Умови і порядок заочного розгляду справи

Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі на­явності певних умов, передбачених ст. 224 ЦПК України. Законо­давець встановив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло по­відомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на під­ставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи зі змісту наведеного положення, можна виділити такі умови проведення заочного розгляду.

неявка відповідача;

належне його повідомлення;

відсутність поважних причин неявки;

згода позивача на заочне провадження².

Перші гри умови відносно позивача є об’єктивними, оскільки від нього не залежать, а четверта - суб’єктивною, адже вона зумов­лена його волею.

Неявка відповідача означає дійсне його нез’явлення в судове засідання. У разі, якщо відповідач не з’явився, однак завчасно заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності відпо­відно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, справа не може розглядатися в порядку заочного провадження. При надходженні до суду такого клопотання відповідач вважається присутнім у залі судового за­сідання незалежно від причини неявки, тобто така ситуація є пра­вовою фікцією. Також не можна постановити заочне рішення у разі явки в судове засідання представника відповідача, через якого відповідач бере участь у справі (ч. 1 ст. 38 ЦПК України).

У справі, як відомо, може брати участь кілька співвідповідачів, тому виникає питання, як діяти, якщо в судове засідання з’являться не всі відповідачі, чи можна ухвалити в такому випадку заочне рішення. Відповідь на це питання чітко сформульовано в ч. 2 ст. 225 ЦПК України, в якій вказано, що у разі участі у справі кількох від­повідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів. Однак у певних випадках суд може роз’єднати позови стосовно кожного з відповідачів (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) і розглядати ці справи за різними процедурами від­повідно до норм процесуального законодавства.

Друга умова заочного розгляду справи - належне повідом­лення відповідача про час і місце судового розгляду, тобто йому було надіслано повістку про виклик або його повідомлено в ін­ший спосіб, про що в матеріалах справи наявні відповідні відо­мості. Якщо невідомо, чи був відповідач належним чином проін­формований про час і місце судового засідання, заочне рішення постановляти не можна.

Відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання може бути в двох випадках, а саме якщо:

відповідач завчасно не повідомив суд про причини своєї не­явки;

суд визнає неповажними причини неявки відповідача, про які він повідомив.

У разі, коли відповідач повідомить суд про причини своєї неяв­ки і суд визнає їх поважними, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України розгляд справи відкладається в межах строків, встановле­них ст. 157 ЦПК України.

Ще однією умовою проведення заочного провадження є згода на це позивача. На перший погляд, така умова може здатися абсурдною, адже процедура заочного провадження прискорює розгляд справи і тим самим сприяє оперативнішому захисту прав та інтересів по­зивача, а заперечення проти неї призводить до відкладення розгля­ду справи, а отже, і до його затягування. Проте слід мати на увазі, що заочний розгляд надає відповідачу додаткові способи захисту, зокрема він може подати заяву про відміну заочного рішення, що призведе до відновлення провадження у справі. Тому, даючи згоду на заочний розгляд справи, позивач повинен бути впевнений у правильності своєї позиції, законності та обґрунтованості своїх вимог, а також мати незаперечні докази, що їх підтверджують.

У разі неявки відповідача суддя повинен роз’яснити позивачу його право вибору між звичайним і заочним провадженнями, а та­кож вказати на найбільш вагомі особливості та правові наслідки кожного з них. Суд не має права вимагати від позивача обґрунту­вання його рішення про порядок розгляду справи. Згода позивача на заочний розгляд справи має бути чітко виражена і зафіксована у журналі судового засідання та (або) в окремій заяві, що приєдну­ється до матеріалів цивільної справи.

Оскільки згода позивача є обов’язковою умовою заочного роз­гляду справи, таке провадження не може відбуватися у випадку неявки обох сторін. Однак, якщо відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому висловив свою згоду на заочний розгляд справи, на наш погляд, суд може розглянути цивільну справу в такому порядку.

Якщо буде встановлено наявність всіх вищевикладених умов, суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Закон не висуває особливих вимог до такої ухвали, тому суд її по­становляє, не виходячи до нарадчої кімнати, негайно оголошує і заносить до журналу судового засідання.

Заочний розгляд справи проводиться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими гл. 8 розділу III ЦПК України.

Суд не може постановити заочне рішення, якщо позивач змі­нить предмет, підставу або розмір позовних вимог. У цьому разі судовий розгляд відкладається, про що повідомляється відповідач.

Розглянути таку цивільну справу заочно можна лише у випадку неявки відповідача на новий судовий розгляд.

Винесення заочного рішення здійснюється на підставі доказів, наявних у справі.

Спрощена процедура заочного розгляду справи практично не впливає на форму та зміст заочного рішення. Воно повинно від­повідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 ЦПК України. Особливістю заочного рішення є те, що у ньому має бути зазначе­но строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Не пізніше п’яти днів з дня проголошення заочного рішення його копія направляється рекомендованим листом із повідомленням від­повідачам, які не з’явилися в судове засідання.

У статті 233 ЦПК України вказується, що заочне рішення наби­рає законної сили відповідно до загального порядку, встановлено­го ЦПК України (ст. 223).