Процедура визначення боржника банкрутом

Засновники підприємства, власники майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компе-тенцією, у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Усі перелічені суб’єкти можуть надати фінансову допомогу підприємству-боржнику в розмірі, достатньому для погашення його зобов’язань перед кредиторами, включаючи зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та відновлення платоспроможності цього суб’єкта (досудова санація).

Надання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов’язок взяти на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали допо-могу, в порядку, встановленому законом.

Досудова санація державних підприємств здійснюється за рахунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом про Держав-ний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, наділеним господарською компетенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При виявленні незадовільного фінансового стану підприємства протягом тривалого періоду воно вважається неплатоспроможним і може бути оголошено банкрутом. Відповідно до законодавства Украї-ни застосовуються такі судові процедури банкрутства:

— розпорядження майном боржника;

— мирова угода;

— санація (відновлення платоспроможності) боржника;

— ліквідація банкрута.

Умови та механізм визначення юридичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, суб’єктом банкрутства (банкрутом) та порядок задоволення претензій кредиторів визначено законодавчо.

Етапи порушення справи про банкрутство:

1. Встановлення факту неплатоспроможності боржника.

2. Документальне підтвердження вимоги кредитора, який ініціював порушення справи про банкрутство.

3. Визначення майнових активів боржника.

4. Виявлення всіх можливих кредиторів.

5. Обґрунтування можливості реструктуризації або санації.

6. Реструктуризація або санація, якщо такі можливі.

7. Визнання боржника банкрутом.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржни-ком або кредитором у письмовій формі, підписується керівником бор-жника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені за-конодавством або установчими документами), громадянином суб’є-ктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна міс-тити:

— найменування господарчого суду, до якого подається заява;

— найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

— найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредито-ром є юридична особа;

— якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, а також місце його проживання;

— номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов’язкових платежів);

— виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність бор-жника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахун-кового документа про списання коштів з банківського або кореспонде-нтського рахунку боржника та дату його прийняття банківською уста-новою боржника до виконання;

— перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника повинна містити крім відомостей зазначених вище, такі відомості:

— суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

— розмір заборгованості за податками і зборами (обов’язковими платежами);

— розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

— відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошо-вих сум і дебіторської заборгованості;

— найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

— рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до арбітражного суду з за-явою, крім випадків, передбачених законом;

— бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний ке-рівником і бухгалтером підприємства-боржника;

— перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

— протокол загальних зборів працівників боржника, на якому об-рано представника працівників боржника для участі в господарському процесі під час провадження у справі банкрутство;

— інші документи, які підтверджують неплатоспроможність бор-жника.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, до-статнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено за-коном.

Боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до господарчо-го суду із заявою про порушення справи про банкрутство в разі виник-нення таких обставин:

— задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

— орган боржника, уповноважений відповідно до установчих до-кументів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржни-ка, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою бор-жника про порушення справи про банкрутство;

— при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою борж-ника, боржник зобов’язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог закону.

Заява кредитора повинна містити такі відомості:

— розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру не-устойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

— виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання бо-ржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

— докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передба-чено законом;

— докази обгрунтування вимог кредитора;

 

— інші обставини, на яких грунтується заяви кредитора. До заяви кредитора додаються відповідні документи:

— рішення суду, який розглядали вимоги кредитора до боржника;

— копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відпові-
дно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків борж-
ника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийн-
яття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття,
виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса

тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником ви-мог кредиторів;

— докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для
повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина
підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена акти-
вами боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов’язань перед цим кредитором.

Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звер-нутися до суду з однією заявою. Таку заяву підписують усі кредитора-ми, які об’єднали свої вимоги.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредитори представляє комітет кредиторів, створений відповідно до закону.

До заяви кредитора — органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових плате-жів), додаються докази впровадження заходів до отримання заборго-ваності по обов’язковим платежам у встановленому законодавством порядку.

Кредитор зобов’язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї до-кументів.

Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банк-рутство в суд вже надійшли одна або кілька заяв про порушення спра-ви про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви, вклю-чаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог закону.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвалення, в якій визначаються:

— розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення спра-ви про банкрутство;

— дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до арбітражного суду на затвер-дження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

— дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

— дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців та десяти днів після дати проведен-ня підготовчого засідання суду;

— дата засідання суду, на якому винесено ухвалу про санацію бо-ржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідацій-ної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство,

яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення під-готовчого засідання суду.

Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарчого суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банк-рутство у визначений строк, господарчий суд має право залишити за-яву про порушення справи про банкрутство без розгляду.

З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи-боржника приймається в порядку, визначеному законом.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі гос-подарського суду про порушення провадження у справі про банкрутс-тво або ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна.

Розпорядник майна — фізична особа, на яку покладаються повно-важення щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство.

Розпорядження майном боржника — система заходів щодо на-гляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном борж-ника з метою забезпечення та ефективного використання майнових ак-тивів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Як уже згадувалося, до боржника може бути застосована також та-ка процедура банкрутства, як мирова угода.

Мирова угода — це домовленість між виробником і кредиторами про відстрочки та розстрочки, а також списання кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвер-дженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господар-ського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд припиняє продовження у справи про банкрутс-тво, якщо:

— боржник не внесений до Єдиного державного реєстру підпри-ємств та організацій України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;

— подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорга-нізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

— у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

— затверджено звіт керуючого санацією;

— затверджено мирову угоду;

— затверджено звіт ліквідатора;

— боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;

— кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Державну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб’єкта підприємництва або визнання його банкрутом щодо державних під-приємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, а також суб’єктів під-приємництва інших форм власності у випадках, передбачених законом, здійснює орган державної влади з питань банкрутства. Цей орган дер-жавної влади сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспромож-ності суб’єктів підприємництва — боржників або визнання їх банкру-тами. Повноваження органу державної влади з питань банкрутства ви-значаються законом.

Процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені за-конодавством до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації. У випадках, передбачених за-коном, не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств. Щодо окремих категорій суб’єктів підприємництва зако-ном можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.

Відносини, пов’язані з банкрутством, учасниками яких є іноземні кредитори, регулюються законодавством України з урахуванням від-повідних положень міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.