Ціноутворення на підприємстві

зні елементи, які можна розглядати як окремі конкретні ціни, так і пе­вні групи цін. Усі елементи системи цін тісно взаємопов’язані. Це приречено єдиною методологією формування витрат на виробництво, а також взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх елементів ринкового

біб ^

— закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська про-дукція виробниками державним і комерційним організаціям для пода-льшого перероблення;

— роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню;

— на будівельну продукцію існує декілька різновидів цін:

— кошторисна вартість — граничний розмір витрат на будівницт-во кожного конкретного об’єкта,

— прейскурантна ціна — усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об’єкта (1 м² житлової пло-щі, 1 м² корисної площі, 1 м² скляних робіт та ін.)

— договірна ціна встановлюється під час підписання договору між замовником і підрядчиком;

— ціни і тарифи на послуги населенню;

— надбавки у сфері обігу (оптово-збутові, торгові);

— тарифи вантажного і пасажирського транспорту — плата за пе-реміщення вантажів і пасажирів, яку стягують транспортні організації з відправників вантажів або пасажирів;

за ступенем свободи від дії держави при їх установленні:

— вільні, складаються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держава може досягати зміни цих цін тільки дією на кон’юнктуру ринку;

— регульовані, складаються під впливом попиту і пропозиції, але що піддаються певній дії з боку держави або через безпосереднє об-меження їхнього зростання або зниження, або шляхом регламентації рентабельності і т. п.;

— фіксовані, встановлюються державними органами на обмежені товари;

за способом фіксації:

— контрактні, встановлюються угодою сторін і зареєстровані в ко-нтракті;

— трансфертні, застосовуються при реалізації продукції між філіа-лами і підрозділами усередині одного підприємства або однієї асоціації;

— біржові (біржові котирування), використовуються при продажу товарів через біржі;

— торгів, що обслуговують особливу форму торгівлі, коли декіль-ка підрядчиків, що конкурують між собою, пропонують замовникові свої проекти на виконання певних робіт, з яких він на конкурсній ос-нові обирає найефективніший;

за ступенем обґрунтованості:

— базисні, застосовуються як початкова база під час встановлення ціни на аналогічні вироби. Вони є фіксованими в угодах або прейску-рантах ціни товарів з певними якісними характеристиками;

— довідкові, опубліковані в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах, довідниках і економічних оглядах. Їх використовують фахівці

як орієнтовну інформацію при встановленні цін на аналогічну продук-цію або під час аналізу рівнів і співвідношень цін;

— прейскурантні, є видом довідкової ціни і опубліковані в прейс-курантах фірм-виробників або продавців;

— фактичні операцій, що враховують використання різних надба-вок або знижок до базисної ціни;

— споживання, що визначають усі витрати покупця, пов’язані з придбанням товару, його доставкою і витратами по експлуатації;

за часом дії:

— постійні (тверді), які не змінюються протягом всього терміну поставки продукції за певним контрактом або договором;

— поточні, за якими здійснюється поставка продукції в певний пе-ріод часу. Вони можуть змінюватися протягом виконання одного кон-тракту і залежать від кон’юнктури ринку;

— ковзаючи, встановлюються в торгових операціях на продукцію з тривалим терміном виготовлення. Вони враховують зміни у витратах виробництва, що відбуваються в період виготовлення виробу;

— сезонні, які діють протягом певного періоду часу;

— ступінчасті, є рядом цін на продукцію, які послідовно знижу-ються за заздалегідь прийнятою шкалою.

Залежно від порядку відшкодування витрат по транспортуванню продукції розрізняють такі види оптових цін:

— ціна франко-станція відправлення;

— ціна франко-станція призначення.

Франк-позначення показує порядок відшкодування і обліку в ціні транспортних витрат по доставці продукції споживачеві.

Франкування вказує на те, до якого пункту просування продукції до споживача транспортні витрати несе постачальник.

Ціна франко-станція відправлення означає, що постачальник несе витрати по доставці продукції зі свого складу до станції відправлення, включаючи витрати по її навантаженню у вагони (судна).

