Науково-технічний та організаційний прогрес

Науково-технічний прогрес (НТП) в буквальному розумінні озна-чає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у широкому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.

В умовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної досконалості та рівень економіч-ного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використову-ваних технологій — способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає заве-ршальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних дослі-джень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва.

В галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП:

— істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінераль-ного походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їх-нього споживання;

— інтенсивний перехід до застосування в усе більшій кількості ле-гких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим внаслідок появи принципово нових технологій, які в багато разів зменшили вартість їхнього виробництва;

— істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими унікаль-ними властивостями.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як дося-гнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рів-ня їх механізації і автоматизації — інтегрованого та завертаючого на-пряму НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному

розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно прохо-дить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

Вся сукупність сучасних напрямів НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розви-ток відображає процес формування і удосконалення техніко-техноло-гічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кін-цеві результати його господарської діяльності.

Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управ-ління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати від-творення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певних виробни-чих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлю-вати такі, які характеризують, з одного боку, підтримки техніко-технологічної бази підприємства, а з другого — її безпосередній роз-виток шляхом удосконалення і нарощування.

Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика про-цесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення ефекти-вності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і засто-суванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою. Основні сучасні тенденцій організаційного прогресу можна звести до такого:

— прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємо-зв’язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності під-приємств різних типів і систем господарювання;

— посилення безперервності та гнучкості виробництва на підпри-ємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосування авто-матичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виро-бничих систем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократно підвищити продуктивність праці, різко приско-рити оновлення виготовлюваної продукції;

— розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і усклад-нення техніко-технологічної бази виробництва стає об’єктивно необ-хідним і економічно доцільним;

— раціоналізація організації потоку і використання засобів вироб-ництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпе-чення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відхо-дів виробництва;

— формування нових типів суспільної комбінації речових і особи-стих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробницт-ва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержав-них підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;

— удосконалення організації функціонування господарського ме-ханізму підприємств. Їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;

— активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової по-літики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керів-ників усіх рівнів, підвищення їх компетентності, діловитості і відпові-дальності; подальшого розвитку демократії в управлінні виробництвом; повсюдного забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни.

Розвиток і поглиблення окреслених тенденцій в галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського ме-ханізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення орга-нізаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і пода-льшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації ви-робництва. Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпе-чити реалізацію наявних резервів прискорення і підвищення ефектив-ності організаційного прогресу.