Необхідність розвитку електронної комерції, її структура

Інтернет — швидкодіючий інструмент спілкування з користувачами всьому світу, потужне сховище колосального інформаційного масиву з будь-яких галузей знань, база інформатизації суспільства, нове середовище для ведення електронного бізнесу, що проникає у різні сфери ділової і громадської активності.

Інтернет — глобальна інформаційна система, частина якої взаємопов'язані одна з одною через унікальний адресний простір,що базується на протоколах TCP/IP, забезпечує, використовує та робить доступною комунікаційну службу високого рівня.

TCP (Transmission Control Protocol) — протокол, що ш розмір пакету даних для передачі та проводить тонке налагодження параметрів.

IP (Internet Protocol) — протокол мережевого рівня, призначений для організації адресного каналу та маршрутизації пакетів інформації мережі.

Основним пристроєм доступу до Інтернету для кінцевого користувача є комп'ютер. Він може бути оснащений мікрофоном, відеокамерою, звуковими колонками, що перетворює його в мультимедійний центр. Комп'ютер може знаходитись у будь-якому місці, обладнаному сучасними засобами комунікації.

Доступ до Інтернету забезпечує провайдер (Internet Provider), який може запропонувати сеансне або постійне підключення. Вибір залежить від ініціативи клієнта, цілей, фінансової спроможності, частоти відвідування.

Сеансний спосіб передбачає, що власний комп'ютер підключається до міської телефонної лінії так само, як і звичайний паралельний телефонний апарат, через спеціальний пристрій — модем. Комп'ютер провайдера, що має вихід до Інтернету, також підключений до телефонної лінії через модем. Коли користувач комп'ютера дає вказівку встановити зв'язок з Інтернетом, власний модем набирає відповідний номер телефону та через міську телефонну мережу формується зв’язок з комп’ютером провайдера. До переваг даного варіанту належать: відносно невисокі трати на обладнання (наявність комп'ютера та модема); доступність підключення у будь-якому приміщенні, де є звичайна телефонна розетка; невисока вартість оплати підключення та часу роботи в Інтернеті. Серед недоліків — досить низька швидкість зв'язку, неможливість р ти власний веб-сервер. Обмеженням також є необхідність "додзвону" до

 

 

провайдера. Йдеться про те, що перед кожним виходом в Інтернет влас­ний модем повинен набрати номер телефону провайдера і встановити зв'язок з його модемом. Цей процес аналогічний звичайному телефонно­му дзвінку. Якщо номер провайдера зайнятий (наприклад, при одно­часній роботі багатьох користувачів), з'єднання не буде встановлено і почнеться знайомий усім процес "додзвону".

Слід зазначити, що сеансне підключення дозволяє використовувати усі основні можливості інтернет, включаючи електронну пошту та WWW.

Постійне підключення забезпечує постійний зв'язок власного комп'ютера з Інтернетом. Це може бути підключення до виділеної теле­фонної лінії, цифрової телефонної лінії, кабельної мережі телебачення, радіоканалу з допомогою радіомодема, супутникового зв'язку. Основні переваги — значно більша швидкість і надійність системи. Можна також забезпечити одночасну роботу в Інтернеті декількох комп'ютерів ло­кальної мережі, повністю використовувати усі сучасні можливості інтер­нет, організувати власний фізичний веб-сервер.

Недоліком є те, що технічно цей спосіб реалізується складніше сеансного і, відповідно, коштує дорожче. Необхідність підтримки високошвидкісного каналу зв'язку вимагає застосування досить складного обладнання, для експлуатації якого потрібен кваліфікований персонал. Підключення до Інтернету відчиняє електронні двері для ознайомлення з веб-ресурсами, дає доступ до комунікаційних служб.

Комунікаційні служби Інтернет — комплекс служб, до складу яких входять: електронна пошта, WWW, телеконференції, списки розсилки, служба IRC.

