Поняття і види процесуальних строків

Ефективність захисту порушених, невизнаних або оспорю ванних прав, свобод чи інтересів залежить від його своєчасності. Саме тому законодавець виділив в якості одного із завдань цивільного судо­чинства своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Для забезпечення виконання цього завдання важливе значення має правове регулювання порядку обчислення строків розгляду та вирішення цивільних справ, вчинення окремих процесуальних дій і виконання судових рішень, тобто процесуальних строків.

Процесуальний строк - це проміжок часу, протягом якого мають бути вчинені відповідні процесуальні дії.

Значення процесуальних строків полягає у забезпеченні своєчас­ності розгляду і вирішення цивільних справ; створенні оптималь­ного режиму здійснення правосуддя; наданні учасникам цивільного судочинства можливості скористатися своїми процесуальними пра­вами і виконати покладені на них процесуальні обов'язки.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встанов­люються законом, а якщо вони законом не визначені,- встанов­люються судом (ст. 67 ЦПК України). Виходячи із цього, залежно від способу встановлення процесуальних строків, їх можна поді­лити на ті що, встановленні законом або судом.

Строки, встановлені процесуальним законом. Цивільно-про­цесуальне законодавство встановлює строки розгляду і вирішення цивільних справ, строки для вчинення найбільш важливих процесуальних дій. Так, у разі подання заяви про забезпечення доказів позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечен­ня доказів (ч. 4 ст. 133 ЦПК України); справи про обов'язкову гос­піталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовжен­ня лікування суд розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 285 ЦПК України). Строки, встановлені судом. Цивільне процесуальне законо­давство не регламентує строків проведення всіх процесуальних дій, надаючи суду право керувати рухом цивільної справи, зокрема встановлювати певні строки для вчинення окремих процесуальних дій її учасниками, якщо вони не визначені законом. Наприклад, суддя надає строк позивачеві для усунення недоліків позовної за­яви (ч. 1 ст. 121 ЦПК України); встановлює строки подання дока­зів (п. 4 ч. 6 ст. 130 ЦПК України). Призначаючи строк, суд пови­нен враховувати обставини конкретної справи, особливості кожної процесуальної дії, а також не забувати про визначені законом строки розгляду цивільних справ.

Процесуальні строки можна класифікувати і за іншими підста­вами.

Так, залежно від суб'єктів, яким вони адресовані, строки бувають встановленими для:

1) суду;

2) осіб, які беруть участь у справі;

3) інших учасників цивільного судочинства.

Встановлені цивільно-процесуальним законодавством строки, у свою чергу, за чіткістю визначення поділяються на:

1) абсолютно визначені - коли у законі встановлюється конкрет­ний часовий проміжок. Зокрема попередній розгляд справи судом касаційної інстанції має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб,які беруть участь у справі. (ч. 1 ст. 332 ЦПК України);

2) відносно визначені - якщо строк конкретно у законі не вста­новлено, а прив'язується до певного діяння чи події. Наприклад, ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма додани­ми до неї документами (ч. 5 ст. 122 ЦПК України); особа, яка пода­ла апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 300 ЦПК України).

Залежно від тривалості розрізняють такі види процесуальних строків, встановлених законом:

1) до одного дня - для повернення до суду розписки про одер­жання судової повістки (ч. 2 ст. 76 ЦПК України); для розгляду заяв про забезпечення позову (ч. 1 ст. 153 ЦПК України), про гос­піталізацію у примусовому порядку особи до психіатричного за­кладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК України) тощо;

2) два дні, зокрема для розгляду судом заяв про забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 ЦПК України), про скасування заходів забез­печення позову (ч. 4 ст. 154 ЦПК України); для вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі (ч. 3 ст. 122 ЦПК України);

3) три дні, наприклад, для видачі судового наказу (ч. 1 ст. 102 ЦПК України), для розгляду заяви про примусовий психіатричний огляд (ч. 1 ст. 281 ЦПК України), для вирішення суддею-допо­відачем питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом (ч. 1 ст. 297 ЦПК України); для розгляду судом заяви боржника про скасу­вання судового наказу (ч. 1 ст. 106 ЦПК України), для розгляду судом зауважень щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідан­ня (ч. 4 ст. 199 ЦПК України); наприклад, для подання до суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або неправиль­ності технічного запису судового засідання та записів у журналі су­дового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК України);

4) п'ять днів - для розгляду судом справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю (ч. 1 ст. 289 ЦПК України): для подання заяви про апеляційне оскарження ухва­ли суду першої інстанції (ч. 2 ст. 294 ЦПК України) тощо;

5) сім днів, для повернення справи до суду першої інстанції, що її розглядав, після закінчення апеля­ційного провадження (ст. 322 ЦПК України); для призначення справи до роз­гляду в апеляційному суді (ч. 2 ст. 302 ЦПК України);

6) десять днів, для розгляду заяви про роз'яс­нення рішення суду (ч. 3 ст. 221 ЦПК України); для подання заяв про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК України), про апе­ляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційної скарги на ухвалу суду (ч. 1 ст. 294 ЦПК України '); для подання апеляційної скарги на рішення суду (ч.1 ст. 294 ЦПК України); для призначення і проведення попереднього судового засідання (ст. 129 ЦПК України),

7) двадцять днів - для подання касаційної скарги (ч. 1 ст. 325 ЦПК України);

8) один місяць - для розгляду справ про поновлення на роботі та про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 157 ЦПК України); зокрема для вирі­шення питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з ви­нятковими обставинами (ч. 1 ст. 356 ЦПК України);для подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами (ч.1 ст. 355 ЦПК України); для подання заяви про перегляд у зв'язку з ново виявленими обставинами (ч. 1 ст. 362 ЦПК України) тощо;

9) два місяці, наприклад, для розгляду майже всіх (за винят­ком окремих) цивільних справ (ч. 1 ст. 157 ЦПК України); для пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя (ч. 2 ст. 265 ЦПК України);

11) три місяці - для повідомлення суду держателем цінного папера на пред'явника або векселя про свої права на них (ч. 1 ст. 263 ЦПК України), тощо;

12) три роки, зокрема для пред'явлення рішення інозем­ного суду до примусового виконання в Україні (ст. 391 ЦПК України).