Типи виробництва, їхні техніко-економічні особливості

Організація виробничих процесів, вибір найбільш раціональних ме-тодів підготовки, планування і контролю за виробництвом машинобуді-вного підприємства багато в чому визначаються типом виробництва.

Під типом виробництва розуміють сукупність ознак, що визнача-ють організаційно-технічну характеристику виробничого процесу, здійснюваного на одному або багатьох робочих місцях у масштабі ді-лянки, цеху, підприємства. Тип виробництва багато в чому визначає форми спеціалізації і методи організації виробничих процесів.

В основу класифікації типів виробництва покладено такі фактори: широта номенклатури, обсяг випуску, ступінь сталості номенклатури, характер завантаження робочих місць і їх спеціалізація.

Номенклатура продукції являє собою кількість найменувань виро-бів, закріплених за виробничою системою, і характеризує її спеціаліза-цію. Чим ширша номенклатура, тим менш спеціалізованою є система, і, навпаки, чим вона вужча, тим вищий ступінь спеціалізації. Широка номенклатура продукції, що випускається, зумовлює велике розмаїття технологічних процесів і операцій, устаткування, інструментів, осна-щення і професій робітників.

Обсяг випуску виробів — це кількість виробів визначеного виду, що виготовляються виробничою системою протягом визначеного часу. Обсяг випуску і трудомісткість кожного виробу впливають на характер спеціалізації цієї системи.

Ступінь сталості номенклатури - це повторюваність виготовлення виробу даного виду в послідовні періоди часу Якщо в один плановий період часу виріб даного виду виготовляється, а в інші - не випуска­ється, то ступінь сталості відсутній. Регулярне повторення випуску ви­робів даного виду є однією з передумов забезпечення ритмічності ви­робництва. У свою чергу, регулярність залежить від обсягу випуску

закріпленням великої кількості операцій - широка спеціалізація.

Залежно від зазначених факторів розрізняють три типи виробничих процесів, або три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.

Основними показниками для визначення типу виробництва можуть бути коефіцієнти спеціалізації робочих місць (К_сп) серійності (К_с) і масовості (К_м).

Коефіцієнт спеціалізації робочих місць визначається з виразу

де К_сп - кількість деталеоперацій за технологічним процесом, викону­вана в підрозділі (на ділянці, в цеху);

С_пр - кількість робочих місць (одиниць устаткування) в підрозділі.

Коефіцієнт серійності можна визначити так:

К_с=г t _шт,

∑ t

де F _еф - ефективний фонд часу роботи устаткування за розглянутий
проміжок часу ви хв пу ї

t _шт - штучний час на і -тій операції технологічного процесу, хв; т- кількість операцій. Коефіцієнт масовості:

шт і

К_м = i =1. m × r

Кожному типу виробництва відповідають: величина зазначених ко-ефіцієнтів, вид устаткування, що використовується, технологія і форма організації виробництва, види руху предметів праці, виробнича струк-тура підприємства (цеху, ділянки) і інші особливості.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів і випуском малих обсягів однакових виробів, повторне вигото-влення яких, як правило, не передбачається. Це унеможливлює постій-не закріплення операцій за окремими робочими місцями, коефіцієнт спеціалізації К_сп > 40 деталеоперацій на одне робоче місце. Спеціаліза-цію таких робочих місць зумовлено тільки характеристикою і розмі-рами виробів, що оброблюються. За цього типу виробництва застосо-вують універсальне устаткування й, в основному, послідовний вид руху партій деталей за операціями технологічного процесу. Заводи мають складну виробничу структуру, а цехи спеціалізовані за техноло-гічним принципом.

Серійне виробництво спеціалізується на виготовленні обмеженої номенклатури виробів порівняно невеликими обсягами і повторюва-ними через визначений час партіями (серіями). Залежно від кількості операцій, що закріплюються за кожним робочим місцем, регулярності повторення партій виробів і їх розміру розрізняють три підтипи (види) серійного виробництва: дрібно-, середньо- і багатосерійне.

