Диференціальна діагностика фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення

Одним із найпоширеніших мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку є фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення, який характеризується особливостями фізичного, фізіологічного та психологічного розвитку механізмів фонемотворення при збереженні нормального слуху та інтелекту. [1;40]. Дослідження С. Коноплястої, І. Марченко, М. Шеремет [2] показали, що 84% учнів загальноосвітніх шкіл мають проблеми ФФНМ, що вказує на актуальність дослідження фонематичного фактору.

Механізми та структура порушень фонетико-фонематичної сторони мовлення недостатньо вивчені, а клінічна симптоматична складова досить різноманітна та складна. На сьогодні в Україні під час комплектації логопедичних груп дітей дошкільного віку йде опора на психолого-педагогічну класифікацію, згідно з якою, на основі психолінгвістичних критеріїв, відбувається виявлення лише симптоматики порушень мовлення, що не дає можливості враховувати їх диференціальні клінічні прояви. Враховуючи складність цього порушення, можна передбачити, що для ефективної диференціальної діагностики необхідно враховувати також генезис та механізми мовленнєвого розладу.

Проаналізувавши науково-теоретичну та методичну спеціальну літературу нами була розроблена методика дослідження сформованості фонетико-фонематичних процесів у дітей із ФФНМ, яка базується на завданнях, відібраних із методик І. Марченко, Є. Соботович, В. Тищенка з опорою на роботи провідних дослідників у галузі оволодіння дитиною фонологією в нормальному онтогенезі (В. Бельтюков, О. Гвоздєв та інші).

Метою першого етапу є дослідження сформованості звуко-складової сторони мовлення та стану артикуляційного праксису. Метою другого − вивчення особливостей розвитку фонетико-фонематичних процесів.

Результати аналізу виконання завдань першого та другого етапів дослідження показали, що склад груп для дітей із ФФНМ є досить неоднорідним за рівнем розвитку фонетико-фонематичної системи мовлення, як за кількісними, так і за якісними показниками. Так, на достатній рівень вийшли 33% дітей, на середній рівень – 47% дітей, на низький рівень – 20%.

Аналіз результатів проведеного дослідження дав можливість визначити характерологічні особливості стану фонетико-фонематичної системи дітей із ФФНМ і на основі цього виділити такі групи дітей:

І група – діти, у яких порушення фонетико-фонематичної системи обмежуються несформованістю звукової будови мови, яка виражається у відсутності, спотворенні та замінах звуків на більш прості за своєю артикуляцією в зв’язку з недостатністю бази артикуляційного праксису однієї чи двох фонетичних груп звуків – 6, 7%. Ці особливості підпадають під класичне визначення дислалії;

ІІ група – діти, у яких спотворене мовлення обумовлене значною кількістю порушень вимовної сторони мовлення, спостерігається змазаність артикуляції. Виявляється несформованість слухового контролю та спрощення структури слова при збереженості фонематичного слуху. У даної категорії дітей спостерігаються порушення загальної, дрібної моторики. Голос часто хриплий, назалізований – 40%. Ці особливості визначають класичне поняття стертої дизартрії;

ІІІ група – діти, у яких спостерігались порушення ритмічної структури слова, нестійкі звукові заміни, перестановки та пропуски складів, виснаження слухової уваги. Діти даної категорії мають фонематичні порушення, які характеризуються недостатнім розумінням мовлення оточення, збідненістю словникового запасу, аграматизмами у фразовому мовленні. Були виявлені розлади загальної, дрібної, артикуляційної моторики − 53, 3%. Ці діти не підпадали під класичне розуміння ФФНМ.

Виходячи з отиманих результатів дослідження, ми вважали за потрібне, з метою уточнення особливостей мовленнєвого розвитку, додатково обстежити лексико-граматичну сторону мовлення дітей ІІІ групи.

Кількісний аналіз результатів обстеження показав, що, відповідно до оцінних критеріїв, серед дітей із ФФНМ ІІІ групи за середньою кількістю балів: на достатньому рівні опинилися 13,3% дітей, на середньому рівні – 66,6% і на низькому – 20% дітей, що свідчить про низький рівень розвитку лексико-граматичної сторони мовлення зазначеної категорії дітей.

Диференціальна діагностика порушень ФФНС дитини дозволяє не лише виявити комплекс мовленнєвих і немовленнєвих симптомів та їхню взаємодію, але, також, структуру мовленнєвого дефекту та його механізми, дає змогу окреслити напрями диференційованого корекційного впливу та передбачити його тривалість.

 

Список використаних джерел

1. Каше Г. А. Фонематическое недоразвитие речи у детей дошкольного возраста/ Г. А. Каше // Сборник «Специальная школа». – Выпуск 4 (116). − М.: Просвещение, 1965.

2. Шеремет М. К., Мартиненко І. В. Хрестоматія з логопедії. Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2006. – 360 с.

 

 

Марченко А.А.,