Треті особи, які не заявляють самостійних вимог

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідно­син, які залучаються до участі у справі або вступають у неї з ме­тою захисту їх суб'єктивних прав та інтересів.

Такі треті особи заінтересовані у результатах розгляду цивільної справи між сторонами тому, що ухвалене по ній рішення може на­перед встановити певні взаємовідносини між ними і сторонами, оскільки на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Наприклад, відповідно до ст. 660 ЦК України, якщо особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покуп­ця позов про витребування товару, останній має повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця для того, щоб відвернути відібрання проданого товару у покупця. У разі вилучення за рішенням су­ду товару у покупця на користь позивача на підставах, що ви­никли до продажу товару, продавець має відшкодувати покуп­цеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (ч. 1 ст. 661 ЦК України), тобто у такому випадку покупець має право пред'явити вимоги до законодавця у порядку регресу.

З наведеного прикладу видно, що участь у цивільному процесі самостійних вимог спрямована на те, щоб сприяти захисту інтересів тієї сторони, на боці якої вони виступають, не допус­тити ухвалення несприятливого для неї рішення суду, оскільки во­но надасть право стороні вимагати збитків від третьої особи за регресним позовом. Крім того, третя особа, яка не заявляє самостій­них вимог щодо предмета спору, вступивши у цивільну справу, може своєчасно запобігти порушенню своїх прав, погіршенню свого правового становища1 (наприклад, при відкритті провадження у справі про стягнення аліментів з чоловіка на користь другої дру­жини як третя особа може вступити у процес перша дружина, яка вже отримує від нього аліменти).

Законодавець покладає обов'язок на сторону, в якої за рішен­ням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, по­відомити суд про цю третю особу (ч. 1 ст. 36 ЦПК України).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предме­та спору, можуть:

1) вступити у справу з власної ініціативи на стороні позивача або відповідача, подавши відповідну заяву;

2) залучитися до участі у справі за клопотанням сторін чи ін­ших осіб, які беруть участь у справі.

У своїй заяві про залучення третьої особи ініціатор повинен зазначити:

- ім'я (найменування) третьої особи;

- місце її проживання (перебування) або місцезнаходження;

- підстави, за якими третя особа має бути залучена до участі у справі;

3) бути залучені до цивільного процесу за ініціативою суду.

У двох останніх випадках суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення її як третьої особи і роз'яснює право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї (ч. З ст. 36 ЦПК України).

Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справу допускається до ухвалення судом рішен­ня (ч. 1 ст. 35 ЦПК України).

З питання залучення або допуску до участі у справі третьої осо­би суд постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню в апеля­ційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Треті особи без самостійних вимог мають загальні процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК України).

За ч. 4 ст. 35 ЦПК України вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за со­бою розгляду справи спочатку.