Визначення фінансового стану підприємства

Усі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах рин-кової економіки здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку. Це таке господарювання, яке передбачає зіставлення ви-трат і результатів діяльності в грошовій формі, одержання максимуму прибутку при мінімумі витрат. Суть комерційного розрахунку зумов-лює специфічні вимоги до організації фінансового господарства під-приємства, адже суб’єкти господарювання у ринковій економіці воло-діють не уявною, а дійсною фінансовою незалежністю, і вони несуть реальну економічну відповідальність за ефективність свого функціо-нування, своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальника-ми, споживачами, банками, іншими діловими партнерами, а також пе-ред державою. Здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить своє відображення у його фінан-совому стані.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпече-ності підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійс-нення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому, як у дзерка-лі, знаходять відображення, у вартісній формі, загальні результати ро-боти підприємства, в тому числі і роботи з управління фінансовими ресурсами, тобто фінансової роботи. Бо, як уже підкреслювалося, для отримання доходу, прибутку підприємство повинне бути на належно-му рівні, з найменшими витратами організовувати виробництво, збува-ти продукцію, раціонально розпоряджатися наявними власними і по-зиковими ресурсами.

Найчастіше фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності:

— прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;

— оптимальність з точки зору економічного становища підприємс-тва розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків і обов’язкових відрахувань;

— наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) не нижче від мінімально необхідного рівня для організації ви-робничого процесу і процесу реалізації продукції;

— раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позикових), недопущення відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, яке тривалий час не монтується і не вико-ристовується, понаднормативні запаси товарно-матеріальних ціннос-тей, витрат виробництва, в дебіторську заборгованість, інші позапла-нові і непродуктивні витрати;

— платоспроможність;

— ліквідність.

Якщо підприємство досягає в цих напрямах необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стійким.

Прибуток підприємства — головне джерело збільшення обсягу фі-нансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стій-ким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, які забезпечують не-обхідний приріст фінансових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази вироб-ництва і соціальної сфери; тим більше підприємство не може бути стійким, якщо воно працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення його фінансових ресурсів, насамперед, статутного фонду. Ось чому першочерговим завданням фінансової служби, у за-безпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за виконанням намічених планів і завдань по випуску висо-корентабельної, конкурентоспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, за зниженням витрат на виробництво продукції, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках виробництва та управління ними. Такий контроль — це важливий чинник зростання прибутковості підприємства.

Зв’язок між фінансовим станом підприємства та іншими, з перелі-чених вище, елементами використання фінансових ресурсів (оптима-льність розподілу прибутку, раціональне розміщення основних і обо-ротних коштів тощо) не викликає сумніву і достатньою мірою висвітлений у попередніх розділах. Докладнішої уваги в цьому аспекті потребують питання платоспроможності та ліквідності як визначаль-них ознак фінансового стану підприємства.