Стандартизація й уніфікація у проектно-конструкторській роботі

Важливе значення для сучасної підготовки виробництва та прове-дення науково-дослідної роботи має стандартизація, яка дозволяє уни-кнути необґрунтованого розмаїття в якості, типах і конструкціях виро-бів, у формах і розмірах деталей і заготівок, у профілях і марках матеріалів, у технологічних процесах, організаційних методах.

За визначенням, прийнятим Міжнародною організацією із стандар-тизації (ІSО), «стандартизація — це встановлення і застосування правил з метою впорядкування діяльності у певній галузі на користь та за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної

оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації (використан-ня) і вимог безпеки».

Стандартизація спрямована на підвищення технічного рівня, якості та економічності продукції, інтенсифікацію суспільного виробництва та підвищення його ефективності, встановлення раціональної номенк-латури продукції, ощадливе використання матеріальних і трудових ре-сурсів.

Стандарт — це стійкий зразок, який закріплює досягнення в обла-сті технічного прогресу і нової техніки, що розроблені, перевірені і можуть бути застосовані в широкому масштабі у промисловості, на транспорті, в сільському господарстві.

Державна система стандартизації, установивши основні положення в цій області, передбачає такі категорії стандартів:

— державні стандарти (ДСТ);

— галузеві стандарти (ГСТ);

— стандарти підприємств (СТП).

Державний стандарт (ДСТ) — найвища категорія нормативно-технічного документа, який є обов’язковим для всіх міністерств, під-приємств і організацій. Державні стандарти розробляють для груп од-норідної продукції чи конкретну продукцію міжгалузевого виробницт-ва і застосування, а також на організаційно-методичні і загально-технічні правила міжгалузевого застосування, що забезпечують розро-бку, виробництво та застосування продукції.

Галузевий стандарт (ГСТ) регламентує технічні та організаційні норми для підприємств та продукції конкретної галузі промисловості, тобто має дещо звужену сферу діяльності.

Стандарт підприємства (СТП) — це нормативний документ міс-цевого значення, затверджений керівником підприємства і обов’я-зковий для підрозділів та служб цього підприємства. СТП встановлює вимоги до організації виробництва, технологічного оснащення та ін-струменту, технологічних процесів, застосовуваних лише на даному підприємстві.

Універсальним методом роботи в галузі стандартизації по вибору оптимальної кількості розмірів або видів продукції є впорядкування, пов’язане передусім із зменшенням їх різноманітності.

Впорядкування — обов’язкова складова в діяльності, пов’язаній із стандартизацією будь-яких об’єктів, результатом якого можуть бути: обмежувальні переліки комплектуючих виробів, альбоми типових конструкцій виробів, стандарти та технічні умови, нормативні докуме-нта із стандартизації та ін.

Уніфікація виробів — це проведення їх до одноманітності на ос-нові встановлення раціонального числа їх різновидів.

Конструкторська уніфікація — це комплекс заходів, що забезпе-чує усунення необґрунтованого розмаїття виробів одного призначення

і різноманітності їх складових частин і деталей, приведення до можли-вої подібності способів їх виготовлення, складання і випробування.

Уніфікація доповнює стандартизацію, це свого роду конструктор-ська стандартизація. Крім того, уніфікація є базою агрегування.

Агрегування — це форма уніфікації, що полягає у тому, що ство-рюються ряди уніфікованих вузлів і агрегатів, які використовують для створення різноманітних виробів.

Агрегування дозволяє створювати збірно-розбірне устаткування, що складається з взаємозамінних нормалізованих елементів, за необ-хідності його може бути розібрано, а агрегати, що входять до нього, використано у нових виробах, для створення іншого устаткування. При цьому у десятки разів скорочується кількість типів і розмірів ос-новних елементів конструкції устаткування.

Як вид діяльності уніфікація полягає в проведенні робіт по класифі-кації, типізації та оптимізації елементів кінцевої готової продукції, спря-мована на досягнення її оптимального впорядкування і максимальної ефективності у процесах розробки, виготовлення, споживання та ремон-ту. Залежно від рівня виконання цих робіт вони мають вид міжгалузевої, галузевої чи заводської уніфікації продукції. Рівень виконання названих робіт визначає вид уніфікації: міжгалузева, галузева, заводська.

Уніфікація проводиться з метою прискорення темпів науково-технічного прогресу за рахунок скорочення строків розробки, підгото-вки виробництва, виготовлення продукції, проведення її технічного обслуговування і ремонту, а також створення умов при проектуванні та при виробництві для забезпечення високої якості виробів та взаємо-замінності їх складових частин в експлуатації.

Досягнення цих цілей здійснюється проведенням робіт по уніфіка-ції за такими напрямами:

— використання у новорозроблених групах виробів раніше спроек-тованих та освоєних у виробництві складових частин;

— розробка уніфікованих складових частин;

— розробка (вибір) базових виробів;

— розробка конструктивно-уніфікованих рядів виробів;

— обмеження номенклатури дозволених до застосування виробів і матеріалів.

Економічна ефективність уніфікації проявляється в усіх сферах: при проектуванні скорочується цикл розробки і витрати на освоєння нової продукції; у виробництві знижується собівартість продукції, оскільки зростають обсяг виробництва однотипової продукції, продук-тивність праці, фондовіддача, госпрозрахунковий прибуток підприємс-тва; у експлуатації заощаджуються капіталовкладення у запаси вузлів та блоків, оскільки чим більше однотипних блоків, тим менше треба запасних вузлів, а також знижуються витрати на ремонтообслугову-вання техніки та експлуатаційні випрати загалом.