Функції управління підприємством

Підприємства різняться між собою за розмірами, управлінням і сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають і певні спільні характеристики (загальні риси), з-поміж яких передовсім треба назвати функції управління — об’єктив-но зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Відокремлюють кілька функцій управління. Структура цієї моделі містить два елементи:

а) елемент керуючий;

б) елемент виконавчий.

Керуючий елемент сприймає через вхідний канал імпульс із зовні-шнього середовища та через канал зворотного зв’язку імпульси, що

стосуються його власного стану та стану структури системи. На під-ставі сприйнятих імпульсів керуючий елемент починає функціонувати. Спочатку він визначає конкретне (кількісне) значення вихідного пара-метра, тобто формулює мету діяльності системи. Потім він виробляє імпульс і надсилає його виконавчому елементу (ефектору). Цей ім-пульс має характер команди.

Під впливом команди керуючого елемента та зовнішніх перешкод ефектор починає своє функціонування. Результат його діяльності — вихідний імпульс. Але перш ніж надіслати його у зовнішнє середови-ще, ефектор інформує керуючий елемент про виконання одержаної команди через канал зворотного зв’язку. Узгоджуючи прийняту від ефектора інформацію з визначеною метою діяльності системи, керую-чий елемент знову починає функціонувати.

Якщо результати діяльності ефектора збігаються з метою, то ефек-тор одержує команду надіслати вихідний імпульс у зовнішнє середо-вище. У разі незбігу керуючий елемент виробляє нові команди, якими спрямовує дії ефектора. Отже, в структурі системи керуючий елемент виконує цілком конкретні функції.

По-перше, він визначає мету функціонування. Оскільки тієї самої мети можна досягти різними способами, керуючий елемент мусить ви-брати один із них. При цьому під способом досягнення мети розуміють розробку алгоритму трансформаційного процесу, а опрацювання спо-собу досягнення мети передбачає визначення впорядкованих операцій, тобто того, що повинні робити члени трудового колективу задля дося-гнення мети. Відтак, керуючий елемент виконує функцію плануван-ня — процесу визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для оде-ржання очікуваного загального результату.

По-друге, кожна операція трансформаційного процесу повинна ма-ти свого носія, тобто виконуватися певним елементом даної системи. Отже, реалізація трансформаційного процесу передбачає також визна-чення того, хто саме має виконувати ту чи іншу конкретну операцію і як виконавці мають взаємодіяти між собою. Ці процеси характеризу-ють сутність організації як функції управління. Організація — це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.

По-третє, ефектор у системі займає підпорядковане становище. У перебігу трансформаційного процесу він може відмовитись викону-вати свої обов’язки, визначені планом. Тому для досягнення поставле-ної мети керівник будь-якого рівня має не тільки спланувати та органі-зувати роботу, а й примусити людей виконувати її. Для цього потрібно створити умови, за яких виконавці відчували, що вони можуть задово-льнити свої потреби тільки тоді, коли буде забезпечено досягнення ці-

лей підприємства. Це означає, що керуючий елемент має виконувати належним чином функцію мотивації. Мотивація — це, власне, при-чина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погодже-них дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.

По-четверте, для того щоб запобігти появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності системи, керуючий елемент повинен встановлювати параметри діяльності ефек-тора, вимірювати досягнуті результати роботи, порівнювати їх із за-планованим обсягом, за необхідності — коригувати діяльність, нако-пичувати досвід для вдосконалення планування. Саме цим пояснюється необхідність виконання керуючим елементом контро-люючих функцій.

Ці чотири основні функції тісно зв’язані між собою в єдиному про-цесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.

З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підпри-ємством відображає сукупність взаємозв’язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й до-сягнення цілей підприємства.