Дрібносерійне виробництво тяжіє до одиничного: вироби випуска-ються малими серіями широкої номенклатури, повторюваність виробів у програмі заводу або відсутня, або нерегулярна, а розміри серій хит-ливі; підприємство увесь час освоює нові вироби і припиняє випуск раніше освоєних. За робочими місцями закріплено широку номенкла-туру операцій, К_сп = 20 – 40 операцій (К_с > 20; К_м < 1). Устаткування, види рухів, форми спеціалізації і виробнича структура — ті самі, що й за одиничного типу виробництва.

Для середньосерійного виробництва характерний випуск виро-бів досить великими серіями обмеженої номенклатури; серії повто-рюються з відомою регулярністю за періодом запуску і кількістю виробів у партії; річна номенклатура ширша за номенклатуру випу-ску в кожному місяці. За робочими місцями закріплено більш вузь-ку номенклатуру операцій, К_сп = 10 – 20 операцій (К_с = 20; К_м < 1). Устаткування — універсальне і спеціальне, вид руху предметів праці — паралельно-послідовний. Заводи мають розвинуту вироб-ничу структуру, заготівельні цехи спеціалізуються за технологіч-ним принципом, а в механоскладальних цехах створюються пред-метно-замкнуті ділянки.

Багатосерійне виробництво тяжіє до масового. Вироби виготовля-ються великими серіями обмеженої номенклатури, а основні або най-важливіші випускаються постійно і беззупинно. Робочі місця мають вужчу спеціалізацію, К_сп = 2 – 10 операцій (К_с = 10; К_м < 1). Устатку-

вання переважно спеціальне, види рухів предметів праці — паралель-но-послідовний і паралельний. Заводи мають просту виробничу струк-туру, обробні і складальні цехи спеціалізовані за предметним принци-пом, а заготівельні — за технологічним.

Масовий тип виробництва характеризується випуском вузької номенклатури виробів протягом тривалого періоду часу і великим обсягом, стабільною повторюваністю. За робочими місцями закріп-лено вузьку номенклатуру операцій, К_сп < 1 операції (К_с < 2; К_м > 1). Усі вироби номенклатури заводу виготовляються одночасно і пара-лельно. Кількість найменувань виробів у річній і місячній програмах збігається. Устаткування — спеціальне, вид руху предметів праці — паралельний. Цехи і ділянки спеціалізовано переважно за предмет-ним принципом. Заводи мають просту і чітко визначену виробничу структуру.

Виходячи з типу виробництва, встановлюється тип підприємства і його підрозділів. На кожному підприємстві можуть існувати різні типи виробництва. Тому тип підприємства або його підрозділу визначається за переважаючим на ньому типом кінцевого виробництва.

Тип виробництва впливає на особливості його організації, управ-ління й оперативно-виробничого планування, а також на техніко-економічні показники.

Якщо розглядати всю сукупність типів виробництва як єдине ціле, починаючи з одиничного і закінчуючи масовим, то в міру просування до масового виробництва можна відзначити:

— безперервне розширення сфери застосування високопродуктив-них технологічних процесів, що супроводжуються механізацією й ав-томатизацією виробництва;

— збільшення частки спеціального устаткування і спеціального технологічного оснащення в загальній кількості знарядь праці;

— загальне підвищення технічної кваліфікації робітників, а також впровадження передових методів і прийомів праці.

На основі цих прогресивних змін за переходу від одиничного виро-бництва до серійного і далі до масового забезпечується значна еконо-мія суспільної праці і як наслідок — підвищення продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів підприємства, скорочення витрат матеріалів на один виріб, а також зниження собівартості проду-кції, зростання прибутку і рентабельності виробництва.

Однак слід зазначити, що використання групових методів об-роблення деталей, засобів автоматизації і електронізації виробни-чих процесів дає можливість застосовувати організаційні форми масового виробництва в серійному і навіть в одиничному типі ви-робництва і домогтися високих техніко-економічних показників. У табл. 19.1 наведено порівняльну характеристику різних типів виробництва.

Таблиця 19.1