Порядок застосування окремих заходів процесуального примусу

 

Законом не передбачено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення порядку під час судового засідання. В цьому немає і по­треби, адже перелік таких дій був би досить об'ємним і в будь-якому разі не міг бути вичерпним. Судова практика показує, що як порушення порядку в залі судового засідання розцінюються супе­речки і сварки між сторонами, голосні репліки присутніх, жвава жес­тикуляція тощо. В кожному конкретному випадку чи порушує особа встановлений порядок, чи ні, вирішує суд, що розглядає справу.

До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в залі судового засідання, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - вида­лення із залу судового засідання (ст. 92 ЦПК України). Такі заходи можуть бути застосовані відносно будь-якої особи. Однак видалення деяких учасників цивільної справи призведе до неможливості її по­дальшого розгляду, тому у разі повторного вчинення вказаних вище дій перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.

Ще одним заходом процесуального примусу є тимчасове ви­лучення доказів для дослідження судом (ст. 93 ЦПК України). Ухвала про його застосування постановляється у випадку непо­дання без поважних причин письмових чи речових доказів, що ви­требувані судом, та неповідомлення причин їх неподання.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження су­дом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведен­ня його тимчасового вилучення. Ця ухвала не може бути оскарже­на в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Виконання такої ухвали покладається на органи Державної виконавчої служби.

ЦПК України передбачає також примусовий привід свідка (ст. 94 ЦПК України). Цей захід застосовується тоді, коли належно викли­каний свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки. Привід свідка проводиться через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: ім'я фізич­ної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи на­вчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повин­на бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу внутріш­ніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Процесуальний закон забороняє застосовувати такий захід про­цесуального примусу як привід до суду стосовно осіб, які не можуть бути допитані як свідки (ст. 51 ЦПК України), а також малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, осіб, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.

Особа, яка виконує ухвалу про привід, зобов'язана оголосити свідку її зміст та доставити його у вказаний час до суду.

У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

 

Питання до теми № 5. Заходи процесуального примусу:

 

1. Що необхідно розуміти під поняттям «заходи процесуального примусу»?

2. Види заходів процесуального примусу.

3. Чому штрафи нині не належать до заходів процесуального примусу?

4. Який процесуальний порядок застосування попередження?

5. Який процесуальний порядок видалення із залу судового засідання?

6. Який процесуальний порядок тимчасового вилучення доказів для дослідження судом?

7. Який процесуальний порядок застосування приводу і щодо кого може бути застосований такий захід?

8. Які правові наслідки застосування заходів процесуального примусу?

 

Використана література:

 

1. Конституція України.-К.,2007 р.

2. Цивільний процесуальний кодекс України із змінами та доповненнями, внесеними Законом України „Про судоустрій та статус суддів” від 7 липня 2010р. http://rada.gov.ua

3. Сапунков В. Представництво як процесуальний інститут // Вісник прокуратури.-2002.-№ 6.- С.67-72.

4. Цюра Т. Сторони як основні «процесуальні противники» в процесі доказування в цивільних справах // Право України.-2002.-№ 3.- С. 102-106.