Електронна пошта (e-mail). Користувач посилає повідомлення і ад­ресат отримує його на свій комп'ютер через декілька хвилин. Електрон­ний діловий лист вміщує службову інформацію, заголовок, ім'я автора та отримувача. Основні переваги електронної пошти — простота, деше­визна, універсальність. На окремих серверах послугами можна скорис­татись безкоштовно.

WWW (World Wide Web) — це всесвітня павутина, служба пря­мого доступу, що вимагає повноцінного підключення до інтернету, доз­воляє інтерактивно взаємодіяти з представленою на веб-ресурсах інформацією. Має гіпертекст, здатна представити інформацію, викорис­товуючи мультімедійні можливості — відео, аудіо, графіку.

Гіпертекст — набір документів (вузлів), що містять посилання, покажчики, об'єднані зв'язками та за допомогою програми-броузера доз­воляють користувачу легко переміщуватись від одного документа до іншого.

Телеконференції базуються за принципом передачі повідомлень від одного вузла до інших. В обговоренні теми телеконференції, новин може

 

 

брати участь будь-яка кількість людей, незалежно від того, де вони. ходяться фізично.

Списки розсилки (mail lists) забезпечують об'єднання під одні адресою електронної пошти багатьох людей-передплатників. Спис розсилки обслуговується програмами різної складності. До його службивходять: автоматична передплата клієнтів, прийом їх відмови від пер плати, перевірка коректності електронних адрес, ведення архіву повідомлень, обробка поштових помилок, підтримка роботи у режимі дайджеста, тобто коли передплатник отримує кожне повідомлення не окремимлистом, а періодично — у вигляді збірки повідомлень за певний строк.

Служба IRC (Internet Relay Chart) — це інтерактивна фор спілкування людей через Інтернет ("чати"). Вона відрізняється від традиційної живої розмови тим, що діалог ведеться шляхом набору тек на клавіатурі.

Новими службами Інтернет, які ще не отримали широкого розпов­сюдження, є: засоби передачі голосу по каналах зв'язку Інтернет; програмні засоби для проведення відео- та аудіоконференцій.

Залежно від функцій, що виконуються, веб-сайти можна поділити на дві основні групи: навігаційні та кінцеві (прямі). Загальна логіка поведінки користувачів в Інтернеті передбачає, що спочатку потрібно залучити відвідувачів на найпопулярніші навігаційні ресурси системного характеру, підібрати потрібний варіант, а далі вийти безпосередньо на кінцевий сайт. До групи навігаційних сайтів належать: пошукові системи, каталоги, тематичні сайти, портали.

Пошукова система складається з трьох компонентів: пошукової шини, яка досліджує сайти, зчитує та індексує сторінки; індексів пошукової системи, куди потрапляє усе, що зчитує пошукова машина; програми, яка обробляє запит користувача, перебирає в індексах пошукової системи ту інформацію, яка відповідає критеріям запиту і видає список знайдених документів. Найбільш відомими міжнародними пошуковими системами є AltaVista, Excite, Lycos, WebCrawler, Hot Bot, Open Text. Серед російськомовних можна назвати системи Яndex, Rambler, Aпорт.

Каталог. Пошук здійснюється користувачем за ієрархічно організованою тематикою. Для реєстрації ресурсу в каталозі необхідно або повнити певну форму, або надіслати запит із вказівкою у який рої, слід розмістити власну сторінку, дати стислий опис сайту та список ключових слів для пошуку сторінки в каталозі. Сторінка, що додається, і винна бути прив'язана до прийнятих у каталозі категорій. Найбільш відомими є каталоги Yahoo, InfoSeek, Stars ru, Russia on the Net, List ru, The List of Russion Web Servers.