Складовою частиною системи ціноутворення є значно поширена система знижок зі встановлених прейскурантних цін. Знижки викорис-товують фірми-виробники товарів і роздрібна торгівля як відповідні дії на зниження цін конкурентами, зменшуючи первинну ціну, щоб залу-чити нових покупців, скоротити великі запаси.

Усім підприємцям, що «уболівають» за всемірне розширення своєї справи, слід звернути особливу увагу на систему знижок:

— знижка створює в покупця уявлення про те, що фірма-продавець йде саме йому на поступку, що, звичайно, підкреслює значущість по-купця у власних очах;

— у покупця створюється уявлення про фірму-продавця, як про солідну і стійку організацію, яка може дозволити собі деяке знижен-ня цін. Істинну вигоду від використання знижок одержує фірма-

продавець, оскільки вона прискорює рух товару і збільшує обсяг про-даж;

Розрізняють такі види знижок:

— за оплату товару готівкою (загальна або проста знижка). Така форма платежу поліпшує фінансове положення виробника з погляду готівки, оскільки звичайно в практиці ринкових відносин терміни оплати рахунків за відвантажені товари коливаються в межах 30—90 днів. Зале-жно від суми угоди такі знижки можуть становити від 3—6 %;

— кількісна — зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування товару такими партіями знижують збутові витрати виробника. Виробнику такі знижки вигідні, оскільки знижу-ється собівартість продукції в міру збільшення обсягу партії, що виго-товляється;

— дилерська — надається виробником дилеру або посереднику за послуги, пов’язані з просуванням товарів до кінцевого споживача, які в протилежному випадку повинні бути виконані самим виробником;

— спеціальна (персоніфікована) — надається обраним покупцям, в яких зацікавлені продавці. Ці знижки поширюються і на пробні партії товарів, що мають на меті зацікавити покупця;

— сезонна — надається покупцю за придбання несезонного товару або в період сезонного розпродажу товарів. Величина такої знижки іноді сягає до 50—80 %;

— бонусна — надається постійним покупцям, якщо вони за певний період придбають наперед обумовлену кількість товару. Може стано-вити 7—8 % вартості обороту;

— закрита — дається на продукцію, що утворюється в замкнутих економічних формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових постав-ках, внутрішній торгівлі економічних угруповань, а також на товари, що поставляються за спеціальними міжурядовими угодами;

— прихована — форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцеві. Наприклад, надання пільгових кредитів, які стимулюют ку-півлю оптових партій товарів.

В умовах ринку комерційна організація, яка самоорганізовується в соціально орієнтовану систему, функціонує в жорстких умовах конку-рентного середовища і має повну господарську самостійність. За такої ситуації її діяльність спрямована на отримання переваг над конкурен-тами. Це зумовлює необхідність переходу від традиційного до якісно нового підходу до процесу управління продажем у торговельних під-приємствах, який грунтується на використанні концепції маркетингу. Такий підхід повинен забезпечити задоволення потреб ринку, приско-рення товарообороту та збільшення прибутковості торговельного під-приємства.

У боротьбі за залучення нових і збереження вже набутих клієнтів підприємства йдуть на поступки, які виявляються в різноманітних

преференціях для покупців. У зв’язку з цим на сьогодні в Україні на-була поширення така відома в усьому світі форма залучення клієнтів, як розпродаж товарів, яку можна розглядати як вивільнення від стоко-вих товарів, а також залучення нових клієнтів.

У бухгалтерському обліку причинами зниження фактичної ціни продажу товару є уцінка або знижки. Тому під час розпродажу виникає питання щодо доцільності проведення уцінки чи запровадження сис-теми знижок.

Як показує світовий досвід, розпродаж вигідний усім учасникам торгового процесу: покупець отримує товар зі значною економією, продавець оперативно реалізує товар, виробник не зазнає сезонного спаду виробництва.

Причини, через які торговельні підприємства вдаються до розпро-дажу товарів:

— зміна кон’юнктури ринку (зниження попиту на товар, зниження цін на аналогічний товар конкуруючими підприємствами);

— пошкодження товару або зниження його споживчих якостей;

— потреба в реалізації товару за короткі терміни (наприклад, на-ближення дати закінчення термінів придатності або реалізації товарів, настання терміну погашення кредиторської заборгованості, ліквідації підприємства);

— збільшення витрат на зберігання товарів, у зв’язку з чим під-приємству вигідніше продати такі товари, ніж мати додаткові витрати;

— проведення рекламних заходів, щоб просунути товари на спо-живчому ринку, та ін.

