Поняття і сутність судового розгляду

 

Судовий розгляд - це основний етап цивільного процесу, на якому здійснюється правильний і своєчасний розгляд цивільної справи по суті.

Цивільне процесуальне законодавство чітко регламентує порядок вчинення процесуальних дій під час судового розгляду, їх послідов­ність і зміст, процесуальні права та обов’язки учасників процесу, а також спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебіч­ного й об’єктивного з’ясування необхідних обставин, усуваючи із нього все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засі­данні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Відсутність відомостей про те, чи повідомлені ці особи, є підставою для відкладення розгляду справи.

Законом встановлено можливість розгляду справи за відсутнос­ті особи, яка бере участь у справі, якщо вона скористалася своїм правом заявити про це клопотання.

У ЦПК України (ст. 160) визначено правовий статус головую­чого.

Усі особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, екс­перти, спеціалісти звертаються до суду словами «Ваша честь». Крім того, вони дають пояснення, показання, висновки, консуль­тації тощо стоячи. Особи, присутні в залі судового засідання, по­винні встати, коли входин, і виходить суд, також стоячи вони за­слуховують рішення суду. Відступ від цих вимог допускається тільки з дозволу головуючого (ст. 162 ЦПК України).

Порядок розгляду справи

Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду складається з кількох частин: підготовча; розгляд справи по суті; судові дебати; ухвалення та проголошення рішення суду.

У підготовчій частині перед судом стоїть завдання з’ясувати, чи можливо розглядати справу по суті у даному судовому засіданні, чи наявні для цього необхідні умови. Процесуальні дії проводяться на цьому етапі в такому порядку.

1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкри­ває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

2. Після цього секретар судового засідання доповідає судові: хто з викликаних у справі осіб з’явився в судове засідання; чи вручено судові повістки тим, хто не з’явився; про причини неявки викликаних осіб, якщо вони відомі.

3. Суд встановлює особи тих, хто з’явився, а також перевіряє повноваження представників.

4. Якщо у справі бере участь перекладач, головуючий: роз’яснює йому права та обов’язки, встановлені ЦПК України; попереджає його під розписку про кримінальну відповідаль­ність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поваж­них причин від виконання покладених на нього обов’язків; приводить його до присяги, текст якої підписується перекла­дачем і разом з розпискою приєднується до справи: «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов’язки пере­кладача, використовуючи всі свої професійні можливості».

5. Свідки, які з’явилися на судовий розгляд, видаляються із за­ли судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник повинен вживати заходів щодо того, щоб допитані судом свідки не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав. Ця дія має на меті забезпечення правдивості й об’єктивності під час дачі показань свідками, їх неупереджено­сті, а також запобігання узгодженості дій свідків для досягнення своїх інтересів, що заважатиме встановленню об’єктивної істини у справі.

6.Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яс­нює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи у порядку і на підставах, визначених статтями 20-23 ЦПК України.

7. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

8. Після вирішення питань щодо відводів або якщо відводів не було заявлено, головуючий роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки, про що зазнача­ється в журналі судового засідання.

9. Особи, які беруть участь у справі, можуть подати заяви чи за­явити клопотання, що розглядаються судом після того, як буде за­слухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які бе­руть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його чаявлснию.

10. Існують непоодинокі випадки неявки осіб у зал засідання на розгляд цивільної справи. У такому разі з’ясовується можливість продовження розгляду справи за їх відсутності.

11.У разі постановления ухвали про продовження судового розгляду головуючий роз’яснює експертові його права та обо­в’язки, встановлені ЦПК України, і попереджає під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на ньо­го обов’язків. Потім головуючий приводить експерта до присяги, яка підписується експертом і разом з розпискою приєднується до справи: «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно вико­нувати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості». Дія присяги поширюється і на ті випадки, коли вис­новок було складено до її проголошення.

Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов’язки експертів і їх відповідальність роз’яснюються головую­чим відразу після залучення їх до участі в цивільному процесі.

12.Головуючий роз’яснює спеціалістові його права та обов'яз­ки, встановлені ЦПК України.

На другому та основному етапі судового засідання - розгляд справи по суті - судом встановлюються всі обставини цивільної справи, досліджуються докази, якими вони підтверджуються. По­рядок вчинення процесуальних дій на цьому етапі такий.

1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головую­чого про зміст заявлених вимог і про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання.

