Поняття про економічну безпеку підприємства та її визначення

У ринкових умовах господарювання підприємство, як відкрита си-стема, функціонує у складному зовнішньому середовищі, що характе-ризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися до нових умов, потребує знання законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій еко-номіці, врахування чинників невизначеності та нестійкості економіч-ного середовища.

Найважливішими факторами, що впливають на економічну безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень опода-ткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави. Насамперед, економічна безпека підприємства зале-жить від економічної безпеки держави, регіону, адже грунтується на їхньому фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перс-пективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної безпеки господарюючих суб’єктів усіх рівнів дає можливість забезпе-чити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам.

Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого — є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищо-го рівня і суб’єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, дер-

жавою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослі-дження макроекономічних аспектів економічної безпеки.

Поняття «економічна безпека» пройшло чимало переосмислень у зв’язку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням фак-торів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття «економі-чна безпека» почало застосовуватися на Заході у зв’язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних зв’язків між постачальниками ре-сурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам.

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступально-го економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхід-них благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні по-треби. Раніше усі питання, пов’язані із забезпеченням безпеки покла-далися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворен-ня системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі.

На мікрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні но-рмальної і стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку інформації.

Економічну безпеку підприємства можна трактувати, як:

— стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні гос-подарської діяльності в певній ситуації;

— стан всіх ресурсів підприємства (капіталу, трудових ресурсів, інформації, технологій, техніки, прав) та підприємницьких здібностей, при якому можливе найефективніше їх використання для стабільного функціонування і динамічного науково-технічного та соціального роз-витку, здатність запобігати або швидко нівелювати різні внутрішні та зовнішні загрози;

— сукупність організаційно-правових, режимно-охоронних, техні-чних, технологічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналі-тичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до їхніх цілей та за-вдань;

— стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змо-гу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дез-організації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібнос-тей менеджерів, а також структурної організації та зв’язків мене-джменту.

Головна мета управління економічною безпекою — забезпечен-ня найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпе-чення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарсь-ких процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощу-вання наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

— забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансо-вої стійкості та незалежності підприємства;

— забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкуре-нтоспроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта господарювання;

— досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

— досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інте-лектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

— мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господар-ської діяльності на стан навколишнього середовища;

— якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

— забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таєм-ниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення ро-боти всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

— ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхід-них структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації еко-номічної безпеки.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

а) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, пер-
соналу, прав інформації, технології та устаткування);

б) загальностратегічне прогнозування та планування економічної
безпеки за функціональними складовими;

в) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності під-
приємства;

г) загально-тактичне планування економічної безпеки за функціо-
нальними складовими;

ґ) тактичне планування фінансово-господарської діяльності під-приємства;

д) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю
підприємства;

е) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;
є) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

Система економічної безпеки підприємства традиційно вклю-чає такі складові:

а) інтелектуальну і кадрову;

б) інформаційну;

в) техніко-технологічну;

г) фінансову;

ґ) політико-правову та екологічну:

д) силову.

Для аналітичного оцінювання кожної з них слід визначити спектри можливих загроз (ризиків) та оцінити ймовірність і наслідки їх реалі-зації. За умов невизначеності існує, сказати б, суперечність між теоре-тично досконалим і практично можливим підходами. Теоретично до-сконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати всі, можливі варіанти сценаріїв руху грошових потоків. Однак практично це здебільшого не-можливо зробити, бо доведеться враховувати надто багато альтернатив.

Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлю-вали б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спира-тися за вибору господарської альтернативи. Крім цього, слід особливо наголосити, що механізм створення економічної безпеки має базувати-ся на внутрішньосистемних характеристиках підприємства, тобто сама соціально-економічна система має включати «вбудовані» механізми запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.

За джерелом походження загрози безпеці підприємства можна розподілити на внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх загроз у сфері підприємницької діяльності належать:

— робота спеціальних служб іноземних держав щодо здобуття ін-формації про економічні процеси у сфері підприємництва з метою здійснення антиконкурентних заходів;

— робота служб безпеки суб’єктів підприємницької діяльності як вітчизняних так і зарубіжних, з метою подавлення конкурентів, заво-лодіння ринками збуту чи майном конкурентів;

— протиправна діяльність організованих злочинних формувань та окремих осіб з метою заволодіння майном суб’єктів підприємницької діяльності.

