Фінансово-економічна ефективність діяльності підприємства

Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення то-го чи іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективно-сті виробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результатив-ність господарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнювати очікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваною цінністю того, що буде загублено. У практичних розраху-нках цей показник знаходиться відношенням результатів виробництва до витрат.

Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він не характеризує виробленого продукту з точки зору його відповідності до суспільного попиту. По-друге, неодноразово у витратах сумуються прямі вклади і не оцінюються окремі наслідки. Для оцінювання такого важкого та багатогранного процесу як економічний процес одного по-казника недостатньо. Потрібна система вимірників для його різних сторін. Для характеристик використання живої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєрідним барометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за певної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (ро-бочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наяв-ні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну проду-кцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з дру-гого — результати виробництва. Останні залежать від масштабів за-стосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва — являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринко-вою економікою для окреслення результативності господарювання ви-користовують інший термін — продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробницт-ві різноманітних товарів та послуг.

Результат виробництва як найважливіший компонент для визна-чення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат.

Можна розрізняти:

а) кінцевий результат процесу виробництва;

б) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства
(об’єднання підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, який вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, а й охоп-лює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фі-нансовим результатом комерційної діяльності — прибуток.

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має полімор-фність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінсь-ких рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими озна-ками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення. Види ефективності виробництва (про-дуктивності системи) поділяються за такими ознаками:

За наслідками:

— економічна;

— соціальна.

За місцем одержання:

— локальна (госпрозрахункова);

— народногосподарська.

За ступенем збільшення ефекту:

— первісна;

— мультиплікаційна.

За метою визначення:

— абсолютна;

— порівняльна.

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються пере-важно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господар-ської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробни-цтва буває економічним або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що харак-теризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об’єднанні підприємств). До таких показників належать обсяг това-рної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибут-ку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення но-вих робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитив-ними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення ін-фляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кі-лькісному вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствах визнача-ють, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як еконо-

мічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність си-стеми).

Залежно від об’єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої дія-льності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує до-даткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначен-ня народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підпри-ємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, орга-нізаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому ви-користанню таких заходів не лише на даному, а й інших підприємст-вах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного зна-чення набуває визначення і оцінка «мультиплікаційного ефекту», що має свої специфічні форми прояву.

Специфічні форми мультиплікаційного ефекту:

1. Дифузійний.

2. Резонансний.

3. Ефект стартового вибуху.

4. Ефект супроводжувальних можливостей.

5. Ефект акселерації.

Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли пе-вне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, ор-ганізаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (напри-клад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на під-приємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у пе-вній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості при-звело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу но-вих видів одягу тощо).

Ефект стартового вибуху — це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком на-ступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад — застосування

економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробницт-ві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певним ефек-том. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побі-чних результатів, використання виробничих і побутових відходів то-що. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, а й прискорення темпів його розповсюдження і застосу-вання.

Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих форм полягає в тому, що усі вони разом формують загальний інтег-ральний ефект від реалізації певного господарського рішення (впро-вадження нової техніки чи технології, прогресивних методів або форм організації виробництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величи-на такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх га-лузях чи сферах діяльності.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (по-всякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно ви-користовуються (вартість витрачених предметів праці і сума аморти-заційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються в повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють со-бою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює трива-лості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визна-ченні їх ефективності.

Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефек-тивність їх використання, визначається системою економічних показ-ників. Для обролення показників господарської діяльності використо-вуються абсолютні та відносні величини.

Абсолютні величини відображають розміри показника в натура-льних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні величини виражають розміри показників за певни-ми складовими одиницями (структурними підрозділами, працівника-ми, календарними періодами тощо).

Сумарні величини характеризують загальну величину показника в цілому, щодо суб’єкта господарювання, за звітний період тощо. За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини:

а) натуральні — т, км, га;

б) умовно-натуральні — умовне паливо;

в) трудові — людино-година, людино-день;

г) комплексні — т-км; вартісні — грн, коп.

Відносні величини відображають розмір показника, який виража-ється як кількісне співвідношення між окремими (одноіменними або різно-іменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує, в скільки разів розмір однієї ве-личини більший або менший за іншу, або яку частку від другої стано-вить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одини-цю іншої величини.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

а) ефективності використання основних засобів;

б) ефективності використання оборотних фондів;

в) ефективності використання праці (трудових ресурсів);

г) ефективності капітальних вкладень (виробничих інвестицій);

д) узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.
Що стосується перших чотирьох груп показників, то їх зміст детально

розкривається у темах, присвячених вивченню відповідних видів ресурсів.

