Відкриття виконавчого провадження

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

за заявою прокурора у разі представництва інтересів грома­дянина або держави в суді;

в інших передбачених законом випадках (ст. 18 Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до вико­нання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред’явлений до вико­нання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загальний строк пред’явлення виконавчих листів та інших су­дових документів до виконання становить три роки. Для виконання рішень судів у частині майнових стягнень цей строк обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закін­чення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки ви­конання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню,- з наступного дня після його ухвалення. За іншими виконавчими документами строк пред’явлення їх до виконання обчислюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не вста­новлено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі.

Пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений, якщо стягувачем такий строк був пропущений з причин, визнаних судом поважними. Для понов­лення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого доку­мента до виконання, стягувач має подати заяву про поновлення пропущеного строку до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає заяву про поновлення пропу­щеного строку для пред’явлення виконавчого документа до вико­нання в десятиденний строк (ст. 371 ЦПК України).

Належним місцем виконання рішення є таке, що встановлене ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкрит­тя виконавчого провадження, яка може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у десятиденний строк.

У постанові державний виконавець встановлює строк для доб­ровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п’ятнадцяти днів, та по­переджає боржника про примусове виконання рішення після за­кінчення встановленого строку із стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим до­кументом про стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог строк для добровільного виконання не встанов­люється.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не піз­ніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та суду, який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону його відчу­ження. Одночасно з винесенням такої постанови державний вико­навець може провести опис і арешт майна боржника (ч. 6 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого про­вадження у випадках, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

пропуску встановленого строку пред’явлення документів до виконання;

неподання виконавчого документа про виконання рішення;

якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий доку­мент, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у вста­новленому законом порядку допущене до негайного виконання;

пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рі­шення;

якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлене рішення;

у разі невідповідності виконавчого документа встановленим вимогам. У такому випадку державний виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до суду, який видав виконавчий доку­мент, про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»;

наявності інших обставин, передбачених законом, які виклю­чають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові. Ця постанова може бути оскаржена заяв­ником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний вико­навець, або до відповідного суду в десятиденний строк з моменту її одержання.

Якщо державний виконавець відкрив виконавче провадження, то відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче прова­дження» він зобов’язаний провести виконавчі дії із виконання рі­шення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення не- майнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого прова­дження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Порядок та умови здійснення виконавчого провадження ви­значено у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження», загальний порядок звернення стягнення на майно боржника- глава 5 цього Закону, а особливості звернення стягнення - глава­ми 6-9.

Окремі питання виконавчого провадження, що виникають у цивільному процесі

Суд може допустити негайне виконання судових рішень. Ви­ходячи із змісту ст. 367 ЦПК України можна виділити обов’яз­кове і факультативне допущення негайного виконання судових рішень.

Суд обов’язково зазначає про негайне виконання судових рі­шень у справах про:

стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць;

присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод­женням здоров’я або смертю фізичної особи,- у межах суми стяг­нення за один місяць;

поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

розкриття банком інформації, яка містить банківську таємни­цю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його вико­нання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів у справах:

про стягнення аліментів;

присудження працівникові виплати заробітної плати;

відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров’я або смертю фізичної особи.

Суд, який видав виконавчий документ, має право у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Такі питання розглядаються за заявою державного вико­навця або за заявою сторони у десятиденний строк у судовому за­сіданні з викликом сторін (ст. 373 ЦПК України).

Можливість укладення мирової угоди існує і на стадії вико­нання судового рішення. Крім того, стягувач може відмовити­ся від примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішен­ня має бути подана державному виконавцю. Він, у свою чергу, по­винен передати її до суду за місцем виконання рішення не пізніше триденного строку з дня отримання для визнання такої угоди або відмови судом.

Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду цих питань суд постановляє ухвалу відпо­відно до положень ЦПК України.

Під час виконання судових рішень може виникнути питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікуваль­ного закладу. Таке питання вирішується судом за поданням дер­жавного виконавця. У разі надходження такого подання суд у де­сятиденний строк розглядає питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу в судовому засіданні з викликом сторін та за обов’язковою участю представників орга­нів опіки та піклування. Неявка сторін не є перешкодою для вирі­шення питання про тимчасове влаштування дитини до зазначених закладів (ст. 374 ЦПК України).

У разі виникнення необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини, примусове проникнення до житла чи іншого володіння борж­ника або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи май­но та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.

З поданням про винесення ухвали про розшук боржника держав­ний виконавець звертається до суду у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, за­подіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або у зв’язку з втратою годувальника, а також про розшук дитини - за вико­навчими документами про її відібрання (ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

За іншими виконавчими документами, відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», державний вико­навець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати. В цьому разі стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов’язаних із проведенням розшуку.

Подання державного виконавця про розшук боржника або ди­тини розглядається судом протягом десяти днів. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Розшук боржни­ка або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцем знаходження їх майна, або за місцем проживан­ня (перебування) стягувана (ст. 375 ЦПК України).

Державний виконавець має право зупинити виконавче провад­ження у разі оголошення розшуку боржника, його майна або роз­шуку дитини (ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рі­шень інших органів (посадових осіб) розглядається судом негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, але за участю державного виконавця (ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до ст. 377 ЦПК України за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, суд також розглядає питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових уста­новах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (по­садових осіб), а також питання про звернення стягнення на гро­шові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в уста­новах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). Розгляд таких питань провадиться судом негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заін­тересованих осіб, але за участю державного виконавця.

Під час виконавчого провадження може статися заміна його сторін. Порядок такої зміни визначено ст. 378 ЦПК України, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Це питання має бути розглянуте судом у десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, хоча їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони вико­навчого провадження. Для правонаступника усі дії, вчинені до йо­го вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку він замінив.

У разі виникнення під час виконавчого провадження необхідно­сті визначити частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, державний виконавець має звернутися до суду з відповідним поданням. Суд у десятиденний строк роз­глядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не є перешкодою для вирі­шення зазначеного питання (ст. 379 ЦПК України).