До внутрішніх загроз безпеці підприємництва слід віднести:

— протиправні чи інші негативні дії персоналу суб’єкта підприєм-ницької діяльності, що загрожують функціонуванню та розвитку під-приємництва;

— порушення встановленого режиму захисту інформації з обме-женим доступом для сторонніх осіб;

— порушення порядку використання технічних засобів;

— інші порушення правил режиму безпеки, діловодства тощо, які створюють передумови для реалізації протиправних цілей злочинних елементів чи інших зацікавлених фігурантів;

— низький рівень кадрового, організаційно-правового, інформа-ційно-аналітичного забезпечення управління потенційними ризиками як у контексті внутрішніх, так і зовнішніх загроз.

За напрямами роботи ризик потенційних загроз можна умовно роз-поділити ще на дві великі групи — економічні та режимно-охоронні.

Беручи загалом, усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати так:

1. За сферами виявлення:

1.1. Економічний — ризик, пов’язаний зі змінами економічних фа-кторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

1.2. Політичний — ризик виникнення різноманітних адміністрати-вно-законодавчих обмежень інвестиційноїдіяльності, які пов’язані зі зміною інвестиційної політики держави.

1.3. Соціальний — ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний — ризик виникнення екологічних катастроф і різ-них стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі не-гативно впливають на інвестиційний проект,

1.5. Інші — ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

2. За формами інвестування:

2.1. Ризики реального інвестування — ризики, пов’язані з помил-ковим вибором місцезнаходження об’єкта будівництва, порушення графіків поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за проектами, суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари, неправи-льним підбором підрядчиків та з іншими факторами, що знижують ефективність інвестиційного проекту.

2.2. Ризики фінансового інвестування — цю групу ризиків пов’я-зано з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвесту-вання, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій у фінансові інструменти мають таку структуру:

а) ризики втраченого зиску;

б) ризики зниження доходності, а саме:

— відсоткові ризики;

— кредитні ризики;

— біржові ризики;

— селективні ризики;

— ризики втрати ліквідності;

— ризики банкрутства.

3. За джерелами:

3.1. Системний ризик — на цей вид ризику наражаються всі учас-ники інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він значною мірою визначається зміною стадій економічного розвитку країни чи кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку та іншими ана-логічними факторами, на які інвестор не може вплинути, добираючи об’єкти інвестування.

3.2. Несистемний ризик — цей вид ризику притаманний конкрет-ному об’єкту інвестування чи діяльності конкретною інвестора. Він може бути пов’язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, по-силенням конкуренції на певному сегменті інвестиційного ринку, не-раціональною структурою інвестиційних ресурсів та іншими аналогічни-ми факторами, негативним наслідкам, яких значною мірою можна запобігти за допомогою ефективного управління інвестиційним процесом.

Основними напрямами організації економічної безпеки підприємс-тва за окремими функціональними складовими є:

1. Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною,
оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є «двигуном»
будь-якої економічної системи.

Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають полі-тико-правовий характер і включають:

— внутрішні негативні дії;

— зовнішні негативні дії;

— форс-мажорні обставини;

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складо-вої економічної безпеки підлягають аналізу:

— фінансова звітність і результати роботи підприємства — плато-спроможність, фінансова незалежність, структура й використання ка-піталу та прибутку;

— конкурентний стан підприємства на ринку — частка ринку, якою володіє суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних техноло-гій і менеджменту;

— ринок цінних паперів-підприємства — оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.

Важливою передумовою охорони фінансової складової економіч-ної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необ-хідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи іншим суб’єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.

2. Інтелектуальна й кадрова складова — належний рівень еко-
номічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього ін-
телекту та професіоналізму.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпе-ки охоплює взаємопов’язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб’єкта господарювання.

На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної без-пеки оцінюються загрози негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку під-приємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи інших структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність прино-сити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низь-

ким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх ви-трачанням.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати органі-зацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні стимули, престиж-ність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

3. Техніко-технологічна складова — процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробниц-тва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника.

Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і по-шук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; оцінювання перспектив розвитку ринків продукції підпри-ємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.

На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахун-ків ефективності таких заходів.

Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової еко-номічної безпеки підприємства «за окремим функціональним критері-єм (коефіцієнтом) здійснюється на підставі аналізу розрахунку остан-нього (ОФК) за формулою

З
ОФК = ^відв,

Вркз +Ззавд

де З_відв — сумарний відвернений збиток від реалізації комплексу захо-дів для охорони техніко-технологічної безпеки підприємства;

В_ркз — загальна сума витрат підприємства на реалізацію зазначено-го комплексу заходів;

З_завд — сумарний завданий підприємству збиток за техніко-техно-логічною складовою його економічної безпеки.

