Організація освоєння виробництва нової техніки

Етап освоєння нових конструкцій, виробів починається після заве-ршення робіт за стадіями конструкторської і технологічної підготовки виробництва. Він включає налагодження і освоєння нових технологіч-них процесів; освоєння нових форм організації виробництва; досяг-нення планового обсягу виробництва та намічених техніко-еконо-мічних показників.

Період освоєння починається з виготовлення дослідного зразка но-вої техніки і завершується її серійним виробництвом.

Відпрацювання виробу в дослідному виробництві проводиться па-ралельно зі стадіями технічної підготовки виробництва (ТПВ) і є заве-ршальною стадією НДР і ДКР. Доцільність цієї стадії в системі СОНТ визначається впливом на якість відпрацювання створеної документації й освоювання нової техніки і технології. Цьому етапу передує вико-нання комплексу робіт:

— вибір методу переходу до нової моделі;

— створення нормативної бази для розрахунку матеріальних ви-трат;

— визначення трудомісткості робіт за всіма фазами підготовки ви-робництва;

— організація виробничого процесу у часі та просторі;

— проведення робіт з уніфікації, стандартизації і типізації техно-логічних і організаційних рішень на стадіях НДДКР (науково-дослідна та дослідно-конструкторська робота) та освоєння;

— механізація та автоматизація інформаційного обслуговування;

— автоматизація конструкторського і технологічного проектування;

— розрахунок потреби і підготовка кадрів для нового виробництва.
Організація переходу підприємства на випуск нової техніки

пов’язана з рішенням низки складних проблем, що виникають у проце-сі її освоєння, основними з яких є:

1. Освоєння випуску більш складної продукції з більш високими технічними параметрами і кращими техніко-економічними показника-ми, ніж у тієї, що знімається з виробництва.

2. Відшкодування підвищених витрат виробництва у період осво-єння нової техніки за рахунок раніше освоєної для забезпечення рен-табельності роботи підприємства.

3. Підвищення обґрунтованості планових завдань і рівня організа-ції процесу освоєння.

4. Пошуки та розширення сфер застосування нової продукції, по-шуки нових ніш на ринку збуту.

5. Підготовка і забезпечення виробництва працівниками відповід-них професій і кваліфікації.

6. Організація системи кооперування і матеріально-технічного за-безпечення виробництва нової продукції.

7. Удосконалення організації розробки і виробництва спеціального (нестандартного) устаткування і технологічного оснащення.

До початку серійного випуску нового виробу документація, що розро-блена на етапі конструкторської і технологічної підготовки виробництва, повинна бути допрацьована і відкоригована за результатами випробувань.

Поняття «дослідне виробництво» охоплює різні виробничі підроз-діли: експериментальні цехи підприємств масового і серійного типів виробництва; експериментальні, але не лабораторні, виробництва при галузевих НДІ; підприємства одиничного виробництва, тимчасово ви-користовувані для відпрацювання і випробування нових ідей; експе-риментальні ділянки для налагодження нових технологічних процесів; цехи підприємств серійного виробництва, використовувані для ство-рення дослідних серій нової продукції; підприємства, створені спеціа-льно для випуску і відпрацювання дослідної продукції.

Новий виріб може бути освоєний у серійному чи масовому вироб-ництві. Освоєння здійснюється на новозбудованому або, найчастіше, на діючому підприємстві. Швидкість переходу на випуск нової проду-кції залежить від багатьох факторів, серед яких до основних належать: наступність та технологічність виробу; ступінь відпрацьованості тех-нічної документації, що характеризує результати виконання НДДКР, якість проектування технологічних процесів; забезпеченість виробни-чих процесів та раціоналістичність розроблених форм організації ви-робництва; рівень відпрацьованості нової конструкції, приладу у до-слідному виробництві.

Згідно із вітчизняною та зарубіжною практикою існує два способи переходу на випуск нових виробів:

а) із зупинкою виробництва;

б) без зупинки виробництва.

Кожен з цих засобів має свої варіанти, які можна класифікувати за-лежно від того, яким методом суміщається виробництво старої техніки в період освоєння і нового виробництва. Розрізняють послідовний, па-ралельний та паралельно-послідовний метод переходу до випуску но-вої продукції.