Портал — це веб-сайт, призначений для цільової аудиторії, основними функціями якого є пошук та надання достатньо широкої інформації за певною тематикою, спільна діяльність, доступ до послуг на основі пер-

 

соналізації. Серед порталів с оригінальні потужні структури, аудиторія яких практично уся інтернет-спільнота. Але є багато й вертикальних порталів, орієнтованих для специфічних ринкових ніш, що обслугову­ють вузькоспеціалізований сегмент або групу спільноти (торговий, ту­ристичний, залізничний та інші портали). У таких структурах мають місце не тільки взаємовідносини між компанією-власником сайту та ря­довими користувачами мережі, але й міжфірмові бізнес-операції серед суміжних підприємств, які проявляють інтерес до обслуговування цільової клієнтури. До групи кінцевих (прямих) належать корпоративні та інформаційні сайти, торгові й фінансові системи.

Корпоративний сайт забезпечує віртуальну присутність компанії та її пропозиції в Інтернеті. Тут міститься інформація про товари, послуги підприємства, виконує рекламно-інформаційні завдання.

Інформаційний сайт призначається для представлення тієї чи іншої інформації користувачам Інтернету. Тут можна ознайомитись із законо­давчо-нормативними документами, фінансовими аспектами, станом товарного ринку, консультаціями фахівців, інформацією про фірми та їхні продукти. Існує ціла низка спеціалізованих за змістом, але універсаль­них за призначенням інформаційних ресурсів по економіці, політиці, державних органах влади, фінансах, маркетингу, бізнесу, менеджменту і кадровій політиці. Інформаційні сайти можуть отримувати деякий при­буток за рахунок продажу рекламного місця на своїх сторінках.

Торгові та фінансові системи. Цю групу представляють сайти, що падають користувачам різноманітні послуги від продажу товарів до проведення фінансових операцій. Такі ресурси забезпечують механізм продажу товарів кінцевим споживачам, ведення бізнесу між підприємства­ми, налагодження взаємовідносин між фізичними особами.

Зважаючи на вищезазначене можна зробити висновок, що основними завданнями навігаційних сайтів є залучення відвідувачів на ресурс, отримання якомога більшого числа повторних відвідувань. Призначен­ня кінцевих сайтів — надання користувачам якісних послуг, задоволен­ня потреб у товарах на підставі безпосередніх взаємовідносин між за­мовниками та виконавцями.

Все більше підвищується інтерес до Інтернету з боку компаній, руйнуються старі стереотипи управління і нераціональні методи господарю­вання. Нова логіка комерційного мислення та підприємливість підштов­хують до необхідності застосування сучасних технологій. При правильному використанні можливостей мережі бізнес може прийняти активну форму свого розвитку в поєднанні з електронною торгівлею. Ма­ючи модем і комп'ютер, працівники компаній, що мають віддалені філії, завжди матимуть надійний зв'язок з головним офісом, доступ до корпо­ративних баз даних і зможуть швидко скористатись необхідною інформацією або отримати консультацію провідних фахівців з найскладніших

 

 

питань. Слід сказати і про зручності у пошуку законодавчо-нормативних і відомчих документів у складі інформаційних веб-ресурсів. Вже відпадає потреба багаточасового підбору потрібного закону, наказу, розпорядження у традиційних засобах масової інформації.

Інтернет є Маркетинговим каналом у загальному комплексі маркетингу підприємства. Руйнуються географічні та часові бар'єри. Реклама доступна користувачам будь-якої країни світу 24 години на добу, 7днів на тиждень.

На відміну від традиційних засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення, пошта, дошка оголошень), комунікаційне середовище Інтернету має такі переваги: широкий діапазон представленої інформації та засобів мультімедіа; можливість контролю над отриманням інформації з боку споживачів, наявність ефекту присутності, що характеризує процес спілкування клієнта з навколишнім світом; висока гнучкість, тобто спроможність, використовуючи електронний канал, охопити потрібний розмір аудиторії (місцевий, регіональний, національний, міжнародний); здатність без суттєвих фінансових вливань збільшити цільовий сегмент ринку, а також можливість інтерактивного укладання угод та проведення платежів під впливом взаємодії потенційного покупця з рекламою.