Як додаток до плану охорони техніко-технологічної складової еко-номічної безпеки треба розробити планову карту розрахунку ефективно-сті заходів з виокремлюванням прогнозованих необхідних показників.

4. Політико-правова складова — загальний процес охорони полі-тико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

а) аналіз загроз негативних впливів;

б) оцінка поточного рівня забезпечення;

в) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цьо-
го рівня;

г) здійснення ресурсного планування;

ґ) планування роботи відповідних функціональних підрозділів під-приємства;

д) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо
організації належного рівня безпеки.

Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:

а) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного
суб’єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;

б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємни-
цької або іншої діяльності;

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого бувають подвійними, а саме: небажання чи нездатність підприємства активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його (її) діяльності:

1. Політичний;

2. Законодавчо-правовий.

До першої групи причин можна віднести:

а) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з еконо-
мічних, національних, релігійних та інших мотивів;

б) військові конфлікти (дії);

в) економічна й політична блокада, ембарго;

г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.
Інформаційна складова — належні служби підприємства викону-

ють певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. До таких на-лежать:

а) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності
того чи іншого суб’єкта господарювання;

б) аналіз одержуваної інформації з обов’язковим дотриманням за-
гально-прийнятих принципів і методів;

в) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, еко-
номічних і політичних процесів;

г) оцінювання рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкре-тному суб’єкті господарювання;

ґ) інші види діяльності з розробки інформаційної складової еконо-мічної безпеки.

На підприємство постійно надходять потоки інформації, що розріз-няються за джерелами їхнього формування (виникнення). Заведено ви-докремлювати:

— відкриту офіційну інформацію;

— вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації;

— вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації.

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформацій-ної складової економічної безпеки здійснюється послідовним вико-нанням певного комплексу робіт, а саме:

1. Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюється через офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інфор-мації, неофіційні контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних технічних засобів.

2. Оброблення та систематизація одержаної інформації, що прова-диться відповідною службою підприємства (організації) з метою упо-рядкування для наступного, більш глибокого, аналізу. Для цього ство-рюються класифікатори інформації та досьє, внутрішні бази даних і каталоги.

3. Аналіз одержаної інформації, котрий включає всебічне оброб-лення одержаних даних з використанням різних технічних засобів і методів аналізу. У процесі здійснення аналітичних робіт виконуються прогнозні розрахунки за всіма аспектами інформаційної діяльності та можливими варіантами поведінки середовища бізнесу за допомогою різних методів моделювання.

4. Захист інформаційного середовища підприємства, що традиційно охоплює:

 

— заходи для захисту суб’єкта господарювання від промислового шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;

— технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, пере-говорів, різної документації від несанкціонованого доступу заінтересо-ваних юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;

— збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпигунства та проведення необхідних запобіжних дій з метою припи-нення таких спроб.

5. Зовнішня інформаційна діяльність.

5. Екологічна складова — проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб’єктів господарювання, що здійснюють виробничо-

комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і рете-льне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допус-тимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє се-редовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна виразити у вигляді функції такого типу:

F (Z, Q, m) → min,

де Z — витрати на заходи для дотримання екологічних норм;

Q — втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм;

M — втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів.

При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одного боку, нормативи гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, установлені національним законодавством, а з іншого — аналіз ефективності за-ходів для забезпечення такої екологічної складової.

Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної без-пеки по-лягає в проведенні таких послідовних дій:

а) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів для охоро-
ни екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних да-
них про фінансово-господарську діяльність підприємства;

б) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для під-
вищення ефективності здійснюваних заходів,

в) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів;

г) вибір пріоритетного сценарію на засаді порівняння розрахунків
ефективності запланованих заходів;

ґ) передача вибраного планового сценарію в складі загального пла-ну охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функці-ональне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

д) практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяльності
відповідного суб’єкта господарювання.

6. Силова складова. Принципову схему організації силової скла-дової економічної безпеки з виокремлюванням послідовно виконува-них робіт.

Явища (дії), що негативно впливають на рівень силової складової економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Основні з них:

— нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг корект-ними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

— кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізи-чними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

— некомерційні мотиви посягань на життя та здоров’я керівників
працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням комерційних інте-ресів підприємств (організацій)-конкурентів, конфліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівни-ків тієї чи тієї фірми, як правило, робляться з метою змусити їх учини-ти дії, що завдаватимуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть бути предста-вники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та подат-кових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.

У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

а) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані
проти конкретної особистості);

б) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи
загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним
(нею) фінансової незалежності;

в) негативний вплив на інформаційне середовище суб’єкта госпо-
дарювання (промислове шпигунство).