Тема 10. Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

Аграрні підприємства як суб’єкти майнових прав. Характеристика правового режиму майна державного сільськогосподарського підприємства. Об’єкти та зміст майнових прав, сутність, особливості і відмінності права господарського відання і права оперативного управління майном. Правовий режим основних, оборотних, натуральних та інших фондів сільськогосподарських підприємств. Правовий режим майна підприємств кооперативного типу. Майнові фонди. Особливості правового режиму майна підприємств корпоративного типу. Майнові фонди. Гарантії та захист майнових прав аграрних підприємств.

Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
Денна форма
усього	у тому числі
л	п	с.р.
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Загальні положення аграрного права.
Тема 1. Предмет, метод, функції, система аграрного права. Джерела аграрного права		2/ 2*
Тема 2. Аграрні правовідносини.		2/ 2*
Тема 3. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення			-
Разом за змістовим модулем 1
Змістовий модуль 2.Особливості правового статусу суб'єктів аграрного права.
Тема 4. Фермерське господарство.
Тема 5. Особливості та порядок ведення особистого сільського господарства.
Тема 6. Правове регулювання кооперації в сільському господарстві.
Тема 7. Правове становище аграрних господарських товариств
Разом за змістовим модулем 2
Змістовий модуль 3. Правове регулювання виробничо- господарської діяльності та інших відносин суб’єктів аграрного права
Тема 8. Договірні відносини в сільському господарстві.
Тема 9. Правове регулювання відносин з організації, дисципліни, оплати та охорони праці у сільськогосподарських підприємствах			-
Тема 10. Правове регулювання викорис-тання майна сільськогосподарськими підприємствами
Разом за змістовним модулем 3
Усього годин

 

ñ -для заочної форми навчання.

 

Теми семінарських занять

№	Назва теми	Кількість годин
	Предмет, метод, функції та система аграрного права. Джерела аграрного права.
	Аграрні правовідносини
	Фермерське господарство
	Особливості та порядок ведення особистого селянського господарства
	Правове регулювання кооперації в сільському господарстві
	Правове становище аграрних господарських товариств
	Договірні відносини в сільському господарстві
	Правове використання майна сільськогосподарськими підприємствами

 

 

Самостійна робота

№	Назва теми	Кількість годин
	Предмет, метод, функції, система аграрного права. Джерела аграрного права
	Аграрні правовідносини.
	Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
	Фермерське господарство.
	Особливості та порядок ведення особистого сільського господарства.
	Правове регулювання кооперації в сільському господарстві.
	Правове становище аграрних господарських товариств.
	Договірні відносини в сільському господарстві.
	Правове регулювання відносин з організації, дисципліни, оплати та охорони праці у сільськогосподарських підприємствах
	Правове регулювання використання майна сільськогосподарськими підприємствами

 

 

Методи навчання

 

З метою більш ефективної активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів при вивченні дисципліни “Аграрне право” можуть використовуватись: лекції з проблемних питань, робота в малих групах, семінари-дискусії, презентації, рольові ігри, розгляд та рішення навчальних фабул тощо.

Кожен з видів методик застосовується викладачем на власний розсуд. При цьому, слід враховувати рівень підготовленості групи, кількість студентів, бажання студентів приймати участь в тому чи іншому виді методик активізації процесу навчання, а також особливості конкретної дисципліни.

Лекції з проблемних питань покликані сприяти розвитку логічного мислення студентів і характеризуються тим, що коло питань теми може обмежуватися двома – трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використовується досвід закордонних навчальних закладів з роздачею під час лекцій друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з питань, що розглядаються. При читанні лекцій можуть даватись питання для самостійного їх осмислення.

Робота в малих групах проводиться з метою активізації навчання при проведенні семінарських і практичних занять. Це так звані групи психологічного комфорту, де кожен учасник відіграє особливу роль і певними своїми індивідуальними якостями та знаннями доповнює інших. Використання цієї технології дає змогу структурувати практично-семінарські заняття за формою і змістом, створює можливість для участі кожного студента в роботі за метою заняття, забезпечує формування особистісних якостей та досвіду спілкування. Така форма навчання використовується також з метою більш ґрунтовного засвоєння матеріалу, загострення уваги на особливо важливих аспектах, що містять в собі винесені на розгляд проблемні питання.

