Переваги та недоліки франчайзингу

 

Франчайзинг дає шанс успішно організовувати малий бізнес. В умовах обмеження фінансових ресурсів державного і місцевого бюд­жетів, відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страху­вання підприємницької діяльності важливого значення набуває вста­новлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою розв'язання спільних проблем їх функціонування. Такою формою фінансової підтримки з боку великих підприємств, здатної сприяти приходу в малий бізнес великого кола осіб, які побоюються займатися підприємницькою діяльністю самостійно, без відповідної підтримки і навчання, є франчайзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні.

Франчайзингова система співробітництва становить специфічну вертикальну інтеграцію великих і малих фірм через ліцензію (франши­зу). Вона дає змогу франчайзі — невеликій фірмі вести певний вид підприємницької діяльності, встановлений іншою стороною франчайзе­ром, переважно великою (головною) фірмою. З одного боку, франчай­зингова система допомагає малим підприємствам уникнути низку пере­шкод із застосуванням і функціонуванням власного бізнесу, з іншого — як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але оскільки франчайзинг дедалі більше приваблює дрібних підприємців, то переваги переважають над недоліками.

Переваги франчайзингу для франчайзера:

□ значне розширення і збільшення ринку збуту товарів і послуг при мінімальних вкладеннях, збільшення ступеня контролю на ринку;

□ можливість збуту товарів і послуг на віддалених територіях і проведення територіального розподілу ринку з метою обмеження кон­куренції між франчайзі без порушення антимонопольного законо­давства;

□ регулювання і контроль за якістю ведення бізнесу;

□ проведення єдиної цінової політики без побоювання порушення антимонопольного законодавства;

□ можливість розширення досвіду ведення бізнесу на підставі використання інформації від франчайзі;

□ зацікавленість франчайзі як самостійної юридичної особи в успіху і процвітанні, у підвищенні продажів, що певною мірою гарантує франчайзеру стабільність отримання додаткового доходу;

□ отримання додаткового доходу від передачі прав на використання товарного знака, фірмового стилю, об'єктів інтелектуальної влас­ності, комерційної інформації;

□ отримання додаткового доходу за відсутності високого ступеня ри­зику втратити свій капітал, оскільки франчайзі має свої джерела фінансування;

□ економія адміністративно-господарських та управлінських витрат, що несе франчайзі;

□ економія фінансових ресурсів за відсутністю необхідності створен­ня дочірніх підприємств, додаткових витрат на створення ма­теріально-технічної бази (виробничі, торгові та офісні приміщен­ня, обладнання та ін.), оскільки франчайзі можуть повністю або частково мати її у власності;

□ розширення мережі розподілу свого товару (робіт, послуг), особли­во при укладенні франчайзингових контрактів, за якими франчайзі зобов'язані купувати необхідне обладнання та інгредієнти для ви­готовлення кінцевого продукту у франчайзера;

□ отримання значних переваг при освоєнні іноземних ринків. Пра­цюючи разом з франчайзі в іншій країні, франчайзер ближче знай­омиться з іноземним законодавством та веденням бізнесу в місце­вих умовах, знайомиться із запитами споживачів;

□ економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власник підприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;

□ одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів, спеціальних інгредієнтів;

□ франчайзі, перебуваючи безпосередньо біля споживача, точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей;

□ екбйомія на стимулюванні найманих працівників, зайнятих у збу­тових підрозділах — франчайзі, як володар підприємства, особисто зацікавлений у максимізації прибутку;

□ завоювання симпатій покупця, торгова точка, що належить місце­вому підприємцю, сприймається мешканцями як місцеве, своє підприємство;

□ зниження витрат на оплату праці, адміністративних витрат — ос­новні витрати по веденню бізнесу несуть франчайзі;

□ можливість отримати вигоду від швидкого розширення свого бізнесу, не вдаючись до кредитів та не беручи на себе серйозних фінансових зобов'язань;