Послідовний метод передбачає початок технічно-економічного освоєння приладу після завершення випуску старої техніки. Для нього характерний коротший час перехідного періоду. За цей період освою-ються раніше розроблені технологічні процеси виготовлення деталей, вузлів та збиральні операції по новій конструкції приладу. При цьому виконується демонтаж старого та установка нового обладнання, заміна підйомно-транспортних засобів, повне перепланування цехів і діль-ниць, виготовлення оснащення та інструменту. Однією з передумов успішного проведення переходу є чітке дотримання ЄСТПВ та ЕСТД. Однак для цього методу характерні значні економічні втрати через тимчасове припинення випуску продукції.

Перехід без зупинки виробництва можливо здійснити лише при ви-сокому коефіцієнті наступності, коли фактично відбувається перехід на нову модифікацію одного й того приладу.

Паралельний метод переходу на випуск нової продукції передба-чає суміщення робіт з підготовки та освоєння нового приладу із заве-ршальним періодом випуску базової моделі, що знімається з виробни-цтва. Тут підготовка технічної документації та налагодження нової конструкції здійснюється паралельно з випуском базової моделі.

Освоєння нової техніки може здійснюватися на спеціально створю-ваних тимчасових дільницях і цехах для налагодження технологічних процесів, що працюють паралельно з основними цехами по випуску моделі приладу, яка знімається з виробництва. Після налагоджування технологічного обладнання, оснащення та безпосередньо технологіч-них процесів, а також навчання майстрів, наладчиків і робітників все технічне оснащення передається до основних цехів, де потім здійсню-ється його перепланування. Організація тимчасових дільниць і цехів пов’язана з додатковими значними коштами на будівництво примі-щень та придбання обладнання, частина якого може виявитися зайвою після освоєння випуску приладу. Зупинка виробництва в цьому разі веде до менших витрат, ніж при послідовному методі.

Освоєння нової техніки можливе на площах, що пізніше стають ос-новними. У цьому разі створюються паралельні цехи, у яких налаго-джуються та освоюються технологічні процеси виготовлення нових виробів. Після налагодження основне виробництво залишається у цих новостворених цехах. Протягом певного часу потік по випуску старої моделі працює за графіком, що зменшується, а по випуску нової моде-лі — по графіку, що наростає. Повне припинення випуску старої моде-лі відбувається у момент досягнення проектної величини річного ви-пуску нової техніки.

Паралельно - послідовний метод переходу на випуск нової проду-кції передбачає поетапне освоєння техніко-економічних показників приладу. Протягом кожного етапу освоюється частина агрегатів та ву-злів. На першому етапі випускаються старі прилади, оснащені новими

вузлами, блоками, тобто виготовляється «перехідна» модифікована модель. Мірою заміни всіх елементів приладу ця перехідна модель по-ступово перетворюється на нову. При цьому підготовка і освоєння окремих збиральних одиниць та агрегатів здійснюється паралельним методом. У результаті знижуються втрати грошових коштів порівняно з іншими методами переходу на випуск нової продукції, оскільки рі-вень готовності оснащення і спеціального обладнання для агрегатів та вузлів чергового освоюваного етапу може доходити до 100 %. Внаслі-док цього виявляється можливим швидке освоєння технологічних про-цесів та введення технічно обґрунтованих норм виробітку. Поетапний перехід неможливий тоді, коли вузли і деталі нової конструкції не мо-жуть бути встановлені у старий прилад. Найчастіше це відбувається при низькому коефіцієнті наступності нової техніки порівняно з тією, що знімається з виробництва.

Процес освоєння випуску нових видів продукції охоплює її техніч-не, виробниче та економічне освоєння. Технічне освоєння починається з отримання виробничим підрозділом технічної документації та дослі-дного зразка нового приладу і завершується досягненням технічних параметрів конструкції, які визначаються стандартом або технічними умовами.

Виробниче освоєння охоплює налагодження процесів виробництва і завершується тоді, коли всі виробничі підрозділи підприємства чи об’єднання забезпечують виконання встановлених обсягів випуску продукції заданої якості. У цей період робітниками повністю освою-ються трудові операції, стабілізується завантаження обладнання.

Економічне освоєння виробництва нової техніки передбачає досяг-нення проектних економічних показників виробів, що випускаються. У цей період змінюються показники роботи підприємств та об’єднань. На початковому етапі серійного випуску витрати на виробництво зна-чно вищі від витрат на серійну продукцію. Потім вони різко знижу-ються і пізніше змінюють свої розміри в незначних межах.