Семінари-дискусії (колоквіуми) проводяться для того, щоб сприяти обміну думками і поглядами учасників з приводу даної теми, а також розвинути мислення, допомагати формуванню поглядів і переконань, виробити вміння формулювати думки й висловлювати їх, вміння прислухатись до точки зору опонентів і „чути їх”, навчитись оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

Презентації проводяться у формі виступів за результатами виконання письмових завдань, з науково-навчальними тезами, рефератами, доповідями перед аудиторією тощо, де також доцільно використовувати для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіту про виконання індивідуальних завдань, демонстрації нових наукових поглядів, оригінальних висновків та пропозицій.

Рольові ігри (інсценізації), використовуються у навчальному процесі як одна із форм активізації навчальної роботи, за якою студенти задіяні в процесі інсценізації певної робочої ситуації у ролі безпосередніх учасників процесу, що дає змогу відчути і відпрацювати можливі варіанти поведінки у майбутній професійній діяльності; попередити таким чином, небажані наслідки і окреслити перспективи ефективного використання отриманих під час навчання знань і умінь.

Розгляд та вирішення навчальних фабул передбачає ознайомлення студентів з конкретною ситуацією та прийняття рішень.

Методи контролю

Система поточного і підсумкового контролю.

Форми й методи поточного контролю:

Форми поточного контролю	Методи поточного контролю
Контроль на семінарських (практичних) заняттях	1. Вибіркове усне опитування; 2. Опитування за тестовими завданнями; 3. Письмова робота.
Контроль на лекції	4. Вибіркове експрес – опитування; 5. Наявність конспектів та якість їх ведення.

 

 

9. Розподіл балів, які отримують студенти

 

Поточне тестування та самостійна робота	Сума
Змістовий модуль 1	Змістовий модуль 2	Змістовий модуль 3	Індивідуальна робота (самостійна робота)	Модульний контроль	Іспит

 

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	ОцінкаECTS	Значення оцінки ECTS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 – 100	А	відмінно	відмінно	зараховано
82-89	В	дуже добре	добре
74-81	С	добре
64-73	D	задовільно	задовільно
60-63	Е	достатньо
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
1-34	F	незадовільно з обов'язковим повторним курсом	незадовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

 

 

Методичне забезпечення

Викладення дисципліни «Аграрне право» забезпечено наступною методичною документацією:

- НМК;

– матеріали до семінарських занять та самостійної роботи студентів;

– контрольні завдання з навчальної дисципліни;

- екзаменаційні білети для семестрового контролю;

– методичні вказівки для студентів щодо виконання контрольних робіт;

– тестові завдання з дисципліни для проведення рубіжного контролю.

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ІСПИТУ

 

1 Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

2 Предмет аграрного права, його співвідношення із земельним правом.

3 Методи аграрного права.

4 Основні принципи аграрного права.

5 Аграрне право як наука і навчальна дисципліна.

6 Система аграрного права.

7 Функції аграрного права та його значення.

8 Особливості джерел аграрного права.

9 Конституція України - правова основа джерел аграрного права.

10 Закони - основні джерела аграрного права.

11 Підзаконні акти в системі джерел аграрного права.

12 Постанови Верховної Ради України та укази Президента України як джерела аграрного права.

13 Нормативні акти Кабінету Міністрів України й центральних органів виконавчої влади як джерела аграрного права.

14 Локальні нормативні акти.

15 Поняття, види й особливості аграрних правовідносин.

16 Внутрішні аграрні правовідносини.

17 Зовнішні аграрні правовідносини.

18 Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права.

19 Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання.

20 Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання.

21 Загальні питання ринкових перетворень на селі.

22 Правове регулювання приватизації в АПК.

23 Правове регулювання паювання.

24 Правові засоби формування інфраструктури аграрного ринку.

25 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі.

26 Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки.

27 Правове регулювання ринку зерна.

28 Правове регулювання ринку цукру.

29 Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну.

30 Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському господарстві.

31 Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві.

32 Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства.

33 Органи державного контролю та інспекції в АПК.

34 Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання.

35 Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання.

36 Поняття соціального розвитку села.

37 Правовий режим об'єктів соціальної сфери села.

38 Правове забезпечення наукових досліджень, підготовки кадрів для села та зайнятості сільського населення.

39 Правове регулювання розвитку житлово-комунального та дорожного господарства на селі.

40 Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення.

41 Поняття відповідальності за порушення аграрного законодавства.

42 Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

43 Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств.

44 Майнова відповідальність за аграрні правопорушення.

45 Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства.

46 Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.

47 Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.

48 Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

49 Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів.

