М. М. Боголюбов - творець фізики сучасності

Микола Миколайович Боголюбов— радянський академік, фізик–теоретик, математик і механік, педагог, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики.

Народився М. Боголюбов 8(21) серпня 1909 року в Нижньому Новгороді. Його батько, Микола Михайлович, був професором богослов’я, а мати- Ламінарська Ольга Миколаївна, викладачем музики.

З раннього дитинства Боголюбов цікавився математикою і фізикою. Оскільки його батько був високоосвіченою людиною, то сам займався з сином геометрією, вивченням іноземних мов.

У 1913-1918 роках родина Боголюбових проживала в Києві, а під час громадянської війни переїхали до села Велика Круча Полтавської області, де Микола був прийнятий до школи-семирічки-єдиного навчального закладу, який він закінчив.

У 1922 році родина повернулася до Києва, де надзвичайно обдарованого 14-річного хлопчика помітили академіки Д.О. Граве і М.М. Крилов. Боголюбов брав участь у семінарі кафедри математичної фізики Київського університету і у віці 15-ти років написав свою першу наукову працю. У 1925 році вступив в аспірантуру АН УРСР до академіка М.М. Крилова, яку закінчив у 17-річному віці. І вже у 20 років за рішенням Академії наук Української РСР отримав ступінь доктора математичних наук.

У 1932 році вийшла велика праця М. Боголюбова «Новые методы вариационного исчисления», яка на Міжнародному конгресі, присвяченому проблемам варіаційного числення, була удостоєна премії Болонської Академії наук.

У 1934—1958 рр. працював у Київському університеті. З 1950 р. — у Математичному інституті АН СРСР і Московському університеті (де в 1953 заснував кафедру квантової статистики і теорії поля, якою керував до останніх днів свого життя.).

З 1948 року час від часу перебував у Москві, де очолював Теоретичний відділ в Інституті хімічної фізики АН СРСР. У 1950–1953 роках працював у закритому інституті оборонного профілю в Арзамасі-16 (сучасний Саров, Росія).

У 1957 році організував і став керівником лабораторії теоретичної фізики Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД) в Дубні, а в 1965–1988 роках був директором ОІЯД.

Перший цикл досліджень М. Боголюбова був присвячений проблемам варіаційного числення, наближеного розв’язання диференціальних рівнянь, асимптотичним методам нелінійної механіки. До другого циклу відносяться проблеми статистичної фізики. Тут він вивів кінетичне рівняння в теорії надтекучості, створив послідовну теорію надпровідності, розробляв проблеми квантової теорії поля.

М.М. Боголюбов є засновником школи нелінійної механіки і теоретичної фізики в Україні. Він був членом багатьох наукових товариств і організацій, зокрема іноземних (у Болгарії, НДР, Польщі, США). За визначні досягнення в галузі фізики і математики Микола Миколайович Боголюбов був нагороджений золотою медаллю М.В. Ломоносова в 1984 році, двома золотими зірками Героя Соціалістичної Праці, а також орденами СРСР, Болгарії, Монголії, Польщі, Чехословаччини. Його дослідження були відзначені преміями, медалями М. Планка і Б. Франкліна, а також медаллю Дірака, яку було присуджено посмертно.

Для вшанування пам’яті великого вченого Боголюбова М.М. були встановлені меморіальні дошки: на одному з корпусів Чернівецького університету, де він працював; 21 вересня 2009 р., на фасаді Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у 2009 році в центрі села Велика Круча на Полтавщині.

У 1992 р. Національна Академія наук України заснувала Премію НАН України імені М. М. Боголюбова, яка вручається за видатні наукові роботи в галузі математики і теоретичної фізики.

На честь вченого була названа мала планета «22616 Боголюбов». 2009 року НБУ викарбував та ввів до обігу монету на честь М.М. Боголюбова номіналом 2 гривні.

Список використаних джерел

1.Николай Николаевич Боголюбов математик, механик, физик: Сборник воспоминаний. Дубна,1994.

2.Т.В.Путята,Б.Н.Фрадлін: «Діяльність видатних механіків на Україні», Київ 1952.

3.Ковальчук В.В. Фізика в Україні в XIX-XX столітті: Історія, здобутки,особистості. Навчальний посібник.-К.: Видавничий Дім «Слово»,2009.-280 с.

4.https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Боголюбов_Микола_Миколайович.

Дераженко А.В.,