Характеристика фінансової діяльності підприємства

Україна вступила в період формування ринкових відносин. Ринко­ва економіка за своєю сутністю є засобом, який стимулюює зростання

а. Проте і в цих умовах важливим є визначення осних напрям

виробництва необхідно сформулювати критерій і показники ефектив­ності. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільно­го виробництва є рівень продуктивності суспільної праці.

Продуктивність суспільної праці (П_сп) вимірюється відношен­ням приведеного національного доходу (НД) до середньої чисель-

624 ^

ності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва (Ч_м), а саме:

П_сп=НДЧ_м.

Як відомо, національний дохід є знов створеною в галузях матеріа­льного виробництва вартістю. Іншими словами, він є тією частиною валового суспільного продукту, яка залишається за вирахуванням спо­житих у процесі виробництва сировини, палива, енергії та інших засо­бів виробництва. Обчислюється національний дохід як сума чистої продукції всіх галузей матеріального виробництва. У свою чергу, чис­та продукція окремої галузі визначається як різниця між валовою про­дукцією і матеріальними виробничими витратами. В певних галузях

родукцією. При зіставленні темпів зростання противності суспі -

ного виробництва є трудомісткість, матеріаломісткість, капіталоєм-ність і фондомісткість.

Головною структурною одиницею народного господарства і голо­вним джерелом національного доходу є підприємства країни.

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов’язаних з безперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів їх використання, а

тання; збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підпри­ємства в часі;

в) забезпечення своєчасності розрахунків; підтримання необхідної ліквідності.

Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє залежно від джерел коштів.

Важливими формами фінансування підприємств є кредит (грошо-

тивн Фіна ~сови яльність підприємства може бути організована та-

- комерційний розрахунок;

- неприбуткова діяльність

- кошторисне фінансування.

Відмінність між окремими методами полягає в схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фі-нансовими результатами і джерелами їх формування (див. тему «Фі-нансово-кредитні і нематеріальні ресурси підприємства»).

Основним методом фінансової діяльності вступає комерційний розрахунок, який грунтується на таких принципах:

— повна господарська та юридична відокремленість (випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси, встановлення оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів);

— самоокупність (означає повне покриття витрат за рахунок отри-мання доходів);

— прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити ви-трати, а й сформувати прибуток);

— самофінансування (передбачає покриття витрат на розвиток ви-робництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку);

— фінансова відповідальність (підприємство несе повну відпові-дальність за фінансові результати своєї діяльності).

Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним ме-тодом фінансової діяльності, він націлює підприємство на пошук до-статніх і дешевих фінансових ресурсів, раціональне їх розміщення, мі-німізацію витрат і максимізацію доходів та прибутку. Комерційний розрахунок притаманний ринковій економіці. Саме він, а не ринкові відносини самі по собі, сприяє високоефективному господарюванню.

Неприбуткова діяльність. Специфічною ознакою формування фі-нансових ресурсів є те, що досить часто вони здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей метод організації фінансової діяльності не передбачає принципу при-бутковості. Головна мета функціонування неприбуткового підприємс-тва — операційний прибуток забезпечення певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. На таких засадах можуть здійснювати свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.

Кошторисне фінансування полягає в забезпеченні витрат за раху-нок зовнішнього фінансування за двома напрямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоративних об’єднань.

При функціонуванні підприємства відбувається безперервний кру-гообіг коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержан-ня доходів, їх розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрями та форми фінансування, оптимізується стру-ктура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріаль-но-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові від-

носини становлять зміст фінансової діяльності підприємства, в основу якої покладено належне забезпечення фінансування суб’єкта підпри-ємницької діяльності. фінансування — це залучення необхідних кош-тів для покриття потреби підприємства в основному і оборотному ка-піталі.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрі-шнє та зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амо-ртизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з дія-льністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосе-редньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.

Розрізняють також фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто:

— банківські кредити;

— позики інших підприємств;

— кошти від випуску векселів та інших боргових зобов’язань;

— кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать під-приємству;

— іноземні інвестиції.

Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожне під-приємство повинне забезпечувати оптимальне співвідношення власно-го й залученого капіталу.

Однією з форм фінансування є кредит, тобто платне надання під-приємству грошових коштів або інших цінностей у борг на певний час.

Залучення кредитів розширює фінансові можливості підприємства, але й одночасно створює ризик, пов’язаний із необхідністю повернен-ня боргу в майбутньому і сплатити відсотки за користування позиче-ними коштами.

Інструментом управління фінансами підприємства є фінансо-вий план. Основна мета складання фінансового плану (бюджету) під-приємства — узгодження доходів із витратами у плановому періоді. Цей план є підсумковим і одним із найважливіших розділів бізнес-плану підприємства. Він включає:

1. Прогнозні дані щодо обсягів реалізації продукції (обчислюються на основі прогнозів продажу і використовуються для розрахунку по-треби в обладнанні, чисельності працівників і т. ін.).

2. Баланс грошових, надходжень і витрат (документ, на основі яко-го визначається сума коштів, необхідна для реалізації підприємниць-кого проекту в часовому розрізі; є засобом перевірки синхронності надходжень і витрат коштів).

3. Таблицю доходів і витрат (характеризує формування прибутку підприємства в часі).

4. Баланс активів і пасивів підприємства (дає змогу оцінити, які су-ми вкладені в активи і за рахунок яких пасивів підприємець фінансува-тиме створення цих активів).

5. Визначення точки беззбитковості (вона показує ту величину об-сягу випуску продукції, за якої досягається самоокупність виробницт-ва, при дальшому нарощуванні обсягів випуску підприємство одержу-ватиме прибутки).

Фінансовий план складається на кожний поточний рік з покварта-льним виділенням двох розділів: надходжень і витрат (платежів).

Головним елементом фінансового плану є баланс, тобто деталізо-вана репрезентація фінансового стану підприємства на конкретний момент часу.

Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі балансу відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу.

В Україні з 1 січня 2000 р. введено в дію нову форму балансу під-приємства. Вона відповідає міжнародним стандартам здійснення бух-галтерського обліку суб’єктами господарювання.

Крім формування балансу, підприємства України формують звіт про фінансові результати підприємства, де відбивається формування прибутку підприємства як головного фінансового результату.