□ отримання від франчайзі разового внеску вартості франшизи, щомісячних внесків обумовленого відсотка від обороту (роялті) та плати за оренду майна, обладнання, їхній продаж, реалізацію до­даткових матеріалі», сировини;

□ розробка систем регіонального, національного та міжнародного мас­штабу прискореними темпами та вихід на нові географічні ринки;

□ розширення меж визначення торгової марки фірми з боку клієнту­ри, зростання довіри до якості та асортименту її товарів та послуг;

□ придбання надійних партнерів-однодумців, партнерів-послідовників, які мотивовані сильніше, ніж наймані працівники, а отже, можуть стати потужним джерелом інновацій;

□ відсутність витрат на підтримку вертикальної мережі керівництва, тобто відбувається зниження витрат на персонал;

□ зростання престижу фірми та її товарного знаку, визнання з боку клієнтури, довіра до якості та єдиного асортименту продукції фірми;

□ відчиняються можливості для зростання прибутковості справи;

□ отримання прибутку від продажу ліцензії, від можливої передачі в оренду франчайзі нерухомості та обладнання, від можливого кре­дитування франчайзі та від зменшення строків обороту капіталу.

Переваги системи для франчайзі:

■низький обсяг початкових вкладень капіталу (у зв'язку з браком коштів у перший рік діяльності зачиняються більш половини ма­лих підприємств). Франчайзер пропонує більш вигідні умови вкладення капіталу, а також, як правило, надає допомогу протягом перших років діяльності;

■економія витрат під час створення підприємства порівняно з відкриттям аналогічного самостійного бізнесу, оскільки франчайзер, використовуючи попередній досвід, уникає непотрібних витрат;

■можливість стати самостійним підприємцем з мінімальними по­чатковими капітальними вливаннями при всебічній підтримці досвідченого франчайзера. Така підтримка може набувати форми відкритого доступу до кредитних ресурсів як товарних, так й гро­шових, можливість за помірну плату використовувати результати широкомасштабних рекламних заходів, наукових розробок і мар­кетингових досліджень, що проведені франчайзером;

■франчайзі вступає у готовий бізнес, що значною мірою гарантує його процвітання;

■франчайзі має право на вивчення досвіду та використання знань франчайзера, отримує можливість постійної підтримки з боку франчайзера;

■франчайзі виступає під товарним знаком компанії, що добре зарекомендувала себе і робить його більш привабливим для споживача на відміну від невідомого підприємця;

■використання добре відомого товарного знака або знака обслугову­вання, що позитивно відображається на входженні франчайзі в ри­нок;

■забезпечення франчайзі гарантованого існування на ринку, миттеве отримання репутації серед споживачів завдяки веденню бізнесу під відомим товарним знаком або фірмовим найменуванням;

■франчайзі має можливість гарантованого отримання обладнання, товарів, інградієнтів, необхідних для виробництва кінцевого това­ру або послуги за цінами нижче ринкових;

■франчайзер у деяких випадках виступає як поручитель за фран­чайзі, наприклад, при зверненні за кредитом до банку;

■м'яке" входження у бізнес, набуття досвіду — початківець не ризи­кує, але краще спиратись на підтримку материнської фірми і пра­цювати за відпрацьованою схемою;

■доступ до можливостей франчайзера і всієї його мережі у сфері постачання, ведення переговорів, наукових розробок, маркетингових досліджень, програм розвитку, що срямовані на удосконалення і підвищення конкурентоспроможності бізнесу;

■як правило, великі компанії обумовлюють умови своєї діяльності на територіях своєї присутності, що гарантує франчайзі певний рівень захищеності;

■франчайзі при підтримці франчайзера має можливість про­фесійного ведення переговорів з великими фірмами і фінансовими структурами, що практично недоступно дрібним підприємцям;

■фінансові інститути зацікавлені у наданні невеликих кредитів, оскільки ризикованість вкладень нижче у зв"язку з певними кон­трольними функціями франчайзера;