Використання Інтернету в багатьох країнах світу стало повсякденною нормою ділового життя та цивілізованим способом спілкування можливість електронного ведення бізнесу, пошук нових партнерів, просування товарів і послуг на зовнішніх ринках, розширення міжнародних зв'язків, проведення конференцій у режимі реального часу, користування електронними документами, економія часу.

Перспективними напрямами розвитку електронної комерції є роздрібна торгівля, оптове посередництво, аукціони, туристичні, готельні, страхові, рекламні, банківські, інвестиційні, біржові послуги. Охоплюючи все більше галузей економіки та сфер суспільного життя, процеси, пов'язані з розповсюдженням світового простору Інтернету обійшли й нашу країну.

Важливим нормативним актом у цьому стратегічному напряму є Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієїмережі в Україні" (2000 p.). Визнано, що розвиток національного Інтернет-простору є одним із пріоритетних напрямів державної політики в інформатизації, активізації підприємництва, задоволення прав громадян на інформацію. Вищезазначеним нормативним документом державою поставлено такі завдання у галузі розвитку Інтернету:

• створення належних економічних, правових, технічних умов для забезпечення широкого доступу громадян, підприємств і ор-

 

 

ганізацій усіх форм власності, малого і середнього бізнесу, органів державної влади та управління, наукових закладів до сучасних інформаційних ресурсів, комп'ютерних технологій;

• розширення і вдосконалення подання у мережі Інтернет об'єктивної економічної, політичної, правової, науково-технічної, культурної інформації про Україну через веб-сторінки, портали, інформаційні системи пошукового, комерційного, тематичного спрямування;

• забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури на­дання інформаційних послуг, ефективне використання каналів електронного зв'язку, надання пільг у доступі до Інтернету;

• удосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інфор­маційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність;

• вчинення цивільно-правових угод з використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

На думку автора, з метою подальшого розвитку інформатизації та розширення підприємницького потенціалу необхідно розробити і затвердити вищими органами державної влади Закон України "Про електронну комерцію". В ньому слід визначити порядок укладання договорів електронної торгівлі, вимоги, що пред'являються до технічної документації та електронного цифрового підпису, визначити положення про відповідальність правовідносин цієї діяльності, принципи та правила проведення розрахунків.

Електронну комерцію можуть здійснювати юридичні особи, індивідуальні підприємці. Право на провадження бізнесу у сфері Інтернету повинно надаватись з моменту державної реєстрації. Суб'єктам, що займатимуться електронною комерцією, необхідно надавати клієнтам та відповідним державним органам інформацію про свій правовий статус і результати діяльності.

В сучасних умовах конкурентоспроможність компаній можна підви­щити через розвиток електронної комерції. Інтернет пропонує широкі можливості для реклами торгової марки, залучення клієнтів, відкриває вихід на нові ринки, що були раніше практично недоступними. Маючи віртуальне представництво у мережі, компанії здатні ефективно співпра­цювати з вітчизняними і зарубіжними партнерами, впроваджувати тех­нології менеджменту в електронній комерції. Наслідками такої організації бізнесу є зростання доходів, отримання нових конкурентних переваг, підвищення іміджу, визнання прогресу і успіхів.

Електронна комерція (e-commerce) — це використання Інтернету для здійснення комерційних угод, реклами і продажу товарів та послуг.

Взаємодія між підприємствами, підприємствами і споживачами здійснюється електронним способом замість фізичного обміну, без

 

посереднього фізичного контакту. В результаті цього право власні право користуванням товаром або послугою передається від однієї особи іншій. Електронна комерція в інтерактивному режимі не супроводжується оформленням документів на паперових носіях. Замістьних — віртуальні угоди. Отже новий незвичайний механізм відрізняється від стаціонарної торгівлі застосуванням електронної документообігу.