50 Правові форми використання природних ресурсів у сільському господарстві.

51 Правове регулювання водокористування в сільському господарстві.

52 Правове регулювання надрокористування в сільському господарстві.

53 Правове регулювання використання тваринного світу в сільському господарстві.

54 Правове регулювання використання рослинного світу в сільському господарстві.

55 Правове регулювання лісокористування в сільському господарстві.

56 Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в АПК.

57 Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств.

58 Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.

59 Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.

60 Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

61 Поняття та види сільськогосподарських кооперативів.

62 Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів.

63 Статути сільськогосподарських кооперативів.

64 Членство в сільськогосподарських кооперативах.

65 Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу.

66 Органи управління та контролю сільськогосподарського кооперативу та їх компетенція.

67 Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів.

68 Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.

69 Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.

70 Земельні правовідносини у фермерському господарстві.

71 Майнові правовідносини у фермерському господарстві.

72 Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства.

73 Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями.

74 Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.

75 Правовий режим майна особистого селянського господарства.

76 Правовий режим земель особистого селянського господарства.

77 Державна підтримка особистих селянських господарств.

78 Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

79 Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами.

80 Поняття, зміст, структура аграрного права зарубіжних країн.

81 Джерела аграрного права зарубіжних країн.

82 Особливості систематизації та кодифікації аграрного законодавства в зарубіжних країнах.

83 Правове положення сільськогосподарського підприємства в зарубіжних країнах.

84 Правове регулювання сільськогосподарської оренди в зарубіжних країнах.

85 Правове регулювання кредитування сільськогосподарського виробника в зарубіжних країнах.

86 Правове регулювання оподаткування у сільському господарстві зарубіжних країн.

87 Загальна характеристика Закону України «Про фермерське господарство».

88 Загальна характеристика Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

89 Загальна характеристика Закону України «Про особисте селянське господарство».

90 Загальна характеристика Земельного Кодексу України.

 

ГЛОСАРІЙ

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Аграрна біржа – юридична особа, створена згідно із Законом України “Про товарну біржу”, яка підпадає під регулювання норм цього закону і ст. 279 – 282 Господарського кодексу України та надає послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Аграрний ринок – сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції.

Аграрні правовідносини – це врегульований нормами права (аграрного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, які виникають між сільгосптоваровиробниками – суб’єктами аграрного господарювання, з одного боку, та іншими господарюючими суб’єктами, членами сільгосппідприємств, їх найманими працівниками, органами державної влади, органами місцевого самоврядування – з другого, з приводу конкретних об’єктів (майна, земель, праці тощо) на підставі певних юридичних фактів і які надають їх учасникам взаємозумовлені права й обов’язки в царині сільськогосподарської й пов’язаної з нею діяльності.

Асоційований член сільськогосподарського кооперативу – фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Безпечність харчового продукту – стан харчового продукту, що є результатом діяльності виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними нормами та/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдасть шкоди здоров’ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням.

Виробничо-господарська діяльність – врегульовані нормами аграрного права та суміжних галузей права суспільні відносини з виробництва, переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції, а також виробництво інших матеріальних цінностей та надання послуг з метою отримання прибутку.

Внутрішні аграрні правовідносини – це врегульований нормами аграрного права комплекс суспільних відносин, які виникають між сільгосппідприємствами і їх членами, їх структурними підрозділами, найманими працівниками й органами управління з приводу земель, майна, праці та інших об’єктів на підставі членства (участі) в сільгосппідприємстві, трудового договору (контракту) з ним і які надають їх учасникам взаємозумовлені суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Вступний внесок – внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі до сільськогосподарського кооперативу для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, установлених Статутом. Вступний внесок зараховується в неподільний фонд і у разі виходу з кооперативу не повертається.

Голова фермерського господарства – його засновник або інша визначена Статутом фермерського господарства особа.

Державна аграрна інтервенція – продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності.

Державна аграрна товарна інтервенція – продаж сільськогосподарської продукції при зростанні цін на організованому аграрному ринку понад максимальний рівень, що здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом продажу товарних деривативів.

Державна аграрна фінансова інтервенція – придбання сільськогосподарської продукції при падінні спотових цін на організованому аграрному ринку нижче мінімального рівня, які здійснюються з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом придбання товарних деривативів.

Державно-правове регулювання сільського господарства – сукупність економіко-правових заходів з цілеспрямованого впливу держави на аграрні правовідносини, що полягає у прийнятті нормативно-правових актів, створенні, організації діяльності та визначенні компетенції системи державних органів у галузі сільського господарства.

