Жіноча освіта в Наддніпрянській Україні кінця хіх початку хх ст. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Жіноча освіта в Наддніпрянській Україні кінця хіх початку хх ст.



Постановка наукової проблеми. Розвиток освіти сприяє подоланню кризових явищ у суспільстві, поліпшенню рівня життя населення, забезпеченню національних інтересів, зміцненню авторитету держави. Реформи в освітній галузі України, які спрямовані на створення національної системи шкільної освіти з урахуванням найкращих зразків світового й вітчизняного досвіду, потребують більш активного використання історичних надбань і традицій української освіти. В цьому контексті важливим є дослідження аспектів становлення і розвитку жіночої освіти.

Актуальність теми дослідження. Сучасні проблеми перетинаються з проблемами, які були актуальними й 100 років тому, зокрема гендерні проблеми, до яких відноситься й жіноча освіта та інші аспекти жіночого будення. На сьогодні, коли жінки отримали всі права, вивчення досвіду формування та розвитку мережі освітніх жіночих закладів, боротьби жінок за право на навчання та професійну діяльність у ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. набуває особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. При вивченні спеціальної літератури з означеної теми було виділено три хронологічні періоди, обумовлені політичними змінами в Україні: 1) 60-і рр. ХІХ ст. – 1917 р., 2) 1917 – 1991 рр., 3) 1991 – 2005 рр.

Працям 60-х рр. – 1917 р. притаманне використання широкої джерельної бази, основу яких становили документи відомчих архівів. Слід виділити праці С. Рождественського, Є. Шумигорського. Вчені зібрали значний матеріал з історії управління та організації навчального процесу в інститутах шляхетних дівчат та маріїнських жіночих гімназіях. Розгорнута характеристика жіночої освіти в Україні XIX – початку XX ст., роль громадськості та приватних осіб у створенні середніх навчальних закладів для жінок подана у дослідженнях Т. Сухенко [1,с.63-74]. Авторка дослідила процес створення та розвитку системи середніх жіночих навчальних закладів України в ХІХ – на початку ХХ ст., політику уряду щодо жіночої освіти, реформу жіночої освіти та принципи організації навчально-виховного процесу. У дисертаційній роботі Г. Степаненко[3,с.23] проаналізовано діяльність православного духовенства у галузі народної і духовної освіти, починаючи від заснування церковних шкіл для освіти простого люду до створення духовних навчальних закладів нижчого та середнього ступенів. Наукова праця Т. Тронько [2,с.19]присвячена вивченню політики владних інституцій царської Росії у сфері освіти загалом і в Україні зокрема. Розкривається діяльність вищих органів влади, центрального апарату імперії Романових, їх місцевих підрозділів щодо розвитку середньої освіти жіноцтва у Наддніпрянській Україні.

Спеціально історії жіночих навчальних закладів Києва присвячено розвідки К. Кобченко й А. Сукало[4,с.49-54]. Автори розглянули ряд аспектів, що стосуються діяльності першого вищого жіночого навчального закладу в Україні – КВЖК.

Формування цілей. Метою роботи є розкриття основних тенденцій та характерних особливостей діяльності київських жіночих навчальних закладів в другій половині ХІХ ст.

Виклад основного матеріалу.

До середини XIX ст. організація жіночої освіти увійшла в суперечність із реальними вимогами життя. Закриті та станові інститути шляхетних дівчат не були в силах охопити всіх бажаючих учитися. Друга половина ХІХ ст. для під російської України характеризується реформами у всіх сферах тогочасного життя, що були спрямовані на пристосування існуючого суспільно-політичного устрою імперії до потреб капіталістичного господарства. Складовою частиною загальнореформаторського курсу була реформа освітянської справи, належне місце в якій відводилося і питанню жіночої освіти. Епоха Великих реформ настійно диктувала необхідність допустити жінок до безпосередньої участі в житті суспільства. Без цього й суспільство в цілому не могло б зробити наступний крок у заданому реформами напрямку.

Залучення дівчат до навчання в початкових школах розпочалось ще у дореформений період, але кількість цих навчальних закладів як в Києві, так і в усій Україні була низькою. Юридичною підставою для розширення мережі початкових навчальних закладів стало прийняття у 1864 р. “Положення про початкові народні училища”. Відповідно до Положення початкові школи різних відомств підпорядковувались Міністерству народної освіти (далі – МНО) й оголошувалися загальностановими. У другій половині ХІХ ст. у м. Києві, як і в усій Україні, активно почала розвиватися система світської середньої жіночої освіти, яка була представлена Інститутом шляхетних дівчат, гімназіями Відомства Установ імператриці Марії (далі – ВУІМ) та гімназією МНО.

Висновки. Отже,професійна жіноча освіта стала предметом наукового вивчення у працях багатьох науковців і педагогів, проте матеріал про організацію жіночих навчальних закладів та діяльність державних органів у цій галузі шкільної справи не розглядався в достатньому обсязі. Але на підставі існуючих матеріалів можна сказати, що педагогічний процес в жіночих навчальних було спрямовано на виховання освічених матерів, турботливих дружин та гарних господарок. Питання загальної жіночої освіти досліджували такі вчені,як Сухенко Т.В., Тронько Т.В.,Степаненко Г.В., Кобченко К. та інші. Систему жіночої освіти становили жіночі гімназії, жіночі училища, єпархіальні жіночі школи, професійні початкові й середні навчальні заклади, пансіони і інститути шляхетних дівчат.

Список використаних джерел

1. Сухенко Т.В.Жіноча середня освіта в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) // УІЖ. – 1998. – №5. – С. 63-74.

2. Тронько Т.В.Діяльність органів державної влади в галузі жіночої середньої освіти в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ століття: Автореф. дис...канд. іст. наук: 07.00.01 / зап. держ. ун-т. – Запоріжжя, 2001. – 19 с.

3. Степаненко Г.В.Освітня діяльність православного духовенства в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Інститут історії України НАН України. – К., 2002. – 23 с.

4. Кобченко К. Слухачки Київських вищих жіночих курсів // Етнічна історія народів Європи. – К., 2001. – Вип. 12. – С. 49-54; Її ж. Вищі жіночі курси в Києві 1917-1920 рр. // Етнічна історія народів Європи. – К., 2002. – Вип.13. – С. 55-59; Сукало А.М. З історії створення та діяльності Вищих жіночих курсів у м. Києві // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. – Серія. Історія. – 2000. – Вип.43. – С. 14-17.

 

Посєва В. С.,



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 282; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.143.70 (0.019 с.)