У юридичному аспекті електронна комерція (торгівля) передбачає укладення на базі комп'ютерних засобів, телекомунікацій будь-яких угод на постачання товарів, послуг або обмін товарами, послугами включаючи дистриб'юторство, комерційне представництво, агентські стосунки.

Існують різноманітні моделі бізнесу електронного напряму (рис. 12.1).

 

 

Рис. 12.1. Основні моделі електронного бізнесу

Електронний магазин — це магазин у мережі Інтернет, створений у формі спеціалізованого сайту, що належить фірмі-виробнику або торговельній компанії та призначений для просування товарів на ринок підвищення обсягу продаж, залучення нових покупців. На такому веб - ресурсі є можливість підбирати товари, оформляти замовлення, навіть здійснювати оплату через Інтернет. Замовлення оформляються у режимі on-line, але в деяких випадках система розрахунку за отриманий товар і доставка може здійснюватись поза електронного каналу.

Електронний каталог-довідник — це спеціалізований сайт, з допомогою якого клієнт може підбирати постачальників товарів для подальших

 

 

переговорів з ними. При виборі постачальника приймаються до уваги характеристики продукції, умови поставки, номенклатура та інші умови. Електронний каталог використовують компанії для полегшення проце­су закупівлі і продажу, просування своєї торгової марки, зниження вит­рат з маркетингу.

Електронний аукціон відображає у мережі Інтернет процедуру торгів по лотам, як на звичайному аукціоні. Провайдер такої системи за­риблює на відсотках від транзакцій, а також на продажу програмного за­безпечення для участі у торгах.

Електронний торговий центр — це сайт, що містить низку електрон­них магазинів і каталогів, об'єднаних загальним місцем розміщення. Як правило, це відбувається під відомою маркою, спільно використовують­ся додаткові функції, наприклад, система проведення захищених платіжних транзакцій.

Відкриття магазину у торговому центрі Інтернету дає для продавця велику кількість потенційних покупців та зниження витрат. Крім того, розташування нового інтернет-магазину під популярною маркою забез­печує довіру покупців до нового віртуального торговця і таким чином підвищує готовність покупця не тільки увійти та подивитись, але й здійснити покупку. У свою чергу, для покупця — це зручний та швидкий доступ для усієї спільноти віртуальних магазинів, де він використовує той же самий механізм реєстрації та оплати.

Інші моделі електронного бізнесу пов'язані з інтенсифікацією обміну інформацією, процесами спільної діяльності.

На практиці електронну комерцію можна поділити на п'ять сфер як складових компонентів інфраструктурного середовища.

1. Реклама — звернення уваги до товару — здійснюється в Інтернеті складніше, ніж при використанні звичайних (традиційних) її видів. Во­на обов'язково повинна бути доступною, динамічною, інтерактивною і притягательною.

2. Представлення товару — показ виробів засобами Інтернету. Для показу товару застосовуються відеоролики, звук, анімації.

3. Проведення операцій — здійснення покупки — повинно бути швидким, безпечним, супроводжуватись повідомленням по електронній пошті і доступним для відстеження завдяки веб-сайту.

4. Післяпродажна підтримка — допомога, що надається клієнту під час оформлення покупки і після неї, включаючи доставку товару, сервісне обслуговування.

5. Побудова відносин — формування у клієнта прихильності до тор­гової марки і компанії, намагання перетворити випадкового споживача у постійного клієнта. На основі маркетингу і системи стимулювання збу­ту слід зробити усе можливе, щоб було бажання повернутись за новими покупками.

 

Розвиток Інтернету впливає на удосконалення і розширення усіх вищевказаних сфер електронної комерції як єдиної взаємопов'язаної системи, що не обмежена лише процесом купівлі-продажу.

