Об’єднання і роз’єднання позовів

Можливість об’єднати чи роз’єднати декілька позовів пов’язана із забезпеченням ефективного і швидкого вирішення судом спору між сторонами.

Об’єднаний позовів дає змогу досягти єдності судових рішень за відповідними вимогами, а також зекономити час і засоби цивільного процесу. В одному провадженні можуть бути об’єднанні декілька вимог одного позивача до одного відповідача, одного по­зивача до декількох відповідачів, декількох позивачів до одного відповідача.

Вимоги, що об’єднуються в одному провадженні, мають бути однорідними. Однорідність вимог випливає із особливостей тих спірних матеріально-правових відносин, які породжують позов. Це означає, що позови, які об’єднуються, випливають із одного і того самого правовідношення або з різних правовідносин, пов’язаних між собою. На встановлення однорідності вимог не впливає їх зміст, тобто допускається об’єднання навіть різних за своїм харак­тером вимог (наприклад, в одному провадженні можуть бути об’єднані позов про визнання договору недійсним і позов про стя­гнення заподіяних при цьому збитків).

Якщо позови є неоднорідними (наприклад, випливають з різних за своєю галузевою належністю правовідносин) їх об’єднання є недоцільним, адже це може призвести до ускладнення процесу розгляду і вирішення цивільної справи. Також не допускається об’єд­нання позовів, коли відсутня спільність предмета позову.

Об’єднання позовів може бути здійснене як позивачем (позива­чами), так і судом. Найчастіше пов’язані між собою вимоги об’єд­нує позивач, викладаючи їх в одній позовній заяві відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України. Законодавство не забороняє позивачу оформити кожну з однорідних позовних вимог окремою позовною заявою. Однак він зазвичай зацікавлений в тому, щоб усі його ви­моги були розглянуті та вирішені якнайшвидше і одним судом. Окреме ж оформлення однорідних вимог ускладнить діяльність суду і може призвести до затягування захисту порушених, неви­знаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів позивача.

Якщо в проваджені суду знаходяться декілька справ з однорід­ними позовами, сторони можуть клопотати перед судом про їх об’єднання п одне провадження. Суд може об’єднати позови і за власною ініціативою, адже відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право поста­новити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох одно­рідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача. Ухвала про об’єднання позовів, як і ухвала про відмову в такому об’єднанні, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

При об’єднанні позовів кожний з них зберігає своє окреме зна­чення і підлягає вирішенню судом. У судовому рішенні обов’яз­ково повинно бути відображено, чи задовольнив суд і в якому об­сязі кожний з об’єднаних позовів. Враховуючи те, що в одному провадженні об’єднуються однорідні позовні вимоги, вирішення однієї з них автоматично впливає на результати вирішення інших. Так, якщо суд визнає договір недійсним, він зобов’язаний задоволь­нити й правомірні вимоги позивача щодо застосування наслідків недійсного правочину.

Роз’єднання позовів полягає у виділенні судом в самостій­ні провадження об’єднаних в одному проваджені вимог. Таке роз’єд­нання залежить від обставин справи і пов’язано з тим, що спіль­ний розгляд об’єднаних позовів ускладнює вирішення справи (наприклад, необхідно призначити складну експертизу за окре­мими вимогами, один з позивачів поїхав у тривале відрядження тощо).

Роз’єднання позовів зазвичай здійснюється в тому разі, коли суд одночасно не може ухвалити рішення за декількома вимогами, оскільки одна з них стосується інтересів третіх осіб. Виділення в самостійне провадження вимог є правом, а не обов’язком суду, тобто його здійснення цілком залежить від його розсуду. Оформлюється роз’єднання позовів ухвалою, яка також не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рі­шення суду.

У разі роз’єднання позовів підставою для провадження за виді­леними вимогами є ухвала суду про роз’єднання позовів і копія по­зовної заяви.