Поняття регулювання та його види

Регулювання – це вид управлінської діяльності, спрямований на ліквідацію (усунення) відхилень у діяльності організації, полягає в підтримці в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів.

Завдання регулювання – зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підси­стемі управління.

Мета регулювання – забезпечення узгодженості в роботі всіх ланок організації через встановлення раціональних зв’язків між ними.

Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зору пере-буває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самому виробництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулю­вання. Отже, саме функція регулювання забезпечує виконання по­точних заходів, пов’язаних з усуненням відхилень від задано­го режиму функціонування організаційної системи виробни­цтва.

Види регулювання:

- превентивне, коли прогнозують проблеми і способи їх подолання;

- усуваюче (знищуюче), направлене на ліквідацію збоїв у діяльності фірми;

- координуюче, призначене для підтримання встановленої схеми взаємодії елементів системи управління;

- стимулююче, що підвищує ефективність діяльності за відсутності певних відхилень.

 

Етапи процесу регулювання

Процес регулювання охоплює такі етапи (рис. 9.1).

	І етап
	ІІ етап
	ІІІ етап
	ІV етап
	V етап

 

Рис. 9.1 Процес регулювання

 

Основними завданнями процесу регулювання є:

1. облік діяльності – здійснюється для одержання інформації про стан діяльності (виробничої, комер­ційної, фінансової і тощо). Виконується шляхом вимірювання, реєстрації й групування даних, що характеризують об’єкт управління. Розрізняють оперативний, бухгалтерський і статис­тичний облік.

2. аналіз діяльності – полягає в комплексно­му вивченні діяльності за до-помогою ана­літичних і економіко-математичних методів для об’єктивної оцінки діяльності; виявленні причин наявного стану, динамі­ки і закономірностей розвитку об’єкта управління; виявленні взаємозв’язків цього об’єкта з різними факторами; кількісній оцінці ефективності діяльності; визначенні вузьких місць у розвитку об’єкта управління і можливих шляхів поліпшення його стану.

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Управлінський контроль: сутність, види і форми.

2. Система контроллінгу на українських підприємствах.

 

Тестові завдання:

1. Вид управлінської діяльності, спрямований на ліквідацію відхилень у діяльності організації:

1) координація; 2) організація; 3) контроль; 4) регулювання.

2. Повсякденна діяльність менеджера з регулювання ходу господарських процесів об’єкта управління, виконання ним запланованих завдань та прийнятих рішень – це:

1) оперативне регулювання; 3) фінансове регулювання;

2) соціальне регулювання; 4) економічне регулювання.

3. Заходи з підтримки соціальної справедливості у колекти­вах та удосконалення соціальних відносин між працівниками; - це:

1) соціальне регулювання; 3) фінансове регулювання;

2) організаційне регулювання; 4) економічне регулювання.

4. Комплексне вивчення результатів діяльності підприємства за допомогою величезного арсеналу ана­літичних і економіко-математичних методів для отримання об’єктивної оцінки являє собою:

1) аналіз діяльності; 3) дослідження операцій;

2) облік діяльності; 4) планування діяльності.

5. Збереження стану упорядкованості, який задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підси­стемі управління – це:

1) метод функції регулювання; 3) принцип функції регулювання;

2) завдання функції регулювання; 4) мета функції регулювання.

 

6. Забезпечення узгодженості в роботі всіх ланок організації – це:

1) фуекція регулювання; 3) завдання регулювання;

2) мета регулювання; 4) етап регулювання.

7. Який вид регулювання призначений для підтримання встановленої схеми взаємодії елементів системи управління:

1) превентивне регулювання; 3) координуюче регулювання;

2) усуваюче регулювання; 4) стимулююче регулювання.

8. Який вид регулювання підвищує ефективність діяльності за відсутності певних відхилень:

1) превентивне регулювання; 3) координуюче регулювання;

2) усуваюче регулювання; 4) стимулююче регулювання.

9. Основними завданнями регулювання є:

1) облік і аналіз; 3) контроль і прогнозування;

2) облік і контроль; 4) аналіз і контроль.

10. Які сфери діяльності організації охоплює регулювання:

1) виробничі; 2) фінансові; 3) всі сфери; 4) невиробничі.

 

Література: Основна: 5, 10 (Глава 5 § 5.6). Додаткова: 16, 25.

 

 

ТЕМА № 10

ІНФОРМАЦІЯ І КОМУНІКАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ

 

Мета теми

ознайомити студентів з комунікаційним процесом в організації, характеристиками його складових частин, шляхами підвищення ефективності організаційних комунікацій

Основні поняття

Інформація Джерела інформації Канали передачі інформації повідомлення

Комунікації Зовнішні комунікації Внутрішні комунікації Міжособистісні комунікації Горизонтальні комунікації

Комунікаційний процес Комунікаційні бар’єри Перешкоди Зворотний зв’язок Вертикальні комунікації

 

План теми

 

10.1 Інформація, її класифікація і роль в управлінні. Вимоги до інформації.

10.2 Характеристика та види комунікацій.

10.3 Комунікаційний процес, його елементи, етапи та ефективність.

10.4 Удосконалення організаційних комунікацій.