Сутність та значення касаційного провадження

Касаційне провадження - одна із стадій цивільного процесу, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному по­рядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду.

Особливостями касаційного провадження як окремої стадії цивільного процесу є:

перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а та­кож рішень і ухвал апеляційного суду;

здійснення правосуддя судом касаційної інстанції – Вищім спеціалізованим судом у цивільних та кримінальних справах;

виключний перелік повноважень суду касаційної інстанції з чіткою регламентацією процесуальної можливості застосування кожного з них;

остаточність рішень та ухвал, постановлених за результата­ми касаційного провадження.

Касаційною інстанцією у цивільних справах є суд касаційної інстанції, визначений Законом України «Про судоустрій та статус суддів»

Об’єктом касаційного оскарження є рішення і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, як-от:

рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляцій­ному порядку. Ті рішення суду першої інстанції, які не були об’єктом апеляційного оскарження, не можуть бути і об’єктом оскарження касаційного;

ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15' 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку, а саме ухвали щодо:

відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

повернення заяви позивачеві (заявникові);

відмови у відкритті провадження у справі;

зупинення провадження у справі;

закриття провадження у справі;

залишення заяви без розгляду;

залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;

видачі дубліката виконавчого листа;

відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і по­рядку виконання рішення;

звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

заміни сторони виконавчого провадження;

визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

повороту виконання рішення суду;

відмови в поновленні втраченого судового провадження;

рішення апеляційного суду, ухвалені за результатами апеля­ційного розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеля­ційний суд ухвалює рішення виключно у випадку скасування рі­шення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення суду першої інстанції. Таким чином, об’єктом касаційного оскар­ження є рішення апеляційного суду, яким він скасовує незаконне та необґрунтоване рішення суду першої інстанції, ухвалюючи при цьому нове або змінюючи існуюче;

ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апе­ляційного розгляду. Такими ухвалами є ухвали апеляційного суду про:

відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;

скасування рішення з направленням справи на новий розгляд;

скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

зміни ухвали суду першої інстанції;

скасування ухвали з направленням на новий розгляд або ви­рішенням питання по суті;

ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають пода­льшому провадженню у справі, зокрема ухвали про повернення касаційної скарги, зупинення провадження у справі тощо.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосу­вання судом норм матеріального права чи порушення норм проце­суального права (ч. 2 ст. 324 ЦПК України).

Матеріальне право — це система правових норм, що містять правила поведінки у сфері цивільного, сімейного, житлового пра­ва, права інтелектуальної власності України тощо. Неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матері­ального права має місце, якщо застосовано закон, який не поши­рюється на спірні правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Водночас, процесуальне право - це ті правові норми, які, в свою чергу, є формою реалізації норм матеріального права. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення суду першої або апеляційної інстанції за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішен­ня справи, зокрема у випадках, коли справу розглянуто неповноваж- ним суддею або складом суду; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не по­відомлених про час і місце судового засідання тощо.