Отже, розпродаж — це маркетингова діяльність, яка зазвичай здій-снюється в конкретний проміжок часу, в конкретній споживчій сфері і заохочує прямий відгук покупців за допомогою додаткових вигод, що для продавця виявляється в зниженні цін.

Основним нормативним документом, що регулює питання ціноут-ворення в Україні, є Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII (зі змінами і доповненнями), відповідно до якого під час здійснення торговельної діяльності можуть застосовуватися та-кі види цін:

— вільні ціни і тарифи;

— державні фіксовані і регульовані ціни.

При цьому вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види проду-кції, товарів і послуг, за винятком тих, за якими здійснюється держав-не регулювання цін.

Отже, якщо на певний вид товарів немає обмежень, встановлених державою у вигляді граничного рівня цін (або граничного рівня торго-вої націнки), то вільні ціни встановлює підприємство самостійно.

Зниження ціни товару в бухгалтерському обліку передбачено По-ложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвер-

дженим наказом Міністерства фінансів України від 20,10.99 р. № 246. Згідно з п. 25 П(С)БО 9, якщо на дату балансу ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли або іншим способом втратили первісне очікувану економічну вигоду — запаси відображаються за чистою вар-тістю реалізації. При цьому чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу пе-редбачуваних витрат на завершення виробництва і збут. Різниця між первинною вартістю запасів та їх чистою вартістю реалізації і буде су-мою зниження ціни. Якщо первісна вартість товарних запасів переви-щує їхню чисту вартість реалізації, то сума перевищення списується на витрати звітного періоду. На практиці це досягається уцінкою запасів.

Усі підприємства переоцінюють товарно-матеріальні цінності.

Переоцінка товарно-матеріальних цінностей — це зміна ціни або щодо її зменшення (уцінка), або щодо збільшення (дооцінка).

Згідно з П(С)БО 9, дооцінка дозволяється лише в межах здійсненої раніше уцінки. Суми від переоцінки списують на підставі актів пере-оцінки, складених спеціальною комісією.

У всіх випадках проводять інвентаризацію товарів. Якщо переоцін-ці підлягає менш як третина товарів, що знаходяться на підприємстві, проводять інвентаризацію лише цих цінностей; якщо більш як трети-на — повну інвентаризацію.

Не підлягають уцінці товари, продукція та надлишкові товарно-матеріальні цінності із запасів товарно-матеріальних цінностей, які:

— оформлені в заставу;

— перебувають у резерві:

— перебувають на відповідальному зберіганні.

Таблиця 24.2

Порівняльну характеристику уцінки і знижки наведено в табл. 24.2.

ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ ЦІНИ

Причина зниження ціни	Сутність	Нормативна база
Знижка	Зниження ціни про-дажу в результаті зниження торгове-льної націнки	Немає стандартів щодо класифікації та обліку знижок
Уцінка	Зниження ціни про-дажу в результаті переоцінки балансо-вої вартості товару	Положення № 149/300 від 15.12.99 р.

Результат

Зниження вартості товару за рахунок суми націнки

Зниження вартості то-вару за рахунок ско-рочення валового прибутку від реалізації

Переоцінку товарів і продукції, що залежалися і втратили первісну якість, проводять на виробничих і торгових підприємствах усіх форм власності з дозволу керівника (власника) підприємства.

Для виявлення товарів та продукції, що підлягають уцінці, та її проведення керівник (власник) підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило, входять: заступник керівника підпри-ємства (голова комісії), головний бухгалтер, економіст з цін, тех-нолог.

Переоцінку здійснюють не за всіма найменуваннями товарів, а ли-ше за тими, на які знизилася ціна реалізації. Якщо облікова вартість товарів не відповідає їхній реалізаційній вартості на ринку, товари ма-ють бути переоцінені. Під час наступних переоцінок необхідно порів-няти вартість раніше уціненого товару з його новою вартістю, що склалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару зросла і перевищила його первісну вартість до переоцінки, вартість та-кого товару визначають на рівні первісної вартості, тобто здійснюють сторнування раніше, ніж зроблено уцінку. Таким чином, товар дооці-нюють лише в тому разі, якщо його раніше уцінювали, і тільки в ме-жах первісної вартості.