2. Після доповіді з’ясовується, чи підтримує позивач свої вимо­ги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторо­ни укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, не визнає мирової угоди у справі, в якій бере участь законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Якщо сторони вирішили продовжувати розгляд справи, суд за­слуховує пояснення осіб, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, а потім позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі. У випадку, коли поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їхні представники, суд після пояснень сторони, тре­тьої особи заслуховує пояснення їхніх представників. За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник.

У разі наявності у справі письмових пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує їх зміст. Якщо у справі заявлено кілька вимог, суд може зобов’язати сторо­ни та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснен­ня щодо кожної з них. Якщо ці особи висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб кон­кретної відповіді - «так» чи «ні».

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ста­вити питання один одному.

Після цього суд встановлює порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. По­рядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений.

Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями (висновками) спе­ціалістів щодо суті яких спеціалісту можуть бути поставлені пи­тання. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залу­чено спеціаліста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить питання спеціаліс­тові позивач і (або) його представник. Суд має право з’ясовувати суть відповіді спеціаліста на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання спеціалісту після закінчення його опитування такими особами. Викладені письмово і підписані спе­ціалістом роз’яснення приєднуються до справи.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, які обґрунтову­ють заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішеним справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, вис­новки експертів.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Отже, наступним у судовому розгляді є етап судових дебатів, на якому підбивають підсумки проведеного дослідження доказів.

У судових дебатах особи, які беруть участь у справі, виступають з промовами, посилаючись лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. Послідовність виступу із промовами така.

Першими виступають позивач та його представник. Якщо про­вадження у справі відкрито за заявою органів та осіб, яким зако­ном надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, першими у судових дебатах виступають вони, а за ними - особи, в інтересах яких відкрито таке провадження.

Треті особи без самостійних вимог виступають у судових деба­тах після особи, на стороні якої вони беруть участь.

Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо пред­мета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін.

Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним ча­сом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він ви­ходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється.

З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Пра­во останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з’ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з’ясу­вання обставин у справі, тобто до другої частини судового засі­дання розгляду справи по суті.

Отже, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень примі­щення) для ухвалення рішення, визначивши орієнтовний час його проголошення.

Під час ухвалення рішення суд повинен вирішити такі пи­тання:

· чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

· чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давно­сті тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

· які правовідносини сторін випливають із встановлених об­ставин;

· яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовід­носин;

· чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

· як розподілити між сторонами судові витрати;

· чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

· чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду підписується суддею, а в разі колегіального роз­гляду - суддями, які розглядали справу. Виправлення в ньому по­винні бути застережені перед підписом.

У виняткових випадках залежно від складності справи складан­ня повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолю­тивну частини суд зобов’язаний проголосити в тому самому засі­данні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи.

Рішення суду або його вступна та резолютивна частини прого­лошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюд­но, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні (ч. 9 ст. б ЦПК України).

Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідом­ляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Під час ухвалення рішення у суду може виникнути потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, тоді суд, не ухвалюючи рі­шення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду, який проводиться виключно в межах з’ясування обставин, що по­требують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково до­сліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у да­ному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.

Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді

Не завжди справа може бути розглянута в одному судовому за­сіданні, оскільки іноді виникають обставини, що заважають її роз­гляду по суті. У цьому разі суду доводиться відкласти розгляд справи на визначений термін.

Відкладення розгляду справи - це перенесення розгляду спра­ви по суті з призначенням точних дати та місця нового судового засідання.

Законодавець виділяє обов’язкові та факультативні підстави відкладення розгляду справи.

Суд зобов’язаний відкласти розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України.

У випадках, встановлених ЦПК України, суду надається право відкласти розгляд справи. Зокрема, у разі неявки в судове засі­дання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які перуть участь у справі, про можливість розгляду справи за їх відсутності та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк (ст. 170 ЦПК України). У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України).

Крім того, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у да­ному судовому засіданні виявляється неможливим, суд постанов­ляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву (ст. 191 ЦПК України).

При вирішенні питання про можливість відкладення судового розгляду суду необхідно враховувати всі обставини цивільної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ЦПК України у разі відкладення роз­гляду справи суд повинен допитати свідків, які з’явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і ви­кликаються знову.

Якщо розгляд справи відкладено, в новому судовому засіданні вона розглядається спочатку. Проте у випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників цивільного проце­су, наданих раніше, ознайомлені з матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвер­дити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.

У встановлених законом випадках суд зобов’язаний оголосити перерву в розгляді справи. тобто тимчасово припинити її судовий розгляд у зв’язку з неможливістю вчинення необхідних процесуаль­них дій у даному судовому засіданні. Так, за неможливості продов­ження розгляду справи у зв’язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього (ч. 2 ст. 191 ЦПК України).

