Письменницький епістолярій – джерело пізнання епохи

(за листами М.Коцюбинського до дружини)

Актуальність дослідження. Епістолярна спадщина письменника має велике пізнавальне значення, а також є достовірним джерелом для з'ясування його творчої лабораторії. Мемуарна спадщина письменників має велике пізнавальне та виховне значення. Вона дає багато матеріалу для розуміння пошуків шляхів розвитку літератури, допомагає відчути й краще зрозуміти шлях становлення письменницького таланту, проникнути в творчу лабораторію митця, осягнути духовний світ автора та його героїв.

Мета. Виявити багатогранність епістолярію М.Коцюбинського за листами до дружини Віри Устимівни.

Виклад основного матеріалу. Листування того чи іншого письменника завжди є важливим джерелом для з'ясування цінних фактів з біографії митця. І хоча самі митці по-різному ставилися до видання своїх мемуарів, наприклад, Леся Українка була категорично проти публічного друку власних епістолярних матеріалів, на сьогодні це є справою необхідною як для науки, так і для літератури. Згадаймо листування Лесі Українки та Коцюбинського з О.Кобилянською, увагу Коцюбинського до творчості Стефаника, „молодомузівців” (Богдана Лепкого, Остапа Луцького).

Для аналізу ми беремо листи М. Коцюбинського до дружини, Віри Устимівни, нещодавно видані для широкого загалу користувачів[1]. Листування між подружжям тривало сімнадцять років – з 1896 р. до середини 1913 р., понад 300 листів, пройнятих ніжністю, турботою, тривогою й великим коханням до жінки, матері його дітей. Крім того, кожен лист – це детальний опис пережитого, враження від побаченого.

Зважаючи на те, що М. Коцюбинський в силу обставин багато подорожував, спочатку робота у філоксерній комісії (Крим, м. Алушта), потім Житомир, де він завідував конторою газети «Волынь», а пізніше займався рутинною редакційною працею. Далі Німеччина, Італія, Капр4і, де письменник лікувався й шукав нових тем і знайомств. Смутком і заглибленням у себе пройняті листи з Кононівки, де М. Коцюбинський гостював у Є. Чикаленка. Подорож до Криворівні – це спостереження за побутом і звичаями гуцулів на прохання В. Гнатюка – і як результат – неперевершені «Тіні забутих предків». Останні листи вже з Києва, де перед нами стомлений життям і хворобою письменник. Така географія листовного спілкування з дружиною. З огляду на те, що Коцюбинський був педантичною людиною, все фіксував і занотовував, якщо не в листі, то в записній книжці – цей доробок має неоціненну вагу для розкриття не лише особистості письменника, а й національного. культурно-історичного колориту тієї епохи.

Епістолярій М.Коцюбинського містить топографічний хронотоп або географічний. На відміну від художнього твору, де топографічний хронотоп не завжди відображає реальну дійсність, часто наявні вигадані місця, вулиці, то в листах географічний хронотоп відповідає дійсності, що є однією з тих цінностей, що допомагають встановити й простежити місця перебування автора. У листі з Дрездена повідомляв про переїзд до Відня, у наступному, через тиждень детальна інформація: «Вся дорога з Відня до Італії – рай. Завтра виїду до Флоренції, а далі до Рима. З Рима поїду до Неаполя…» [1, с.169].

Цінність листів Михайла Коцюбинського до дружини полягає у щоденних звітах про перебіг, обстеження і протікання хвороб. Не соромлячись письменник сповіщав навіть про суто інтимні, фізіологічні особливості організму: «У мене був ендеріт, страшенний понос з слиззю і з кров’ю» [1, с.217]. Згадуються і прізвища лікарів: невропатолог І. Петровський, терапевт І. Фаворський, А. Утєвський, В. Соф’їн, М. Стражеско, В. Образцов, Рафієв Мустафа.

Харчування, особливо для людини творчої, серед усіх інших чинників є найпершим, що впливає на збереження здоров'я й працездатності. М. Коцюбинський був не надто перебірливий у продуктах харчування, любив смачно поїсти (скажімо, вперше спробував омара у Цюріху. – прим. наша. – Лизенко Н.Ю.), але в той же час дуже радів посилці від дружини, де містився цілий крам: «Ковбаси і квітки, тютюн і конверти, мило і сало!» [1, с. 64]. Зважаючи на безпосередню залежність стану здоров'я від того, що було на сніданку й вечері, М. Коцюбинський самостійно складав собі раціон харчування: «…у 8 їм яйця, яєчню, печену картоплю, молоко, каву або чай, що сам загадаю. По сніданку гуляю серед поля до 1-ї, коли обід. Розкопав собі спаржу і салату. Видумую сам страви. О 4-ій полуденок – кисле молоко або що інше, знов гуляння до 8, коли дають вечерю, а по вечері, о 10 спати» [1, с. 182].

Висновки та перспективи дослідження. Цінність листів до дружини полягає у щоденних звітах про місця перебування, опис морального стану, перебіг обстеження і протікання хвороб. У листах подано настільки великий фактаж побаченого й відчутого, що письменник мало уваги зосереджує на оточенні, лише маємо поодинокі згадки про колег, яких знала дружина, або пересічних знайомих.

Список використаних джерел

1. Я так поріднився з тобою. Михайло Коцюбинський листи до дружини / Упоряд.: О. Єрмоленко та ін. – К.: Ярославів Вал, 2007. – 392с.

 

 

Кравчук А. В.,