■завдяки популярності франчайзера, маркетинговим дослідженням і рекламним кампаніям, що проводяться, коло постійних спожи­вачів франчайзі зростає;

■знижується ризик банкрутства;

■франчайзі має значну економію ресурсів і часу на рекламі, на­вчанні, проведенні маркетингових досліджень, пошуку і доставці товарів, розробці і реєстрації власного товарного знака, відпрацю­ванні технології ведення бізнесу, проведенні переговорів та пошу­ку партнерів;

■економія на маркетингу — продаючи товар з широко відомою мар­кою, франчайзі може повністю сконцентруватись на поточних про­блемах і не займатись просуванням товару на ринок;

■можливість за помірну плату використовувати результати широко­масштабних рекламних заходів, що проводить франчайзер;

■економія на науково-дослідні та конструкторські роботи — дрібні підприємці за своєю масою не мають коштів на фундаментальні дослідження, а франчайзі, користуючись розробками материнської компанії, йде у ногу із споживчим попитом;

■за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

■передача франчайзером спеціальних знаыь за допомогою навчання та професійних консультацій по управлінню підприємством

відкриває шляхи для створення торговельних точок, успішно кон­куруючих з іншими підприємствами, що функціонують на тому са­мому ринку;

■набуття за короткий термін необхідних спеціалізованих знань, навчаючись за перевіреною часом ефективною програмою франчай­зера і отримуючи навички роботи відповідно до стандартів високої якості;

■власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;

■конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту суперництва на визначеному сегменті ринку);

■зниження ризику завдяки входженню до потужної системи, використанню відомої торгової марки (іміджу, імені) та гарантії від вторгнення конкурентів;

■низька вірогідність банкрутства у порівнянні з іншими дрібними підприємствами;

■франчайзі, отримуючи від франчайзера право на ведення бізнесу, має сильнішу мотивацію, ніж наймані керівні співробітники ком­панії.

Переваги для споживачів:

° франшиза нерідко обумовлює збільшення тривалості годин роботи

торгової або сервісної точки;

° франчайзі, як правило, більш уважні до споживачів, ніж персонал універмагів, що торгують аналогічною продукцією, яка подобається споживачам;

° завдяки використанню однієї торгової марки покупець може судити про якість товарів або послуг в усієї мережі, що економить його час і сили;

° франчайзі орієнтовані на комплексний підхід до обслуговування з

метою концентрації бізнесу;

° полегшення впізнаванння їхньої пропозиції на будь-якій території і у будь-якій країні завдяки суворому дотриманню стандартів якості товарів, послуг, оформлення приміщень, одягу і навіть поведінки співробітників.

У більшості випадків товари і послуги, що реалізуються під однією товарною маркою, мають однакову якість, а це не може не привертати увагу. На прикладі "Макдональдс" можна пересвідчитись, що за рахунок контролю якості з боку мравоволодільця франчайзингові фірми зазвичай надають більш високий рівень обслуговування. Відповідно франчайзі як власники надають споживачеві послуги з більшим ступенем особистої участі. Використовуючи стратегію франчайзингу, "Макдональдс" дотримується суворих правил щодо управління ресторанами з боку франчайзі. Ці правила охоплюють контроль за меню,

способи приготування їжі, підбір персоналу, дизайн і розташування ресторанів, формує мережу постачання деяких товарів і сировини для своїх франчайзі, забезпечує навчання менеджерів і фінансову підтримку;

° надання споживачу широкого кола та можливості швидко отримати товари та послуги, які відповідають вимогам якості.

Багато споживачів сприймають кожне франчайзингове підприємство як частину однієї ланки підприємств, що працюють під єдиним товарним знаком. І якщо будь-який франчайзі погано веде свій бізнес, то це буде кидати тінь на всю систему. З іншого боку, франчайзингзнижує рівень конкуренції, а внаслідок стандартизації може мати місце звуження вибору товарів і послуг, що призводить до незадоволеності споживачів.

