Сутність процесу управління персоналом у ресторанному господарстві 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сутність процесу управління персоналом у ресторанному господарстві



Постановка наукової проблеми та визначення актуальності дослідження. В умовах ринкової конкуренції актуальність підбору кадрів стала однією з найголовніших факторів, що визначають виживання та економічний стан підприємств. Підбір персоналу – найбільш відповідальний етап в управлінні персоналом. Тому дослідження процесу управління в сучасних умовах господарювання є актуальним.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Розглянемо, що мається на увазі під терміном «управління». Сьогодні використовують два терміна – «менеджмент» і «управління» і їх розглядають як синонімічні в загальному контексті соціального управління. Учені-дослідники підходять із різних позицій до визначення терміну «управління» та «менеджмент»: В. Афанасьєв, Б. Андрушків, Г. Єльнікова, В. Жигалов, О. Кузьмін, В.Лазарєв, М. Мескон, Л. Шимановська та інші.

Формування цілей тез. Мета досліджень – встановити сутність процесу управління персоналом на підприємствах ресторанного господарства та основні його напрямки.

Виклад основного матеріалу дослідження: Термін «управління» більш загальний, тому, як правило, поняття «менеджмент» вживається, коли: підкреслюється ефективність управління; йдеться про професійну діяльність керівника з відповідною освітою (менеджер); йдеться про науку управління [2].

А. Островська у своєму дослідженні щодо визначення вищевказаних понять пропонує такі висновки: 1. Поняття «управління», «керівництво» та «менеджмент» утворюють синонімічний ряд. 2. Управління — це вид діяльності, який забезпечує оптимальне функціонування та розвиток систем, узгоджує та координує діяльність людей щодо досягнення спільної мети. 3. Управляти можна системами, процесами; керувати – людьми, колективами. Тобто управління і керівництво відрізняються об’єктами та суб’єктами. Управляти можна чимось, керувати – кимось. Управляти – створювати умови для роботи людей. Керувати – спрямовувати роботу інших людей. Керівник – це менеджер, який організовує, координує діяльність людей для досягнення професійних успіхів, результатів. 4. Менеджмент – теорія та практика ефективного управління. 5. Менеджер – керівник, який володіє професійними знаннями та уміннями для реалізації ефективного управління. 6. Менеджер освіти – керівник, який володіє професійними знаннями та вміннями для реалізації ефективного управління в освіті [4].

Отже, мета управління передбачає саме кінцеві результати, які будуть досягнуті в певний момент. Управління стає процесом рефлексії досягнення мети.

Управління здійснюється керівником організації — тобто суб’єктом, а об’єкт управління — це керована система.

За формою, управління являє собою процес перетворення інформації. Тобто сутність діяльності керівника зводиться до того, щоб: зібрати інформацію про стан керованого процесу; переробити цю інформацію; видати командну інформацію (прийняти управлінське рішення).

Як зазначає М. Мартиненко, модель управління зумовлюється ментальним рівнем керівника, рівнем його освіти, професійної підготовки, досвідом роботи, ступенем знань сучасних ефективних технологій та прийомів управління, сферою його повноважень тощо [1].

Будь-яке управління випливає із вихідних положень і закономірностей, яких необхідно дотримуватись у процесі управлінської діяльності, тобто з певних принципів.

Принципи – це основні правила, що розкривають дії об’єктивних законів, за якими повинна ефективно функціонувати організація. Принципи відображають різні сфери діяльності організації та управління нею. Вони є підґрунтям для правильного розуміння взаємодії між людьми, виробничими процесами, осмислення цілей та результатів діяльності організації. Умовно принципи управління можна розподілити на дві групи: 1. Загальні принципи відображають основні тенденції та закономірності розвитку організації, закладають основу теорії управління. 2. Специфічні принципи, які відбивають особливості організації, управлінської технології тощо [3].

Загальні принципи повинні відображати положення, які розповсюджуються на організації різних типів; відповідають законам розвитку природи, суспільства та менеджменту; об’єктивно відображають сутність реальних процесів управління; визнаються суспільством як керівні.

Специфічні принципи підпорядковані певним функціям специфіки менеджменту підприємства ресторанного господарства.

Аналіз опрацьованої літератури дозволяє сформувати висновки про те, що управління є складовою частиною менеджменту, пов'язане з людьми і їх відносинами в середині підприємства. Саме люди – джерело творчості, ініціативи, енергії для досягнення цілей, що стоять перед підприємством. Без управління людьми не може функціонувати ні одна організація – велика чи маленька, комерційна чи некомерційна. Управління персоналом спрямоване на досягнення ефективної діяльності персоналу.

Висновки з даного дослідження: Основні функції керівників закладів ресторанного господарства полягають у плануванні, організації діяльності, мотивації, контролі, комунікації, прийнятті рішень і лідерстві. Керівники повинні піклуватися про продуктивність і про те, щоб їх заклад працював ефективніше й продуктивніше, ніж конкурентів. Процес управління персоналом традиційно включає дев'ять основних напрямків діяльності: 1) кадрове планування, здійснюване з урахуванням потреб підприємства (закладу) та зовнішніх умов; 2) пошук і відбір кадрів; 3) адаптація нових працівників; 4) аналіз роботи та нормування праці; 5) система стимулювання праці; 6) навчання та розвиток, яке покликане збільшити потенціал працівників, їхній внесок у досягнення цілей; 7) оцінка виконання: порівняння результатів роботи з наявними стандартами або з цілями, встановленими для конкретних посадових позицій; 8) внутрішньоорганізаційні переміщення працівників: підвищення і пониження в посаді, переміщення, що відображають цінність співробітників для ресторанного господарства; 9) формування і підтримка організаційної культури: традицій, порядків, норм, правил, стандартів поведінки і цінностей, що забезпечують ефективне функціонування.

Список використаних джерел

1. Мартиненко М. М. Стратегічний менеджмент: підручник / М. М. Мартиненко, М. М. Ігнатьєва. – Київ: Каравела, 2006. – 320 с.

2. Мескон М. Основы менеджмента / Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф.; пер. с англ. – М.: «Дело», 1992. – 702 с.

3. Нечаюк Л. І. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: навч. посіб. / Л. І. Нечаюк, Н. О. Телеш. – Київ: Центр навчал. л-ри, 2003. – 348 с.

4. Островська А. Б. Теоретичні засади управління [Електронний ресурс] / А. Б. Островська. – Режим доступу: cmsps.edukit.kr.ua/Files/.../7.Теоретичні%20засади%20управління.doc.

 

Буткова І.В.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 175; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.220.131.93 (0.018 с.)