Електронна комерція може виконувати широкий спектр операції і зокрема:

• обмін інформацією, до — та післяпродажна підтримка, включаючі змістовну інформацію про продукти і послуги, документацію, відповіді на запитання замовників;

• формування контактів між потенційними замовниками і постачальниками, продавцями і покупцями, продаж товарів і послуг;

• електронна оплата, у тому числі з використанням електрони платіжних систем;

• розповсюдження продуктів, організація доставки та її відстеження для фізичних (матеріальних) продуктів, так й безпосередньо доставку продуктів, які можуть розповсюджуватись електронним шляхом;

• здійснення бізнес-процесів, що спільно управляються компанією та її торговими партнерами;

• можливість організації віртуальних підприємств — групи кваліфікованих фахівців або навіть незалежних організаційних структур, Інтернет-проектів для ведення спільної комерційної діяльності.

Залежно від статусу користувача Інтернету та характеру його взаємодії з іншим учасником електронну комерцію можна класифікувати на окремі сектори (рис. 12.2).

 

Рис. 12.2, Сектори електронної комерції

1. Бізнес-бізнес (business-to-business, B2B). Включає у себе всі рівні взаємодії між компаніями. При цьому можуть використовуватись спеціальні технології і стандарти електронного обміну даними, напри

клад, такі як EDI (Electronic Data Interchange). Вигоди від подібного співробітництва великі. Так, дилер отримує можливість в Інтернеті самостійно розміщувати замовлення і стежити за ходом їх виконання, пра­цюючи з базами даних постачальника. У свою чергу, постачальник, маю­чи підключення до складських баз, може оперативно стежити за запасами партнера і своєчасно їх поповнювати. Віртуально можна управляти і контролювати процеси, пов'язані з інформаційними потоками, товарними пропозиціями, покупками, системою розрахунків.

2. Бізнес-споживач (business-to-consumer, B2C). Основу даного на­пряму складає електронна роздрібна торгівля. В інтернеті представлено торгові портали, віртуальні магазини, що пропонують у режимі реально­му часу широкий спектр товарів і послуг кінцевим споживачам. Електронна комерція — це повністю мережева онлайнова модель ведення бізнесу, що використовує Інтернет як засіб комунікації. За рахунок цьо­го кінцевий споживач може не тільки отримувати інформацію, й замов­ляти, сплачувати і отримувати товар.

3. Бізнес-адміністрація (business-to-administration, В2А). Охоплю­ються ділові стосунки підприємницьких структур з місцевими органами влади, міністерствами, відомствами, торгово-промисловими палатами, податковою службою, іншими державними органами, фондами, міжна­родними організаціями.

А. Спожив ач-адміністрація (consumer-to-administration, C2A). Найменш розвинута категорія електронної комерції, але є достатній потенціал, який може бути використаний для організації взаємодії держав­них структур і споживачів, особливо в соціальній сфері, системі захисту прав споживачів.

5. Споживач-споживач (consumer-to-consumer, C2C). Цьому напря­му ще предстоїть великий шлях розвитку. Характеризує процес взаємодії кінцевих покупців для обміну інформацією, досвідом придбан­ий і експлуатації товарів. До сектору С2С належить також аукціонна торгівля між фізичними особами.

Важливою перевагою електронної комерції є більш низькі витрати обігу. Так, при оформленні зовнішньоекономічних угод витрати, пов'язані з обслуговуванням паперового документообігу, можуть дося­гти 10% кінцевої вартості товарів, тоді як використання електронних технологій сприяє їх скороченню на 25%. За рахунок ефективних засобів зв'язку знижуються витрати по обміну інформації, підвищується опера­тивність отримання новин на міжнародному і регіональному рівнях. Значно скорочується цикл виробництва і продажу, відпадає потреба у посередниках.

Розширюються можливості до інтернет-ринків для невеликих фірм.

Консалтингова компанія "TechConsult" у 2000 р. провела дослідження 1304 підприємств малого і середнього бізнесу (МСБ) Німеччини.

