Розвиток психічних процесів учнів під час вивчення інтерференції світла

 

У навчальному процесі учнів, серед всіх важливих для них предметів, одним із цікавих є фізика, під час вивчення якого діти мають зосереджувати свою увагу на проблемних запитаннях, розвивати уяву, мислення та покращувати пам`ять. Один з розділів фізики вимагає цього найбільше: це Оптика. Вивчаючи цей розділ, учні знайомляться з новими поняттями які, іноді, є важкі для сприймання, тому важливо враховувати особливості розвитку психічних процесів дітей під час ознайомлення з новими фізичними явищами.

Інтерференція світла – це перерозподіл інтенсивності світла в результаті накладення (суперпозиції) декількох світлових хвиль. Це явище супроводжується чергуванням в просторі максимумів і мінімумів інтенсивності. Її розподіл називається інтерференційною картиною [2]. Вперше явище інтерференції було незалежно виявлено Робертом Бойлем (1627 – 1691) і Робертом Гуком (1635 – 1703). Вчені спостерігали виникнення різнобарвного забарвлення тонких плівок (інтерференційних смуг), подібних до олійних або бензинових плям на поверхні води.

Діти аналізують навколишній світ та орієнтуються в ньому за допомогою аналізаторів. Їх роздратування одними чи іншими явищами зумовлює виникнення сприйнять – відображень предметів і явищ в сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому впливі на органи чуття. Так дитина ще з раннього віку на поверхні мильної бульбашки або тонкої плівки бензину на калюжі спостерігає інтерференційну картинку і починає задавати логічне запитання: «Чому так відбувається?». Проблема втому, що розвиток психічних процесів не досяг достатнього рівня у дитини дошкільного чи молодшого шкільного віку, саме тому вона не може зрозуміти природу явища інтерференції.

Мета статті: розкрити значення психічних процесів учнів під час ознайомлення з явищем інтерференції світла.

Ознайомлюючи учнів з явищем інтерференції світла, необхідно враховувати їх особливості сприймання, пам’яті, мислення.

У старшому шкільному віці сприймання досягає складнішого рівня, що виявляється у планомірних спостереженнях за певними об’єктами, які спрямовуються пізнавальними і практичними діями [1]. Завдяки цьому сприймання учнями явища інтерференції стає цікавим та усвідомленим.

Найнеобхідніша зміна для розуміння нових фізичних явищ є зміна мислення. А саме: набуття останнім якостей теоретичності, формальності, рефлексивності. Для усвідомлення принципу дії інферометра на подвійних щілинах (оптичний прилад, запропонований в 1802 році Томасом Юнгом для спостереження явища інтерференції когерентних світлових хвиль) мислення учнів має бути активне, самостійне, творче, що дозволяє використати його як засіб пошукової діяльності, спрямованої на пізнання нового [2, с. 82]. У підлітковому та юнацькому віці розвиваються вміння, необхідні для розумових експериментів, для теоретичного розв’язання задач на основі певних припущень тощо. Саме ці показники є визначні в освоєнні нових фізичних законів.

Поступове накопичення знань старшокласниками спирається на зростання обсягу пам’яті. Таке зростання відзначається не лише кількісними показниками, але й якісним перетворенням матеріалу, що зберігається у пам’яті. Він набуває згорнутості, значно зростає його інтегрованість із минулим досвідом учнів. Так знання про хвилі (а саме їх амплітуду, швидкість поширення, рівняння руху та ін.) допомагає зрозуміти природу світла, причини виникнення таких явищ як інтерференція та дифракція світла.

Отже, ознайомлення учнів з явищем інтерференції світла – цікавий та важливий процес. Окрім формування фізичних знань у школярів розвивається науковий світогляд, творче мислення, образна пам'ять. Основним завданням педагога є вміння донести необхідну інформацію до учнів, враховуючи їх вікові та індивідуальні особливості психічних процесів, які відіграють важливу роль у засвоєнні та використанні знань.

 

Список використаних джерел

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / [О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.]. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.

2. Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики / І.М. Кучерук, І.Т. Горбачук, П.П. Луцик. – К.: Техніка, 1995. – 520 с.

3. Інтернет ресурс: http://ukr-article.com/index.php?newsid=35770

 

Дмитрів І.В.,