Узагальнюючий, кінцевий результат роботи підприємства оціню-ється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку — рентабельність є основ-ними показниками ефективності роботи підприємства, які характери-зують інтенсивність господарювання.

Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від то-го, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Спів-відносити витрати і доходи — головне завдання кожного учасника го-сподарської діяльності.

Водночас абсолютна сума прибутку не характеризує рівня ефекти-вності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порів-няти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підпри-ємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність.

Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капі-талу), рентабельність продукції і рентабельність господарської діяль-ності.

Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу

Рентабельність активів (Р _акт) характеризує ефективність викорис­тання всього наявного майна підприємства та обчислюється за форму­лами

Р_акт = П_з/С_А×100%, Р_акт=П_ч/С_А×100%,

де П ₃ - загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн; Г _{з Ч} - чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн;

використання активів, створених за рахунок власних коштів

Р_вк=П_ч/К_в×100%,

Р_ак=П_ч/К_ст×100%,

де К_ст - статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами

Р^з_п^а_р^г = Пз/(ВС + ВА + ВЗ)× 100 % Р^{з аг} = П_з ВВ_з × 100 %,

ВЗ - витрати на збут продукції, тис. грн;

ВВ3 - витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.

Р_п^ч _р = П_ч/(ВС+ВА+ВЗ)× 100 % Р^ч_{п р} = П_чВВ_з × 100 %,

де Рч_пр — чиста рентабельність продукції, %;

формулами

Р _і =В _і -(ВС _і + ВА _і +ВЗ і)(ВС _і + ВА _і +ВЗ _і)×100%;

Р і = П_{в і} ВС _і Ч100%, 648 ^

ВА. - розподілені адміністративні витрати на певний вид продук­ції, тис грн;

ВЗ і — розподілені витрати на збут певного виду продукції, тис. грн;

формулами

рп = Пз/ Ррп^ч=Пч/

Ррпч = Пч/РП×100%,

Р ^заг=П_з/РП×100%;

де Р ^заг - загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

_Р^Р;_Ч — чиста рентабельність від реалізації продукції, %

П_з — загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис.грн;

РП - обсяг реалізованої продукції, тис. грн;

П_ч - чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис.

грн. Валова рентабельність основної діяльності:

Р_в=П_в/С_рп×100%,

де П_в —Sбуто тис. грн; b*--

Р_од=П_од/ОВ×100%, де Р_од - прибуток від операційної діяльності, тис. грн;

Р_зд = П_зд/ОВ×100%, де П_зд - прибуток від звичайної діяльності, тис. грн;

а) для загальної оцінки ефективності підприємницької діяльності: Р_гд=П_гд/ОВ×100%,

де П_гд — прибуток від господарської діяльності, тис. грн; ОВ - операційні витрати, тис. грн.

б) щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності для влас­ника:

Р_гд=ЧП/ОВ×100%,

де ЧП - чистий прибуток від господарської діяльності, тис. грн;

ОВ - операційні витрати тис. грн

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому в процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити які фактори більше

шшшш т ж

важливими.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу. Прибуток на звичайну акцію (ПЗА)

ПЗА = П_з-(П_д+ДПА)/КЗА,

де П3 - загальний прибуток підприємства, грн; П_д - сума сплачених податків грн;

ЦА = РЦА/ПЗА,

де РЦА - ринкова ціна акції, грн. Рентабельність акції (РА_к):

РА_к=Д_оа/РЦ_а×100%,

а) забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних пока­
зників ефективності виробництв;

б) відображення ефективності використання усіх видів застосову­
ваних у виробництві ресурсів;

в) важливість застосування показників ефективності в управлінні
різними ланками виробництва на підприємстві;

650 ^

г) виконання найбільш важливими показниками стимулюючої фун-кції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.

Як уже зазначалось, крім рентабельності, як основного показника ефективності діяльності підприємства можна охарактеризувати за до-помогою показників ефективності використання основних фондів (табл. 25.3), показників ефективності використання оборотних фондів (табл. 25.4), показників ефективності використання праці (трудових ресурсів) (табл. 25.5), показників ефективності використання капіталь-них вкладень (табл. 25.6).

Таблиця 25.3