В основі франчайзингових угод лежить інформування споживачів про якість продукції фірми через її торгову марку. Скажімо, коли бізнесмен, подорожуючи, зупиняється в готелі "Hilton International" у Гонконгу, він небезпідставно розраховує на ту саму якість приміщення, їжі та обслуговування, що їх одержить у Нью-Йорку. Назва "Hilton" зобов'язана гарантувати незмінну якість послуги.

Для держави та суспільства в цілому використання франчайзингу приведе до:

♦ надходження іноземних інвестицій, які забезпечують ефективну передачу нових технологій та створення нових робочих місць;

♦ поповнення державного бюджету за рахунок надходження коштів від оподаткування підприємств франчайзі;

♦ скорочення державних видатків, пов'язаних з банкрутством підприємств.

Для державного бюджету фукціонування франчайзингових систем може принести певні доходи. За рахунок надходження коштів від оподаткування підприємств-франчайзі не виключено, що зросте доходна частина бюджету. При цьому вдається скоротити державні витрати, пов'язані з банкрутством підприємств.

Залучення інвестицій в українську економіку може відбуватись шляхом розширення франчайзингу. Така діяльність пов'язана з надходженням як іноземних, так і вітчизняних інвестицій у різні сфери бізнесу, забезпечує ефективне передавання нових технологій та створення нових робочих місць.

Завдяки франчайзингу можна розв'язати багато проблем малого підприємництва, зокрема збільшити інвестиційний потік для постійної модернізації та оновлення обладнання, необхідного для високоякісного виробництва товарів і надання послуг.

Головне питання франчайзингу — фінансування — вирішуються залежно від виду фірми і кредитоспроможності. Якщо мале підприємство

має достатні накопичення, воно може вкласти їх в основні фонди, що купуються ним у великій компанії. В іншому випадку франчайзинг може кредитувати дрібного підприємця на пільгових умовах або виступити гарантом його кредиту перед комерційним банком.

У закордонній практиці застосовується допомога банків у фінансуванні франчайзингової системи. Проблема доступу малих підприємств до фінансових ресурсів може бути вирішена за допомогою гарантійних регіональних фондів, коли підключаються гарантії адміністрації, великих банків, лізингових компаній.

Франчайзинг — це найбільш ефективна схема розвитку малого бізнесу. Розвиток і підтримка державою франчайзингових відносин спричиняє збільшення кількості успішно працюючих малих підприємств, числа робочих місць, цивілізованість бізнесу у цій сфері. Поява потужних міжнародних франчайзерів обумовлює великі іноземні інвестиції. Вітчизняні франчайзери частіше усього активізують діяльність внутрішніх інвесторів. Досвід розвинутих країн показує, що франчайзингові підприємства з кожним роком посилюють свій вплив на економічні показники. У США частка франчайзингу у малому бізнесі досягає 60%.

Розвиток франчайзингу створює позитивну психологічну атмосферу, оскільки початківці-франчайзі відчувають незалежність до єдиної команди професіоналів, що мають спільні інтереси. Діловий контроль і підтримка з боку франчайзера за дотриманням стандартів ведення бізнесу і створення умов для виконання взятих на себе обов'язків має виховний вплив і сприятиме підвищенню рівня культури підприємництва.

Недоліки франчайзингу для франчайзера:

■зниження гнучкості системи управління. Компанія має право вільно переміщувати точки, які їй належать, якщо треба змінити стратегію продаж і повністю реалізувати потенціал ринку. Але важче мати справу з власниками — франчайзі;

■неможливість заміни "небажаного" франчайзі, який не виправдав надій франчайзера. Підприємець може некомпетентного менеджера звільнити або перевести на іншу посаду, а з франчайзі, який невміло управляє своєю точкою, нічого не можна зробити до тих пір, поки він не порушив умови франшизи. Нерідко інтереси франчайзера і франчайзі вступають у суперечність, коли перший вважає, що потенціал території освоєний недостатньо, а другий, досягнувши бажаного рівня бізнесу, не хоче вже підкорятись і "бути під каблуком" у франчайзера;

