V. Доходи майбутніх періодів.

Джерела інформації для проведення аналізу:

а) баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (фо-
рма № 1);

б) звіт про фінансові результати та їх використання за звітний пері-
од та попередній рік (форма № 2);

в) звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3);

г) звіт з праці;

ґ) звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

д) розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

е) розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;
є) звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

ж) зведена таблиця основних показників;

з) звіт про рух коштів в іноземній валюті;
и) бізнес-план;

і) матеріали маркетингових досліджень;

й) висновки аудиторських перевірок;

к) інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проект-

них завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарсь-кої діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання фор-мування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розмі-щення в різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки плато-спроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості оберту коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

У процесі аналізу фінансового стану підприємства розглядаються такі питання:

а) платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

б) забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з
потребою в них;

в) збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі періоду, що
аналізується;

г) виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-
господарської діяльності підприємства;

ґ) стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утво-рення;

д) розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у
вигляді активів;

е) забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;
є) розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

ж) забезпеченість обігових коштів;

з) утворення і використання різних фондів;
и) збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільо-вому призначенню, забезпеченість і повернення позик і займав в обу-мовлені строки. При аналізі стану розрахунків з’ясовуються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки го-ловна причина збільшення кредиторської заборгованості — зниження оберту обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей за окремими типами і видами. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення оберту або додатково залучених в обіг коштів через повільний обіг. Перелік пи-тань, що розглядається, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією.

Основні суб’єкти - користувачі аналітичної інформації:

1. Власники і акціонери.

2. Фінансові консультанти менеджери.

3. Податкові служби.

4. Статистичні органи.

5. Комерційні партнери.

6. Кредитно-банківські установи.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використан­ня ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф. 1), звіту (ф. 3).

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (ва­люти балансу) рядок 330 на початок і на кінець звітного періоду. При

ьSSлансу за звітний період свідчить про ско

Особлива увага спрямовується на

- «Товари відвантажені, не сплачені в строк»;

- «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не спла­чені в строк»;

- «Збитки минулих років»;

- «Збитки звітного року»;

- «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк»;

Виявляється, однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової належності або коефіцієнт «автономії» (К.авт.) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

К.авт. = ряд495 / ряд330.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не пови-

джедел). визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (К.фс.) який характеризує спів­відношення власних та позикових коштів

К.фс. = ряд495/ряд530 + ряд750.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що під-

638 ^

цього (К.фс.) повинно бути більшим ніж 1, що свідчить про збільшен­ня виручи, збільшення прибутку.

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового левериджу (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відно­шення довгострокових зобов’язань до джерел власних коштів:

Ф.л. = ряд530/ряд495.

Негативним вважається збільшення даного показника протягом пе­ріоду, що аналізується. В нашому випадку показник залишається не­змінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення

фінансо в о ир о ішення ку. питання щодо забезпечення підприємства влас­ними коштами (К.зк.) цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками», «Резерви наступних

К.зк. = (ряд 495 - ряд450- ряд455 - ряд460 - ряд465)--ряд070/ряд150 + ряд320.

Значення К.зк. повинно бути більшим ніж 0,1. В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану

формШ т б о а дик с а^Урозрахунку показників агрегованого балансу:

1. Основні засоби і інші позаоборотні активи (сума рядків 010, 030,

(сума рядків 260, 270, 280, 290

форми Дебіторська заборгованість (сума рядків 160, 170, 190, 200, 210,

22 4 2 Акти 40 фо що ми повільно реалізуються (сума рядків 080, 090, 100, 110, 130, 140 165, 180, 300, 310 форми 1).

5. Актив балансу (рядок 330 форми 1.

6. Збитки (сума рядків 485і 490 форми 1).

7. Заборгованість постачальникам (сума рядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1).

8. Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам (сума рядків 670 680, 690 форми 1).

9. Заборгованість по витратам до оплати (сума рядків 450і 700 фо-
рми 1).

10. Інша заборгованість (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 фор-ми 1).

11. Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).

12. Власні засоби, зобов’язання перед кредиторами і власниками (сума залучених підприємством коштів).

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Пла-тоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наяв-них грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборго-ваність по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити бан-ку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і коро-ткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться гото-ва продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Лі-квідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на про-дукцію, її конкурентоспроможність, платоспроможності покупців, форм розрахунків тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва на готову продукцію, а потім — в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання під-приємства:

а) заборгованість, строк оплати якої вже настав;

б) заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

в) довгострокова заборгованість.

Рівень платоспроможності оцінюється за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кош-ти і цінні папери. Менш мобільним є засіб у розрахунках готової про-дукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності по-требують виробничі запаси і витрати для перетворення їх на грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

Поточна платоспроможність - це здатність до швидкого пога­шення своїх короткострокових зобов’язань. Але для цього необхідні грошові засоби які підприємство може отримати в результаті обертан­ня в гроші деяких найбільш ліквідних засобів, або мати достатній за­пас грошей у банку чи в касі.

Цей показник характеризує відношення мобільних засобів до коро-

ємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

Кп = (ряд 150 + ряд 320 - ряд 120)/ряд 750

Оптимальне значення для цього показника прийнято мати в межах від 1 до 1,5 для підприємства, що аналізується. Якщо значення коефі­цієнта покриття дуже позитивне і виявлено лише незначне зменшення на кінець року, то це свідчить про високу ступінь стійкості підприємс­тва. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточ­них пасивів, тим більша впевненість, що існуючі зобов’язання будуть

ності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікан­ні засобів у дебіторську заборгованість може бути пов’язано з невмілим управлінням активами.

Не менш популярним показником платоспроможності є коефіцієнт

Ка.л. = (каса + грошовікошти)/(1 + 2)розділу пасиву балансу. Оптимальне значення для даного коефіцієнту знаходиться в межах

Кз.л. = оборотні активи/весьпозиковийкапітал.

тивності та рентабельності. Нормативні значен про цих показників пред­ставлені в табл. 25.2.

Таблиця 25.2