 

 

Результати показали, що такі суб'єкти використовують Інтернет пере­важно як електронну пошту, а також в інформаційних цілях. Значно менша їх частка орієнтована на здійснення ділових операцій щодо за­купівлі і продажу (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Інтернет у малому і середньому бізнесі Німеччини*

Мета застосування	Частка підприємств МСБ, що використовують Інтернет, у загальній їх кількості, %
у теперішній час	у майбутньому
Як електронна пошта
Отримання інформації про товари і послуги
Отримання інформації про фірми
Надання інформації про підпри­ємство на його сайті
Надання сервісних послуг
Співробітництво з постачальниками і партнерами
Закупівля товарів іпослуг
Електронний обмін інформацією
Продаж товарів іпослуг
Створення електронного архіву

 

*Таблиця складена на основі опитування 1304 фірм Німеччини у 2000 р.

Джерело: консалтингова компанія "TechConsult"

Про ступінь активності свідчить той факт, що у теперішній час 96% досліджених компаній МСБ Німеччини мають вихід до Інтернету. Керівники багатьох фірм розуміють, що недостатньо підключитись до всесвітньої павутини. Для 80% менеджерів МСБ головне — це встанов­лення та підтримка ділових зв'язків, але лише кожний третій з них роз­робив чітку стратегію освоєння електронної мережі.

Було виявлено причини недостатньої активності керівників малих і середніх підприємств у впровадженні електронної торгівлі. По-перше, деякі з них вважають, що клієнти віддають перевагу замовленню не че­рез Інтернет, а по факсу, телефону або роз'їздну службу фірм. По-друге, електронна комерція не є безкоштовною. Для гарантованого збуту недо­статньо мати власний сайт, необхідно також сплачувати сервісне обслу­говування клієнтів. До того ж замовлення і запити клієнтів, що надхо­дять по Інтернету, повинні оперативно оброблятись. По-третє, малим і середнім фірмам поки що важко конкуренувати з великими компаніями. Особливо це стосується залучення кваліфікованих фахівців інфор-

мацінних технологій, які користуються підвищеним попитом на ринку праці.

Електронна торгівля у Німеччині є досить прибутковим видом піднесу. Фірми, що використовують інтернет як канал збуту, продають через нього до 10% вироблених ними товарів і наданих послуг. За інши­ми оцінками, вже близько 20% підприємств малого і середнього бізнесу країни заробляють кожну десяту марку з допомогою Інтернету.

Ще одним вагомим стимулом, що спонукає сектор МСБ займатись комерційними операціями, є електронні ринки, на яких пропонуються або можуть бути замовлені необхідні товари і послуги. Ці ринки дають змогу компаніям знайти нових клієнтів. Але поки що лише небагато підприємств МСБ будують на базі Інтернету технології, щоб зробити більш швидким та ефективним увесь виробничий процес — від поста­чання та виробництва до збуту продукції. Позитивним явищем є те, що великі компанії залучають своїх дрібних партнерів з сфери МСБ у мере­жу Інтернет, замовляючи їхню продукцію по електронним каталогам та корпоративним сайтам.

Для повної реалізації можливостей електронної комерції необхідно розв'язати декілька ключових проблем.

1. Глобалізація. Глобальна мережа Інтернет може створювати потенційні умови для ведення бізнесу між компаніями незалежно від того, у яких країнах світу вони знаходяться. Але цей засіб з'єднання не завжди є достатнім. Як компанії на різних континентах можуть бути впевненими у реальному існуванні один одного або пропонованих ними товарів і послуг? Які національні традиції і правила здійснення бізнесу в іншій
країні? Які найкращі форми спілкування застосувати, щоб зрозуміти один одного і була спільна зацікавленість? Ці та інші, пов'язані з ними питання є частиною проблеми глобалізації, яка суттєво впливає на роз­виток електронної комерції.