■ деяке зниження прибутку за рахунок того, що франчайзер отримує лише частку від валового доходу, тобто менше, ніж якщо б торгові або сервісні точкиналежали компанії чи ними управляв би найманий менеджер;

■складність контролю. Оскільки франчайзі — це не наймані працівники, а підприємці, керувати ними безпосередньо неможливо, а погана репутація однієї лише точки спроможна погіршити репутацію всієї мережі, поставити під сумнів якість товару чи послуги і кинути тінь на торгову марку;

■проблеми з обліком і звітністю. Франчайзер не може бути впевнений, що усі франчайзі надають йому правдивий звіт про свою діяльність. Навіть спроби вести централізований бухгалтерський облік не дають повних гарантій;

■проблеми суб'єктивного плану. Франчайзери можуть мати складності з підбором придатних франчайзі, оскільки на цю роль підходять люди, які згодні на деякі обмеження самостійності, зацікавлені в індивідуальній трудовій діяльності і мають достатній стартовий капітал;

■необхідність ретельної роботи з франчайзі, від яких фактично залежить успіх бізнесу в цілому;

■деяка складність припинення відносин з франчайзі, який не дотримує правила системи;

■негативний вплив погано працюючих франчайзі на імідж марки і результати інших франчайзі;

■складність збереження конфіденційності; можливість розголошення комерційних таємниць працівниками франчайзі (усвідомлене чи неусвідомлене). Робота будь-якої франчайзингової системи базується на принципах і стандартах, що є інтелектуальною власністю франчайзера. Ці принципи бізнесу є комерційною таємницею і слугують основою успіху франчайзингової системи. Франчайзі отримує доступ до комерційних секретів, проходить навчання за програмою франчайзера. І хоча франчайзинговий договір забороняє франчайзі розголошувати подібну інформацію, все одно це трапляється. Франчайзеру складно з цим боротись, тому якщо йому не вдасться відпрацювати ефективних заходів, то вся франчайзингова система може сильно постраждати;

■складність пристосування бізнесу до особливостей окремих регіонів;

■можливість перевищення розміру витрат, необхідних для відкриття нового підприємства, над можливими доходами;

■вірогідність недотримання обумовленої суми від окремих франчайзі внаслідок помилок у прогнозуванні попиту;

■недотримання франчайзі у повному обсязі передбачених франшизою стандартів, що може зашкодити іміджу чи репутації франчайзера;

■можливість відходу особливо успішних франчайзі у зовсім самостійний бізнес;

■навчаючи франчайзі (користувача), франчайзер готує собі можливого конкурента;

■вірогідність підвищення конкуренції на певному сегменті ринку після виходу окремих франчайзі з мережі;

■франчайзі може вважати, що франчайзингові відносини накладають на нього надто великі обмеження, і в результаті втратити інтерес до цього бізнесу. Розірвавши договір з франчайзером, він, можливо, захоче відкрити свій власний бізнес, який представлятиме пряму конкуренцію франчайзеру;

■труднощі з добором франчайзі, компетентного в основах бізнесу. Щоб уникнути різних складностей і можливих ризиків з боку франчайзі, франчайзери повинні ретельно робити підбір підприємців, яким вони бажають продати франшизи. Франчайзер повинен провести інтерв'ю з кожним кандидатом, мета — буде визначити у франчайзі наявність якостей, необхідних для успішного ведення справи.

