Сутність і зміст технічної підготовки виробництва

Виробництво як технологічна система являє собою сукупність вза-ємозалежних процесів, за допомогою яких суспільство, використовую-чи сировинні ресурси і сили природи, створює необхідні продукти у вигляді засобів виробництва і предметів споживання.

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфе-ри — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, пере-давальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фо-ндів (виробничого апарату) підприємства.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробни-чих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особли-ві сукупні характеристики, що випливають з об’єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти вза-ємозв’язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної виробничої техніки.

На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об’є-ктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підпри-ємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

— підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаменталь-ності втілюваних у них знань;

— зростання масштабів і розширення спектра застосування сучас-ного мікроелектронного устаткування;

— перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високо-го порядку;

— трансформація техніко-технологічних засобів у все більш уні-версальні системи;

— поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

— підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

Ці тенденції якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати під час формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення.

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підпри-ємства стають усі пріоритетні напрями науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зоріє-нтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комер-ційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управ-ління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати про-сте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із суку-пності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що ха-рактеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого — її безпосередній розвиток через удо-сконалення й нарощування виробництва.

Оцінювання технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь тех-нічного оснащення праці персоналу, рівень прогресивності техноло-гії, що застосовується, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного вироб-ництва.

Сучасне виробництво грунтується на використанні досягнень нау-ки в області організації і управління ним, нових видів засобів вироб-ництва, інформації про якість вироблених об’єктів, що надходять зі сфери споживання.

Основою організації виконання науково–дослідних і дослідно-конструкторських робіт є її раціональна технологія, що являє собою по-слідовно впорядкований процес, що забезпечує творче рішення науково-технічної проблеми, створення нового пристрою чи появу нової ідеї.

Процес підготовки виробництва — це особливий вид діяльності, що сполучає вироблення науково-технічної інформації з її перетворен-ням у матеріальний об’єкт — нову техніку.

Процес підготовки виробництва має складну структуру, яка склада-ється з великої кількості процесів, які графічно зображені на рис. 18.1.

* \ ЗА ХАРАКТЕРОМ РОБІТ

І ______________

― основні (проведення досліджень, проектування конструкцій, тех-

нологічних

процесів, економічні розрахунки та ін.); експериментальні виробничі (виготовлення й випробування ма-кетів, дослідних зразків і серій машин)

J ЗА РОЗМІЩЕННЯМ У ЧАСІ Й ПРОСТОРІ
______________________________

― операції — первинна ланка процесу створення нової техніки;

― роботи — сукупність послідовно виконуваних операцій, що харак-

теризується логічною завершеністю і закінченістю дій з виконання ви-

значеної частини процесу;

― стадії — сукупність низки робіт, пов’язаних між собою єдністю

змісту і методів виконання, що забезпечує вирішення конкретного зав-

дання підготовки виробництва;

― фази — комплекс стадій і робіт, що характеризує закінчену части-

ну процесу підготовки виробництва

Рис. 18.1. Структура процесу підготовки виробництва

Нова техніка - це результат науково-технічного досягнення, що сприяє за його виробництва і реалізації, розвитку продуктивних сил і задоволенню потреб суспільства в продукції вищої якості, ніж відомі раніше прототипи або аналоги.

Процес створення нового виробу складається із семи етапів, які включають усі стадії життєвого циклу виробу. Всі стадії життєвого

иттєвого циклу виробу включається повний комплекс робіт зі ств

но-конструкторські роботи; 3-й - конструкторська підготовка вироб­ництва; 4-й - технологічна підготовка виробництва; 5-й -організаційна підготовка виробництва; 6-й - відпрацювання нового виробу у дослідному виробництві.

До другого періоду життєвого циклу виробу включається сьомий етап - освоєння його в промисловому виробництві. Етап освоєння є сполучною ланкою з фазою виробництва і реалізації виробу, у процесі

призначення і приносить економічний ефект, до моменту утилізації. У другий період життєвого циклу виробу підприємство-виробник одер­жує дохід від реалізації нової техніки.