Розвиток І формування почуття гумору у підлітків з дцп засобами арт-терапії

На сьогоднішній день проблемі гумору в контексті психологічної науки, зокрема спеціальної психології, присвячена невелика кількість досліджень, що спонукає до поглибленого вивчення психологічних аспектів почуття гумору. Обґрунтування актуальності даної теми визначається також ключовою для спеціальної психології проблемою, а саме – проблемою розширення інтеграційного простору дітей з психофізичними порушеннями та подальшою оптимізацією процесів соціалізації та адаптації. Варто зазначити, що передумовою успішної адаптації виступає адекватна поведінка особистості, яка залежить від стану інтелекту, емоційної сфери та їх гармонійної взаємодії. В цілому, адаптаційну природу почуття гумору можна прослідкувати, аналізуючи механізми і особливості його становлення та розвитку в онтогенезі [1].

Проблематика вивчення почуття гумору представлена у працях Л. Виготського, С. Рубінштейна, Р. Мартіна, Р. Гаріфуліна, Ю. Борєва, М. Аптера, Р. Уайера, Дж.Коллінза, К. Глінка, А. Редозубова, М. Войнаровського.

Аналіз наукових праць із зазначеної проблеми дозволяє виокремити декілька підходів до вивчення почуття гумору:

1. Структурний підхід – розглядає специфіку гумору, його відмінні риси, компонентну організацію та роль у структурі комічного і цілісності особистості.

2. Функціональний підхід – вивчає біологічні, соціальні функції гумору.

3. Мотиваційно-смисловий – вивчає сутнісні аспекти гумору, його мотиваційний потенціал.

Н.В.Іванова та С.Т. Посохова розглядають адаптивну роль емоцій і почуття гумору як одну із складових емоційної сфери особистості, що може актуалізувати адаптивний потенціал підлітків з порушеннями психофізичного розвитку[2]. Крім того, серед функцій гумору для підлітків з порушеним та нормативним розвитком найбільш значимою є захисна функція, яка актуалізується при неможливості самореалізації підлітка у референтних сферах життя. Найбільш смішними сферами для підлітків з порушеннями психофізичного розвитку є сімейні конфлікти, взаємовідносини протилежних статей, а також бездарність у мистецтві.

Слід зауважити, що доцільним є вивчення специфіки почуття гумору саме у підлітковому віці, адже саме в цей період відбувається входження в світ дорослих, самоствердження серед однолітків, накопичення певного соціального досвіду, що стає основою для появи індивідуальності, прагнення до самостійності.

Гумор входить у структуру особистісного самозбереження, забезпечуючи соціально прийнятну форму самопрезентації у проблемних ситуаціях. Завдяки цьому збільшується спектр соціальних ситуацій, до яких підліток може адаптуватися. Але говорячи про взаємозв’язок адаптивного потенціалу та почуття гумору як конструктивної властивості психіки, необхідно враховувати його приховану деструктивність. Адже насміхаючись над собою, підліток маскує справжні переживання, безпомічність і т.д. В такому випадку, гумор стає перепоною для того, щоб підліток побачив своє істинне «Я». Результатом цього може бути втрата самоідентичності, яка є необхідною для збереження цілісності особистості[2].

Одним із ефективних напрямків розвитку почуття гумору у підлітків з порушеннями психофізичного розвитку є застосування методів арт-терапії, зокрема до них слід віднести ізотерапію, імаготерапію, бібліотерапію, а також казкотерапію.

Наприклад, розвиток та формування почуття гумору можна здійснювати за допомогою різних видів ізотерапії. Зокрема, можна використовувати малювання карикатур, шаржів тощо. Також у розвивальних заняттях доцільно використовувати книжкові ілюстрації гумористичного характеру.

При цьому центральною метою арт-терапії є гармонізація особистості. За допомогою розвитку навичок самопізнання та самовираження засобами художньої діяльності можна змінити стереотипи поведінки, підвищити адаптивні можливості і врешті-решт створити сприятливі умови для інтеграції особистості у суспільство, особливо якщо йде мова про категорію осіб з порушеннями психофізичного розвитку. Окрім цього, необхідно зауважити, що арт-терапевтичні методи практично не обмежені формалізованими рамками (правилами), що дозволяє залучити до психокорекційного процесу осіб різних категорій.

 

Список використаних джерел

1. Хазова С.А. Юмор как ресурс совладающего поведения / Сибирский педагогический журнал. – 2012. – № 3. – С.177-182.

2. Иванова Н.В., С.Т. Посохова. Юмор и адаптивный потенциал подростков с проблемами в развитии. Вестник Санкт-Петербургского университета. – 2009. – Сер.12. – Вып. 1. Ч.1

Сидоренко М. О.,