Лікувальний метод «life / art procees» анни халпрін

Постановка наукової проблеми та визначення актуальності дослідження. Танець як метод лікування відноситься до сфери тілесно-орієнтованої терапії а також психології, лікувальної фізкультури, арт-терапії та психосоматичної медицини. На сьогоднішній день підвищується інтерес науковців до питань подолання різноманітних ускладнень фізичного та психологічного розвитку з допомогою танцювальної терапії, адже особлива цінність і сила танцю полягають у тому, що всі фізичні, емоційні, інтелектуальні і духовні процеси з’єднуються в єдину дію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема виникнення та функціонування танцювальної терапії розкривається в працях Н. Веремеєнка, А. Гіршона, Е. Гренлюда, В. Козлова, Н. Оганесян. Розробці методик з танцювально-рухової терапії у своїх дослідженнях приділяли увагу В. Баскаков, І. Бірюкова, А. Гіршон, О. Качмар, В. Синьов та багато інших. Серед дослідників, які займаються питаннями танцювально-рухової терапії сьогодення слід назвати Меріон Чейз, Труді Шуп, Мері Уайтхауз, Бланш Еван тощо.

Формулювання цілей тез. Основну увагу даної статті буде приділено розгляду методу танцювальної терапії запропонованого Анною Халпрін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Танцювальна терапія – це вид психотерапії, який використовує рух для розвитку соціального, когнітивного, емоційного та фізичного життя людини. Танцювальні терапевти працюють з людьми з різноманітними емоційними проблемами, зниженням інтелектуальних можливостей і важкими захворюваннями. Зараз система лікування танцем відноситься в рівній частині як до танцювального мистецтва, так і до психотерапії [1, c. 87].

Однією з перших танцівників, хто став розглядати танець як зцілююче мистецтво булла Анна Халпрін. У віці 51 року вона захворіла на рак. Звістка про хворобу різко змінила її життя і надихнула на створення ритуалу, який допоміг процесу одужання [3, c. 4].

Анна Халпрін говорить, що ніякого дива в її одужанні немає – у неї спрацював механізм самозцілення, який є у кожної людини, треба лише знати, як його запустити. Для Анни таким інструментом була хореографія. Її танець не нагадував щось плавне і звичне – це був танець про біль, танець страху і відчаю, із сильними та емоційними па. Після того, як Анна Халпрін вилікувалася від хвороби, вона ще більше впевнилася в думці про те, наскільки сильний емоційний заряд закладений в танці. Анна Халпрін впевнилася, що між фізичним тілом і розумом можна встановити дуже глибокий зв’язок за допомогою танцю – зв’язати рухи зі своїми почуттями і переживаннями [2].

Переживши дивовижний досвід одужання, Анна в 1978 році разом з дочкою Дариною Халпрін відкрила Тамалпа Інститут у Сан-Франциско. Вони розробили тренінг з навчання творчому процесу, в якому поєдналися психологія, тілесна терапія, танець, малювання і перформанс. Мета тренінгу – допомогти кожному учаснику знайти свій унікальний шлях до зцілення і вирішення особистих і соціальних конфліктів. Свій підхід Анна назвала «Life / Art Process». В його основі – ідея з’єднання життя і мистецтва. Її танець походить з самого життя – вражень, переживань, подій, зустрічей, соціальних і особистих тем – і стає мистецтвом.

Анна постійно досліджує свої відносини з тілом і спонукає до цього інших. Під час занять вона не говорить, що танець може вилікувати рак, але запевнює, що танець може сприяти лікуванню. «Людина з сильною волею до життя, яка вірить в силу танцю, яка вирішила жити і не здаватися перед лицем хвороби, має більше шансів подолати рак, ніж та, яка лише пасивно виконує поради лікарів», – каже Анна Халпрін [3, c. 6]. Вона виділяє п’ять етапів лікування: ідентифікація проблеми – конфронтація – звільнення – зміна – інтеграція.

Її лікувальний метод полягає в тому, щоб встановити глибокий зв’язок між розумом, несвідомим і фізичним тілом. Процес уроку проходить так: вона просить учнів взяти папір і намалювати свої страхи, переживання – все, що прийде в голову. А потім, імпровізуючи, «станцювати» цей малюнок. Тобто розповісти про переживання, але вже мовою рухів. «Я вчу людей прислухатися до свого тіла, – пояснює Анна Халпрін. – Вони виліковують себе самі, я лише вказую їм на ресурси. Але все одно це робить мене дуже щасливою» [2].

Висновки з даного дослідження. Вивчення техніки танцювальної терапії залежить від здатності та методичних знань танцювального терапевта створювати необхідні умови для розкриття сутті хвороби людини, досконалого володіння комунікативними технологіями діалогічного характеру та слід врахувати типові риси особистої історії пацієнтів, фазу лікування. Танцювально-рухова терапія базується на визнанні того, що тіло і психіка взаємопов’язані: зміни емоційної, мисленнєвої чи поведінкової сфери викликають зміни у всіх цих областях. Тіло і свідомість розглядаються як рівноцінні сили в інтегрованому функціонуванні.

Список використаних джерел

1. Гренлюнд Е., Оганесян Н. Ю. Танцювальна терапія. Теорія, методика, практика. / Гренлюнд Е., Оганесян Н. Ю. – К.: Академія, 2004. – 240 с.

2. Халпрін А. Все что происходит в жизни можно станцевать – Режим доступу: http://www.psychologies.ru/wellbeing/harmony/anna-halprin-vse-chto-proishodit-v-jizni-mojno-stantsevat/

3. Ursula Schorn, Ronit Land, Gabriele Wittmann. Anna Halprin: Dance – Process - Form. p. 16.