2. Договірні та фінансові проблеми. Припустимо, що зарубіжна ком­панія розглядає електронний каталог української фірми і робить замов­лення на товар, який повинен бути сплачений електронним шляхом. Цей простий сценарій піднімає низку фундаментальних питань, на сьо­годнішній день поки що не відпрацьованих належним чином. На якому етапі контракт між цими компаніями можна вважати укладеним? Який юридичний статус такої угоди? Під юрисдикцію якої держави підпада­ють комерційні взаємовідносини між суб'єктами електронного ринку? Я к здійснюється і підтверджується оплата, приймаючи на увагу різницю v фінансових правилах? Які повинні бути податки і мито на товар, за­мовлений через Інтернет? Де їх сплачувати?

3. Право власності. Для товарів, що розповсюджуються електронним способом, проблема захисту прав інтелектуальної власності стоїть гостро. Особливо це стосується інформаційного продукту компаній, електронних

 

 

засобів масової інформації, навчально-методичних документів, електронних версій книг і підручників.

4. Конфіденційність та безпека. Ведення електронної комерції у відкритій, доступній мережі Інтернет вимагає впровадження ефективних і надійних механізмів, що гарантують безпеку усіх її учасників, мож­ливість для кожної сторони засвідчитись в особистості для впевненості під час укладення правомірної угоди електронним шляхом. Система по­винна гарантувати, що контрагенти у подальшому не зможуть відмови­тись від своєї участі в угоді, укладеної через Інтернет. Підтримка безпе­ки потребує проведення сертифікації третьою стороною. Отже, електронна комерція вимагає наявності сертифікаційних систем.

5. Поєднання інформаційних систем. Для повної реалізації потенціалу електронної комерції слід забезпечувати універсальний, відкритий доступ. Йдеться про те, що будь-яка компанія повинна маги електронний вхід до інших підприємств, що пропонують товари і послу­ги, незалежно від їхнього географічного розташування або специфіки корпоративних інформаційних систем. Це вимагає універсальних стандартів взаємодії і сполучення корпоративних програмних продуктів; веб-ресурсами Інтернету, його комунікаційними службами. Всесвітнєшвидке розповсюдження Інтернет-комерції призведе до розширення ринку збуту у постачальників і широкого вибору товарних пропозицій для потенційних покупців. Вигода для продавця і кінцевого споживача робить електронну комерцію привабливою для інвесторів, змушує компанії реорганізувати свій бізнес, переглянути стратегії розвитку для активної участі на електронному ринку, послідовно впроваджувати сучасні технології менеджменту і процеси автоматизації структурних ланок комерційного підприємництва.

У сучасних умовах перспективною сферою є розвиток інтернет-телефонії. Давня мрія про безпроводове входження до інтернету стала вже реальністю: власник мобільного телефону може мати доступ до інтерне­ту. Незвичайна послуга працює на базі технології WAP (Wirelesi Aplication Protocol) — міжнародного протоколу безпроводового доступу до інформаційних та сервісних ресурсів мережі інтернет. Така модель сполучення дає можливість одержувати інформацію із веб-сайтів, прочитати міжнародні і регіональні новини, ознайомитись з авіарейсами, підібрати ресторан для замовлення місця, забронювати номер у готелі, дізнатись про курси валют, вести комерційні переговори, стати учасником віртуальної торгівлі. Любителі листування також можуть одержува­ти і посилати електронну пошту просто з мобільного телефону. І все це відбувається у вільній обстановці, яка не прив'язує ділову людину до офісу фірми. Основні переваги — зручність, якість послуг, стабільність, багатофункціональність, комплексність, економічність, престиж.

 

 

До речі, у Фінляндії мобільним зв'язком уже користується 73% насе­лення, в Італії і Великобританії — більше половини.

Прискорення розвитку науково-технічного прогресу, інновацій, про­грамного оснащення, законодавчо-нормативної бази, державна підтрим­ка позитивно впливатиме на кількісні та якісні характеристики Інтернету, розширення галузей його застосування і доступу для широких верств населення.