Недоліки франчайзингу для франчайзі:

—обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи. Контроль материнської компанії залишає мало простору для самовираження у бізнесі. Залишивши можливості удосконалювати товар або послугу, втілювати власні ідеї, франчайзі має сумнів, чи є він володарем власного підприємства;

—обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до маркетингової політики компанії-франчайзера;

—небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;

—у випадку втрати репутації франчайзера користувач позбавляється
власної репутації;

—неможливість швидкого виходу з бізнесу, оскільки договір франчайзингу, зазвичай, укладається на відносно тривалий строк;

—необхідність співробітництва усіх франчайзі системи;

—залежність від фінансової стабільності франчайзера і репутації товарного знака;

—користувач повинен бути платоспроможним, оскільки вимоги, що пред'являються франчайзером (наприклад, сплата обов'язкових внесків у загальний рекламний фонд), можуть стати серйозною статтею витрат для франчайзі;

—необхідність постійно перераховувати роялті головній організації;

—завищення прогнозованих обсягів продажу порівняно з реальними;

—вірогідність раптового зниження прибутковості через причіпні, що
не залежать від франчайзі; порушення вимог франшизи з боку франчайзера;

—можливість виникнення неплатоспроможності чи зниження конкурентного статусу головної організації;

—необхідність узгодження територіальних меж бізнесу;

—певна залежність від інших учасників франчайзингової мережі. Франчайзери встановлюють структуру виплат за наданий сервіс, беручи за основу відсоток від загальної суми продажів у кожному підприємстві. Франчайзі зобов'язані надавати звіт про загальну суму продажів франчайзеру для того, щоб визначити суму оплати за сервіс. Франчайзі може спробувати сховати суму продажів і надати неповний звіт з тим, щоб зменшити внесок своєму франчайзеру;

—невиправдане підвищення витрат в результаті користування послугами франчайзера. Нерідко франчайзі вимушений у збиток собі купувати обладнання та інгредієнти у франчайзера, хоча в іншому місці можна було б придбати їх дешевше;

—безпека перепродажу франшизи. При переході прав володіння до іншої компанії не виключається радикальна зміна політики, і необов'язково у сприятливу для франчайзі сторону;

—проблеми спадкоємства справи. У випадку смерті фізичної особи, на яку оформлена франшиза, в його родичів можуть виникнути труднощі зі спадкоємством. Чи отримають вони право управляти торговою або сервісною точкою, залежить від умов франшизи, яка іноді передбачає обов'язковий продаж у випадку смерті франчайзі;

—вузька спеціалізація. Франшиза жорстко обмежує спектр товарів і послуг, що реалізує франчайзі, виключаючи диверсифікацію. Технічний прогрес, зміни законодавства і зміна попиту можуть негативно вплинути на бізнес.

У шж-народній практиці інколи мають місце конфлікти між франчайзерами, які прагнуть розширити свою організацію, та франчайзі, які хочуть добре заробити на своїх франчайзингових підприємствах. Одним з показників ризикового характеру є скарги, позови. Скарга може бути тоді, коли франчайзер намагається "захопити" територію обслуговування франчайзі, відкриваючи там нову компанію аналогічного профілю.

Франчайзі можуть бути незадоволені деякими маркетинговими програмами материнської компанії, необ'єктивністю інформації про вірогідність невдач, які реально набагато вищі, ніж обіцяють франчайзери. Буває, що замість обіцяної підтримки вже після підписання контракту і внесення відповідних коштів, франчайзі залишається насамоті зі своїми проблемами.

Щоб мінімізувати ризики франчайзингу слід узгоджувати дії та інтереси обох сторін, шукати компроміси, оптимальні рішення. У цьому плані можна нанести такі взаємонигідні.рішення партнерського спрямування:

 

 

1. Створення стратегічних альянсів з іншими великими корпораціями. Прикладом є союз компаній з виробництва фотоплівки Fuji USA та компанії Moto Photo, яка надає послуги з друку фотокарток протягом години. Компанія Fuji USA отримала можливість глибшого проникнення на ринок через 400 відділень Moto Photo.

2. Вихід на закордонні ринки, адаптація продукції компанії до особливостей національних традицій даної країни, орієнтація на потреби цільових сегментів.

3. Нетрадиційне розташування. Франчайзингові компанії відкриваються в аеропортах, на стадіонах, лікарнях, казино, парках і навіть на річкових суднах.