме. До відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені.

За місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна можуть пред'являтися позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі.

Позови до стягувана про визнання виконавчого напису нотаріу­са таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягне­ного за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися та­кож за місцем його виконання.

Альтернативна підсудність передбачена законом і для деяких категорій справ окремого провадження.

Так, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебуван­ня) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місце­знаходженням її майна (ст. 246 ЦПК України).

Заява про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за місцезнаходженням протиту­беркульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) на­гляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворо­го (ст. 283 ЦПК України).

Отже, альтернативна підсудність, на відміну від загальної, є процесуальною гарантією для забезпечення інтересів позивача. За допомогою цього виду підсудності законодавець забезпечує по­зивачу більш сприятливі умови для звернення за судовим захистом, якщо останній перебуває в несприятливому соціальному чи мате­ріальному становищі (наприклад, у разі пред'явлення позову про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом фізичної особи), або можливість більш повного розгляду справи там, де зосереджується більша кількість засобів доказування (наприклад, у разі пред'яв­лення позову про відшкодування шкоди, завданої майну).

Виключна підсудність визначається вказівкою закону про роз­гляд і вирішення окремих цивільних справ лише конкретними, прямо передбаченими у законі судами, тобто з деякими вимогами потрібно звертатися до чітко встановленого законом суду.

Виключною є така підсудність називається тому, що законода­вець виключає можливість застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені ним для цієї категорії справ.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної його частини пред'являються:

1) позови, що виникають з приводу нерухомого майна;

2) позови про виключення майна з опису;

3) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями.

Крім того, позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

Для більшості справ окремого провадження законодавець також встановив виключну підсудність.

Так, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за міс­цем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі,- за місцезнахо­дженням цього закладу (ст. 236 ЦПК України).

Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного ві­ку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, вста­новлених ЦК України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання (ст. 242 ЦПК України).

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їх піклування, подається до суду за місцем їх проживання (ст. 251 ЦПК України).

Заява фізичної особи про встановлення факту, що немає юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ст. 257 ЦПК України)

Заява про визначення цінного паперу на пред’явника або векселя недійсними і про відновлення прав на втрачений цінний папір подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред’явника або за місцем платежу за векселем (ч. 2 ст. 260 ЦПК України).

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених ЦК України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі (ст. 269 ЦПК України).

Заява про визнання спадщини відумерлої у випадках, становлених ЦК України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК України).

За умов, визначених Законом України «Про психіатричну до­помогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбула­торної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про про­довження такої госпіталізації подається до суду за місцезнахо­дженням зазначеного закладу (ч. 1 ст. 279 ЦПК України).

Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцем проживання особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за міс­цезнаходженням психіатричного закладу (ч. 2 ст. 279 ЦПК України).

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, вста­новлених законом, подається до суду за місцезнаходженням бан­ку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК України).

Договірна підсудність визначається згодою сторін, тобто під­судність конкретної цивільної справи сторони можуть встановити за домовленістю між собою.

У статті 112 ЦПК України передбачено, що сторони мають пра­во письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлено виключну підсудність. Таким чином, сторони не можуть змінювати за згодою функціональну та родову підсудність, а також виключну територіальну підсудність.

Правило, відповідно до якого за домовленістю подружжя спра­ва про розірвання шлюбу може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них (ч. 2 ст. 1 10 ЦПК України), також встановлює цей вид підсудності.

Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою, визнача­ється необхідністю сумісного розгляду кількох вимог з метою встановлення дійсних обставин справи.

Процесуальні правила підсудності за зв'язком вимог полягають у такому (ст. 113 ЦПК України):

1) позови до кількох відповідачів, які проживають або знахо­дяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача;

2) зустрічний позов, незалежно від його підсудності, пред'явля­ється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Крім того, хоча це прямо в законі не закріплено, до правил про підсудність за зв'язком вимог належить положення про те, що тре­ті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'являють позов до суду, який розглядає такий спір.