Комп'ютерні методи політичного прогнозування

Прагнення до знання майбутнього супроводжує людство на всіх етапах його розвитку. З давніх часів існували різноманітні методи передбачення, які, завдяки розвитку науки, трансформувалися у процес прогнозування. Політичне прогнозування, що послуговується науковими методами, існує вже не одне століття. Проте лише зараз постає питання про можливість здійснення прогнозування за допомогою сучасних технологій, а саме – комп’ютерних методів. Комп’ютерні методи здатні пришвидшити процес прогнозування, зробити його якомога чіткішим, допомогти у побудові різних сценаріїв розвитку подій, а також в процесі прийняття рішень.

Актуальність даної проблеми полягає у необхідності вирішення політичних конфліктів світового масштабу та глибоких міжнародних політичних криз завдяки політичному прогнозуванню та моделюванню (при застосуванні комп'ютерних методів).

Метою дослідження є обґрунтування можливості застосування комп'ютерних методів у політичному прогнозуванні.

Політичне прогнозування – процес отримання науково обґрунтованих знань про можливий стан політичного життя суспільства, політичної ситуації, політики в майбутньому на основі вже відомих знань про їхнє минуле і теперішнє. Українські дослідники наводять наступне визначення: прогнозування – це процес розробки прогнозів або процес визначення перспектив розвитку того чи іншого явища, події, що ґрунтується на знанні закономірностей розвитку й інформації про минулий і сучасний стан цього явища чи події [1; 62]. Комп'ютерні методи – це сукупність прийомів, операцій пізнання та практичної діяльності, які застосовуються у комп'ютерних системах, у вигляді кодів, моделей, алгоритмів, програм.

У політичному прогнозуванні можна застосовувати надзвичайно велику кількість комп'ютерних методів. Варто виділити наступні різновиди таких методів:

1) Аналітичні. Передбачають здійснення аналізу даних (завдяки комп'ютерним інструментам), на основі якого можна зробити політичний прогноз. До таких належить процес створення «даних подій» (Event Data), здійснення івент-аналізу. В процесі аналізу використовуються кодувальні системи, а саме: WEIS, COPDAB, CREON, BCOW, CASCON. Аналітичні комп'ютерні методи застосовуються, зокрема, для прогнозування результатів політичного конфлікту (за допомогою метрики Левенштейна та «кластерів напруги» Ф. Шродта).

2) Моделюючі. Передбачають створення (завдяки комп'ютерним інструментам) моделей, які здатні продемонструвати процес протікання та результат того чи іншого політичного явища. Такий тип комп'ютерних методів є найбільш популярним, оскільки дозволяє зробити довготривалий політичний прогноз та отримати його графічне, інтерактивне представлення. Дослідники виділяють формалізовані моделі (модель депривації, модель Polity IV State Fragility Index); детерміновані моделі (модель державної стабільності MIT, модель гонки озброєнь Річардсона, модель політичної системи як «чорного ящику», диференційні моделі ієрархічного управління) та агент-орієнтовані моделі (модель громадянського насилля Д. Епстайна). Існують також статистичні моделі (модель циклів «політичних настроїв» (policy mood) Р. Стівенсона, моделі електоральних циклів), проте вони застосовуються переважно в межах загальних статистичних методів, як один із елементів прогнозування [2; 620].

3) Статистичні. Передбачають визначення (завдяки комп’ютерним інструментам) динаміки політичного процесу, його трендів, циклічності та сезонності, а також взаємовпливів часових рядів. До таких належить технічний аналіз часового ряду: техніка згладжування, підгонка функції; розклад часового ряду: спектральний аналіз (аналіз Фур’є); статистичний аналіз взаємовпливів часових рядів: крос-спектральний аналіз.

4) Якісні. Передбачають використання досвіду, знань та інтуїції дослідника для здійснення прогнозу, а також застосування комп’ютерних інструментів для візуалізації даного прогнозу. До такого типу методів відносять: метод Дельфі та метод мозкового штурму. Проте їхнє застосування суто у комп’ютерних системах є недоцільним, адже вони не передбачають математичної чіткості результатів. Натомість як комп’ютерний метод у науці активно використовується побудова сценаріїв. Варто виділити дедуктивно-індуктивний метод побудови політичних сценаріїв, а також побудову сценаріїв на основі ситуаційного аналізу.

Наприкінці варто зробити такі висновки: комп’ютерні методи дозволяють раціоналізувати процес політичного прогнозування та зробити його результати математично чіткими. Дані методи надають можливість багаторазового використання однієї моделі для різних ситуацій у політичному прогнозуванні, на відміну від теоретичних методів.

Дана проблема дозволяє відкрити різноманітні перспективи дослідження, а саме:розробку нових методів політичного прогнозування, дослідження можливостей інтеграції методів інших наук у процес політичного прогнозування.

Список використаних джерел

1. Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетров. регіонал. ін-т держ. упр. – Дніпропетровськ: [б. в.], вип. 4 (19), 2013.

2. Stevenson R. T. The Economy and Policy Preference: A Fundamental Dynamic of Democratic Politics. American Journal of Political Science 45(3), 2001.

Огняник Д. А.,