Концентрація уваги у дітей з вадами слуху молодшого шкільного віку

Актуальність проблеми. Увага характеризується зосередженістю на конкретному об'єкті психічної діяльності та має певну інтенсивність, а отже певний ступінь концентрації. Чим сильніше зосередження, тим більше внаслідок негативної індукції гальмується дія побічних подразників, тим цілеспрямованішою й продуктивнішою стає сама діяльність. Показником її інтенсивності є стійкість до перешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності сторонніми подразниками. Концентрація уваги може бути як вузькою, так і ширшою, коли людина зосереджується не на одному, а на кількох об’єктах. За ширшої концентрації уваги відбувається її розподіл. Він виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності. [2, с. 29]

У дітей з вадами слуху підвищене навантаження під час концентрації уваги припадає на зір, що вимагає більш глибокого зосередження уваги. Внаслідок напруження діти швидше втомлюються, що призводить до зниження швидкості виконання завдань та зростання кількості помилок. Зконцентрованість залежить від образної виразності матеріалу (так, коректурні проби з фігурними таблицями дають кращі результати, ніж з буквеними). [1, с.3]

Актуальність теми обумовлена недостатністю вивчення психофізіологічних даних про концентрацію уваги у дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху. Дослідження даної проблеми сприятиме більш ефективному опануванню знань учнями в навчальній діяльності, корегуватиме негативні наслідки порушення слуху.

Мета роботи полягає в експериментальному вивченні концентрації уваги у молодших школярів з вадами слуху, виявленні рівней концентрації та визначенні сприятливих психолого-педагогічних умов для її розвитку і корекції.

У дослідженні взяли участь 5 учнів зі зниженим слухом 4 класу спеціальної школи-інтернату м. Києва № 18. Експеримент мав констатувальний, формувальний та контрольний етапи проведення.

Для визначення наявного рівня концентрації уваги у дітей з вадами слуху проводилися методики: «Методика для вивчення концентрації уваги (модифікація методу П'єрона-Рузера)», «Методика для вивчення концентрації «Коректурна проба» (Б. Бурдон) – буквенний і фігурний варіант» та корекційні вправи з розвитку уваги - «Лабіринти», «Знайди зайве», «Пошук предметів» та ін.

Для кількісної оцінки концентрації уваги в коректурних пробах підраховуються наступні показники: показник концентрації А = (n – n1,)/n, де n — число закреслених елементів, n1 — число помилок.

Для обрахунку модифікації методу П'єрона-Рузера фіксувалась кількість помилок і час, витрачений на виконання завдання.

Порівняння результатів методики для вивчення концентрації уваги («Коректурна проба» (Б. Бурдон) – фігурний варіант) показало незначні зміни. У однієї дітини рівень знизився з 86% до 63% із-за особистісних факторів (небажання працювати над методикою). У всіх інших піднявся на 1-2 %.

Натомість порівняння даних методики для вивчення концентрації уваги («Коректурна проба» (Б. Бурдон) – буквенний варіант) виявило певні зміни в результатах. Одна дитина підняла свій показник з 94% до максимального результату - 100%. Інші також покращили свої результати: зменшили кількість помилок за рахунок повільнішого темпу і меншого обсягу виконаної роботи. Таким чином, концентрація на завданні стала більшою, але її продуктивність зменшилась.

«Методика для вивчення концентрації уваги (модифікація методу П'єрона-Рузера)» у порівнянні також показала певні зрушення в покращенні результатів в середньому на 4 – 5 %.

Аналіз проведеного дослідження свідчить, хоч і про незначний, але позитивний вплив на концентрацію уваги дітей з вадами слуху молодшого шкільного віку. Даний факт вказує на можливість подальшої коригуючої роботи в цьому напрямку з метою підвищення навчальних досягнень учнів з вадами слуху.

Список використаних джерел

1. Гоголева А. В. Особенности развития внимания глухих школьников // Дефектология. — 1981. — № 3.

2. Трофімов Ю. Л. Психологія: підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін.; за ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 560 с.

 

Бабій В. Е.,