Розбудова незалежної української держави на межі XX-XXI століття 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розбудова незалежної української держави на межі XX-XXI століття



Постановка проблеми. Питання здобуття самостійності та розбудови Української держави турбувало українських державних та політичних діячів ще здавна. Протягом декількох останніх століть, українці змушені були відстоювати власну незалежність та самостійність, намагаючись вийти з-під влади багатьох іноземних держав. Сьогодні питання розбудови незалежної Української держави залишається актуальним і потребує значного політико-правового обґрунтування.

Метою статті є розгляд процесів українського державного будівництва на зламі XX-XXI століть.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням проблеми розбудови України на межі XX-XXI століть займаються такі вітчизняні вчені: В. Білоцерківський, О. Бойко, Л. Кормич, Б. Лановик, М. Олійник, А. Чуткий та інші.

Виклад основного матеріалу. Розбудова суверенної Української держави розпочалася в складних умовах. З 90-х років XX ст. почався новий етап в історичній долі України, пов'язаний з розбудовою незалежної демократичної держави. Використовуючи досвід державотворчої діяльності УНР і УРСР, а також досвід європейського державотворення, вже 12 вересня 1991 р. був прийнятий Закон “Про правонаступництво України”. [2, с. 2].

Стрижневою проблемою періоду становлення незалежної молодої держави є формування державних інститутів влади, заміна партійно-радянської системи на парламентсько-президентську. Тому відразу ж після проголошення незалежності почалося створення законодавчої бази міжнаціональних відносин. У прийнятій Верховною Радою 1 листопада 1991 р. "Декларації прав національностей України" підкреслювалося, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права [1].

Будівництво власних Збройних сил формувалося на основі закону "Про збройні сили України" від 6 грудня 1991 р. і прийнятої 19 жовтня 1993 р. воєнної доктрини України. Воєнна доктрина базується на без'ядерному статусі України, принципі розумної достатності і відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником. [1].

Створення правоохоронного органу - Служби безпеки України (СБУ), компетенція якого полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки.

Практично з нуля створено такі інститути, як Національний банк України, посольства та консульства, експортно-імпортні організації, Українську фондову біржу.

Процес державотворення нагально вимагав розробки і прийняття нової Конституції, яка б сприяла формуванню і впровадженню сучасних, загальнолюдських, демократичних принципів утворення і здійснення державної влади, закріпила б основні засади суспільного й державного устрою країни, форми правління, компетенцію органів влади та управління.

Процес прийняття головного закону України об’єднав в собі декілька етапів. Основними проблемами в процесі прийняття Конституції були: 1. Загострення боротьби між політичними силами лівого, центристського та правого ідеологічного блоку. 2. Суперечливість положень конституційного проекту, пропонованого конституційною комісією, на чолі з президентом Л. Кравчуком. 3. Відсутність єдиного бачення щодо способу прийняття головного Закону представниками різних політичних сил. 4. Загострення політичної кризи в країні внаслідок переобрання президента України.

Проте після тривалих обговорень і дискусій, 28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла нову Конституцію України.

Історія багатопартійності в Україні сягає своїм корінням другої половини XIX ст., коли на хвилі революційного піднесення та національного відродження почали утворюватися перші політичні організації. Важливими віхами цієї історії були етап Української революції, період розгортання дисидентського руху, доба «перебудови».

Висновки. Українська держава в умовах здобутої незалежності розвивалася в досить складних та неоднозначних умовах, розбудувалася на особистих принципах та власному досвіді, не запозиченому в жодної з існуючих країн. Також варто зазначити, що важливою складовою в процесі розбудови Української держави, було дотримання ідеї постійного розвитку та гуманності [2, с. 12].

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийняти на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.

2. Державотворчі процеси в незалежній Україні [Электронный ресурс]: − Режим доступу:http://web.kpi.kharkov.ua/history/wpcontent/uploads/sites/68/2013/03/Lektsiya-17.-ozbudova-nezalezhnoyi-Ukrayins-koyi-derzhavi..pdf

Карєва Н. Ю.,



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 280; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.15.46 (0.005 с.)