На підставі аналізу даних про наявність товарів і продукції, що за-лежалися, скоригованих на суми їх реалізації після проведення інвен-таризації, комісія, яка має здійснювати переоцінку, складає переліки цих товарів і продукції, де зазначає: повне найменування, кількість, роздрібну ціну товару (собівартість продукції), найменування підпри-ємства-виробішка і пропозиції щодо розміру переоцінки. Комісія та-кож виявляє товари і продукцію, що підлягають переоцінці через част-кову втрату ними первісної якості. До початку проведення безпосередньої переоцінки товарів і продукції комісія попередньо роз-глядає складені раніше переліки товарів і продукції, що підлягають уцінці.

У бухгалтерському обліку уцінка товарів буде відображена таким записом:

Д-т 946 «Втрати від знецінення запасів».

К-т 281 «Товари на складі».

Підприємство може вирішити провести розпродаж за допомогою введення системи знижок. З точки зору бухгалтерського обліку це бу-дуть знижки, які надаються в момент реалізації товарів.

У підприємствах роздрібної торгівлі під час реалізації товарів зі знижками їх розмір окремо фіксується в касових чеках і щоденному звіті. У зазначених документах також окремо виділяють вартість про-даних товарів у роздрібних цінах без обліку наданих знижок та факти-чний виторг від реалізації товарів з урахуванням знижок.

Якщо при передачі товарів у роздрібну торгову мережу в бухгал-терському обліку була відображена торгова націнка, то під час реалі-зації цих товарів повинна бути списана така сама торгова націнка, що забезпечить обчислення правильної суми собівартості реалізованих товарів і залишку торгової націнки.

Списання наданої знижки в обліку відображують записом:

Д-т 285 «Торгова націнка».

К-т 282 «Товари в торгівлі».

У відомостях переоцінки може бути відображено весь товар (за да-ними інвентаризаційного опису) із зазначенням первісної ціни та чис-тої вартості реалізації. Таку відомість використовують для аналізу змін вартості товарних запасів. Крім того, можуть бути складені відомості лише на товари, що підлягають переоцінці.

Переоцінки є трудомістким процесом. Її здійснюють лише за необ-хідності, якщо підприємство має інформацію про значні зміни вартості товарів, і лише за тими товарами, вартість яких змінилася.

З вище сказаного можна зробити висновки, що в бухгалтерському обліку зниження фактичної ціни продажу товару здійснюється за до-помогою уцінки або впровадження системи знижок, що має бути еко-номічно обґрунтовано.

Питання для закріплення матеріалу і самостійної роботи

1. Поняття та характеристика витрат підприємства.

2. Види витрат підприємства.

3. Поняття і види собівартості продукції.

4. Складання кошторису витрат.

5. Калькулювання собівартості одиниці продукції.

6. Поняття та методи планування собівартості продукції.

7. Аналіз собівартості та управління витратами підприємства.

8. Показники собівартості продукції.

9. Шляхи зниження собівартості продукції. 10. Види цін підприємства.

Щ8{ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Питання для теоретичної підготовки

25.1. Характеристика фінансової діяльності підприємства.

25.2. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства.

25.3. Оцінювання фінансового стану підприємства.

25.4. Фінансово-економічна ефективність діяльності підприємства.

Ключові терміни і поняття

. Фінансова діяльність. Операційний прибуток

. Внутрішнє фінансування. Надзвичайний прибуток

Зовнішнє фінансування. Чистий прибуток

Кредит оренда. Реінвестований прибуток

Лізинг.Функції прибутку

Фінансовий план (бюджет). Джерела формування прибутку

.Баланс підприємства.Рентабельність

Актив. Ліквідність

Пасив. Платоспроможність

Дохід.Ефективність виробництва

Чистий дохід.Показники ефективності вироб-

Валовий прибуток ництва
Прибуток від звичайної діяльності.Соціальна ефективність