Вплив музичної терапії на дітей з розладами аутистичного спектру

Важливість проблеми діагностики і корекції дітей з порушеннями психофізичного розвитку не викликає сумніву. Різноманітність форм дизонтогенезу вимагають використання безлічі корекційних процедур. Діти з розладами аутистичного спектру складають основну масу дітей, що мають найбільш складні порушення та вимагають спеціальної цілеспрямованої психолого-педагогічної та/або медичної корекції.

Не зважаючи на значну кількість теоретичних та практичних досліджень у галузі спеціальної психології та корекційної педагогіки стосовно методів роботи з такими дітьми, існує потреба у знаходженні альтернативних шляхів допомоги, що будуть позитивно впливати на таких дітей. Тому зростає роль музикотерапевтичного підходу у психології, основним завданням якого постає соціалізація та гармонізація дитини з розладами аутистичного спектру.

В роботах першого загальновизнаного теоретика музики - давньогрецького філософа Піфагора можна знайти опис того, яким чином музика може впливати на емоційний стан людини. Одним з найважливіших понять в етиці Піфагора була здатність людини знаходити вірний ритм у всіх проявах життєдіяльності - співі, грі, танці, мові, жестах, думках, вчинках, у народженні і смерті. Через находження цього вірного ритму людина, що розглядається як свого роду мікрокосмос, могла гармонійно підключитися до космічного ритму світового цілого [4].

Виділяють 4 основних напрямки музикотерапії: емоційне активування в ході вербальної психотерапії; розвиток навичок міжособистісного спілкування (комунікативних функцій і здібностей); регулюючий вплив на психовегетативні процеси; підвищення естетичних потреб [3]. До механізмів лікувальної дії музикотерапії відносять: катарсис, емоційну розрядку, регулювання емоційного стану, полегшення усвідомлення власних переживань, конфронтацію з життєвими проблемами, підвищення соціальної активності, надбання нових засобів емоційної експресії, полегшення формування нових відносин і установок. Звичайно, у рамках роботи з дітьми з розладами аутистичного спектру дуже складно застосувати весь діапазон дії терапії музикою, але у якості додаткового методу корекційного впливу музична терапія є корисною та ефективною.

Музикотерапія існує в двох основних формах: активній та рецептивній. Активна є терапевтично спрямованою на активну музичну діяльність: відтворення, фантазування, імпровізацію за допомогою людського голосу і вибраних музичних інструментів. Рецептивна передбачає процес сприйняття музики з терапевтичною метою. У свою чергу рецептивна музикотерапія існує в трьох формах: комунікативна (спільне прослуховування музики, спрямоване на підтримку взаємних контактів, взаєморозуміння і довіри), реактивна (спрямована на досягнення катарсису) і регулятивна (сприяє зниженню нервово-психічної напруги).

В цілому діти з розладами аутистичного спектру краще спілкуються з предметами, ніж з людьми. Вони можуть ідентифікувати себе з певним інструментом через його форму або звук. Інструмент стає засобом самовираження, предметом-посередником між ними і середовищем. Маніпуляції з таким музичним предметом зазвичай служать для дитини з аутизмом джерелом величезного задоволення. Музикотворення корисне ще й тому, що активізує процеси контролю над рухами і сприйманням [1].

Позитивні реакції дитини з розладами аутистичного спектру на музику, яку вона чує або слухає, часто непередбачувані, оскільки її поведінка нераціональна. Рецептивна методика може впливати на глибокому рівні, однак точний механізм цього впливу невідомий. Проте ми можемо побачити у дитини ознаки задоволення або незадоволення, здатність вбирати і запам'ятовувати, бажання повторити досвід або ж уникнути його. Ми можемо спостерігати і інші чинники: мимовільні тілесні реакції, які проявляються у відповідь на висоту, гучність, темп або тембр, властиві будь-якому звуку або мелодії. Діти можуть виявляти страх, відстороненість, радісне збудження або байдужість. Також ми можемо побачити усвідомлене сприймання музики або звуків дитиною.

Музична терапія заснована на всебічному використанні музики. Ця терапія починається з застосування простої вібрації, яка проникає в світ дитини, викликає резонанс і призводить до відповідної реакції. Для цього можуть бути використані будь-які прийоми, що дають ефект резонансу, з огляду на те, як вони впливають і що з їх допомогою можна зробити для розвитку дитини, якщо застосовувати їх з умінням і розумінням. Реакції аутичних дітей на музику дуже різноманітні, тому існують дуже складні техніки, що ведуть до усвідомлення такими дітьми того задоволення, яке приносить музика [2].

Досить важко оцінити, що ж музика дала дитині, але ще важче оцінити, що сама дитина принесла в музику, тут ми можемо використовувати тільки відносні судження. Проте тривала музична терапія призводить до позитивних змін у поведінці такої дитини, розвиває її свідомість, допомагає самовиражатися і творчо себе реалізовувати в переломні моменти життя.

Список використаних джерел

1. Алвин Д. МУЗЫКАЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ ДЛЯ ДЕТЕЙ С АУТИЗМОМ / Д. Алвин, Э. Уорик; под. ред. Э. Уорик; пер. с англ. [Ю. В Князькиной]. – 3-е изд., стер. – Москва: Теревинф, 2008. – 208 с. – (Особый ребенок).

2. Ворожцова О. А. Музыка и игра в детской психотерапии / О. А. Ворожцова – М.: Изд-во Института психотерапии, 2004. – 90 с.

3. Карвасарский Б. Д. 2. Психотерапевтическая энциклопедия / Б. Д. Карвасарский. – СПб: Питер, 2000. – 222 с.

4. Петрушин В. И. Музыкальная психотерапия: Теория и практика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений / В. И. Петрушин. – Москва: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 176 с.

 

Шинкарюк І. С.,