Лінгвостилістична роль порівнянь у листах Лесі Українки

Постановка наукової проблеми. Актуальність дослідження. Найпростішою жанровою формою мемуаристики є лист, найбільш представлений у спадщині діячів минулих століть, бо саме письменницький епістолярій виступає важливим джерелом для вивчення літературного процесу загалом. Спадщина Лесі Українки заслуговує на особливе визнання й поціновування сучасниками, бо в кожному листі є цінна інформація про національно-культурний, державницький розвій не лише України, а й сучасних європейських держав. Сама письменниця зазначала, що до написання листів ставилася дуже трепетно, часом приділяла по декілька днів для оформлення відповіді.

Листи Лесі Українки досліджували учені з різноманітних галузей сучасної науки: В. Святовець, Л. Мірошниченко, В. Агеєва, С. Богдан, Н. Зборовська, О. Крук, Г. Лисковець, О. Красовська, Л. Мацько, М. Тарнавська, В.Пустовіт та ін.

Мета дослідження полягає у виокремленні стилістичної функції порівнянь у канонічній структурі листа Лесі Українки.

Одним із стилістичних прийомів, що увиразнюють авторську мову є порівняння. Функціонально-стилістичне навантаження порівнянь пов’язане з художньо-образною конкретизацією або психологізацією вислову письменниці в листі. Вибір порівняння завжди пов’язаний зі станом людини, характером сприйняття ситуації, наприклад, ведучи мову про гроші Леся Українка порівнювала себе з одеситами, адже відомо, що вони вміють рахувати свої гроші: «Ну, та буде вже про ті гроші, я вже, справді, наче який одесит, розписалась про них» [1; 204].

Особливої уваги заслуговують порівняння важкої письменницької праці з фізичною роботою: «Далі я заходилась її переписувати (йдеться мова про драму «Лісова пісня»), ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, - от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия й плечі болять, наче я мішки носила» [3; 373]; про вічність музи свідчить порівняння її зі стовпом: «А надо мною муза стоїть, як стовп, німа» [1; 54].

Зважаючи на поетичність душі Лесі Українки, вона в усьому бачила красу й живу істоту, тому й порівняння, вжиті в епістолярії походять зі світу тварин: «Смішно теж, як багато людей на велосипедах їздять, зовсім, як ті павуки, що скачуть по болоті» [2; 109]; «другого дня тиняюсь, як мокра курка, аж самій із себе смішно» [2; 68]; «Отримала я Вашого листа вчора і хотіла в той же день відповісти, але не було можливості, бо в голові шуміло, як у тому вулику» [1; 217]; світ рослин: «Сьогодні я ходила дивитись на море у великий вітер, воно було гарне і зелене зовсім, як трава» [2; 50]; «дивна річ, як була t під 38, то писалося краще, а тепер при нормальній живу, як деревина» [3; 429].

У листах до рідних, щоб їм було зрозуміло про стан протікання хвороби, використовувала густативні порівняння: «наложили гіпс так товсто, як тісто на буженину» [2; 109]; «Переїзд у донські сторони «розійшовся, як заячий жир»… [3; 416].

Прості за будовою порівняння представлені такими прикладами: «спішу, як чорт» [1; 174]; «Поток шумить у мене під вікном день і ніч, наче велика ріка» [1; 243]; «слова нижеш, мов перли» [1; 34]; «моє здоров’я «як пух, як дух, як пір’ячко»… [3; 434]; «та я й сама, як той барометр, то падаю, то здіймаюсь духом відповідно станові погоди» [2; 310].

Проведений аналіз епістолярію Лесі Українки доводить, що порівняння мають домінуючу роль у відображенні авторського стилю письменниці. Вони увиразнюють листи, мають національну специфіку й допомагають у виявленні лінгвостилістичних особливостей.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у виокремленні інших художньо-зображальних засобів у листах Лесі Українки.

 

Список використаних джерел

1. Українка Леся. Зібрання творів. У 12 т. Т. 10. Листи (1876-1897) / Леся Українка; упорядкув. В. Яременка. – К.: Наук, думка, 1978. – 543 с.

2.Українка Леся. Зібрання творів. У 12 т. Т. 11. Листи (1898 – 1902) / Леся Українка; упорядкув. В. Яременка. – К.: Наук, думка, 1978. – 472 с.

3. Українка Леся. Зібрання творів. У 12 т. Т. 12. Листи (1903 – 1913) / Леся Українка; упорядкув. В. Яременка. – К.: Наук, думка, 1979. – 681 с.

 

Лизенко Н.Ю.