Питання про відкладення розгляду справи та оголошення пере­рви вирішуються судом постановленням ухвал (ч. 2 ст. 208 ЦПК України). Такі ухвали не підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з’явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначе­ний день.

 

Зупинення провадження у справі, його відновлення

Крім відкладення розгляду справи та оголошення перерви в її розгляді, вчинення процесуальних дій припиняється також у формі зупинення провадження у справі. Це пов’язано з об’єктивними об­ставинами, тобто з такими, які не залежать від суду та учасни­ків процесу. Крім того, ці обставини перешкоджають подальшому розгляду справи і неможливо встановити, коли вони перестануть існувати.

Отже, зупинення провадження у справі - це тимчасове припи­нення вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об’єктивних підстав, які перешкоджають пода­ні, тому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити мо­мент їх усунення.

Залежно від обставин, що є підставами зупинення провадження V справі, його можна поділити на обов'язкове і необов’язкове.

Законодавець встановлює обов'язок суду зупинити провад­ження у справі, у випадках передбачених ст. 201 ЦПК України.

Підстави необов’язкового (факультативного) зупинення про­вадження справі викладені в ст. 202 ЦПК України.

Суд не зупиняє провадження за перших трьох факультативних підстав, якщо відсутня сторона веде справу через свого пред­ставника.

Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, воно відновлюється ухвалою суду. Ініціювати відновлення провадження мають право особи, які беруть участь у справі, подав­иш відповідну заяву, та суд.

 

Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду

Закінчення цивільного процесу без ухвалення рішення може відбуватися у двох формах: закриття провадження у цивільний справі (статті 205-206 ЦПК України) і залишення заяви без роз­гляду (ст. 207 ЦГІК України).

Закриттям провадження у справі є закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом до тієї самої особи.

У ст. 205 ЦПК України встановлено вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Наслідком закриття провадження у справі є недопущення повторного звернення до суду з приводу спору МІЖ тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Проте наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку з при­йняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Залишення заяви без розгляду - це закінчення розгляду цивіль­ної справи без ухвалення рішення суду із зазначених у законі під­став, яке не виключає можливості повторного звернення до суду із такою самою заявою.

Підстави залишення заяви без розгляду умовно можна поділити на три групи.

Перша з них охоплює підстави, що існують на момент відкриття провадження у справі, як-от:

- заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної діє­здатності;

- заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

- спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

- провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­жання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усу­нув цих недоліків у встановлений судом строк.

Другу групу складають підстави, які можуть виникнути при провадженні у справі до судового розгляду та під час судового розгляду:

- належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідо­мив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

- позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

- між сторонами укладено договір про передачу спору на ви­рішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

- особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках від­крито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

- позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засі­дання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсут­ності.

До третьої групи належать підстави, що унеможливлюють роз­гляд справи у цьому процесі у зв'язку із забороною закону. Так, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтере­сованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України).

Щодо залишення заяви без розгляду суд постановляє ухвалу, яку можна оскаржити в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

 

Заочний розгляд справи

Явка на судове засідання за викликом суду є правом, а не обов’язком для сторін цивільної справи. їх неявка зазвичай нега­тивно впливає на хід процесу, тому закон передбачає певні заходи, які б дозволяли розглядати справу і за відсутності хоча б однієї зі сторін. На встановлення такого процесуального засобу спрямовані норми ЦПК України, що регулюють заочний розгляд справи.

Заочний розгляд справи є специфічною процедурою розгляду справи в порядку позовного провадження. В його основу покладено презумпцію визнання відповідачем вимог позивача. Це вимагає особливого правового регулювання, тому положення про заочний розгляд справи зосереджені в окремій главі ЦПК України (гл. 8 розділу III).

Метою встановлення інституту заочного розгляду справи є розширення засобів судового захисту прав, свобод та інтересів осіб, надання їм додаткового права діяти на власний розсуд (що відповідає принципу диспозитивності), а також усунення можли­вості несумлінного використання суб’єктивних прав, встанов­лення, в певному розумінні, відповідальності за зловживання ними.

При цьому процедура заочного розгляду справи не порушує конституційного принципу змагальності цивільного процесу, оскіль­ки його дотримання забезпечується повною інформованістю сто­рін про позицію кожного, судове засідання проводиться за загаль­ними правилами, у відповідача зберігається право на оскарження поставленого заочного рішення ще в суді першої інстанції¹.