Діяльність у сфері лісового господарства (лісництва) – діяльність із саджання, вирощування чи зрубування дерев або чагарників та догляд за ними (крім зрубування дерев чи чагарників у межах Кримських та Карпатських гір, що з метою оподаткування цим податком вважається промисловим виробництвом), збирання дикорослих грибів та ягід.

Діяльність у сфері рибальства – а) виловлювання прісноводної (лиманної) риби чи інших прісноводних (лиманних) та їх розведення; б) збір мушлів, устриць, ракоподібних, жаб, дикорослих водоростей та діяльність з їх розведення.

Діяльність у сфері сільського господарства – а) діяльність з виробництва продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також діяльність з вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей; б) діяльність з виробництва продукції тваринництва, а саме свійської худоби, у тому числі (але не виключно) продукції птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів та змій, інших їстівних ссавців, птахів та плазунів.

Додаткова оплата праці – додаткова до основної оплати заохочувальна винагорода, що видається працівникові в заздалегідь передбачених розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію з урахуванням її кількості та якості (одержання понадпланового врожаю, за винахідливість, трудові успіхи тощо).

Додатковий пайовий внесок – внесок члена сільськогосподарського кооперативу понад обов’язковий пайовий внесок, який передається ним за власним бажанням до пайового фонду.

Заробітна плата – грошове вираження основної форми винагороди, яку підприємство зобов’язане виплачувати працівникам за їхню працю протягом встановленого робочого часу відповідно до її кількості та якості за попередньо встановленою нормою і не нижче визначеного державою мінімального розміру.

Заставна закупівля – зарахування до державного продовольчого резерву об’єкта державного цінового регулювання – предмета застави у разі, коли бюджетна позика та/або плата заїї використання не були погашені у строк, передбачений договором.

Заставна ціна (ціна підтримки) – гарантована державою ціна продукції, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.

Землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальноїдіяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Зерно – плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Знижена кредитна ставка – ставка, яка застосовується при наданні кредитів сільськогосподарським підприємствам у режимі спеціального кредитування.

Зовнішні аграрні правовідносини – це врегульований нормами права (аграрного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, що виникають між сільгосптоваровиробниками (суб’єктами аграрного господарювання), з одного боку, та іншими господарюючими суб’єктами, фізичними особами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, – з другого, з приводу конкретних об’єктів (майна, земель, праці тощо) на підставі договору, через спричинення шкоди, внаслідок видання уповноваженим органом нормативно-правового акта тощо і надають їх учасникам взаємозумовлені права й обов’язки у сфері сільськогосподарської й пов’язаної з нею діяльності.

Колективне сільськогосподарське підприємство – добровільне об’єднання громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів; діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Компенсація кредитних ставок – відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних сільськогосподарськими товаровиробниками за комерційними ставками згідно з договорами.

Кооперативні виплати – частина доходу сільськогосподарського кооперативу, яка розподіляється між його членами пропорційно їх участі у накопиченні цього доходу.

Кредитне забезпечення сільського господарства – система заходів держави, спрямованих на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників у кредитних ресурсах у визначений період.

Маркетинговий період – період, який розпочинається з місяця, у якому починає поставлятися (продаватися) окремий вид продукції рослинництва відповідного врожаю, та закінчується останнім числом місяця, що передує місяцю, в якому починає поставлятися (продаватися) такий самий вид продукції рослинництва наступного врожаю. Для інших видів сільськогосподарської продукції маркетинговий період дорівнює одному бюджетному (фінансовому) року.

Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики) – головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості та комплексного розвитку сільських територій, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг аграрного ринку – система спостереження, збирання, оброблення, передавання, зберігання та аналізу інформації на аграрному ринку про попит і пропозицію на сільськогосподарську продукцію протягом маркетингового періоду окремих видів сільськогосподарської продукції.

Негайна поставка (спот) – поставка товару на організований аграрний ринок на умовах, що передбачають передання у власність або розпорядження на такий товар контрагенту протягом п’яти робочих днів, наступних за днем укладення відповідного цивільно-правового договору при виконанні контрагентом його умов.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку сплати грошових зобов’язань перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Об’єднання (асоціація, спілка) сільськогосподарських кооперативів – формування, засноване кооперативами на засадах членства і добровільності для спільного здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності, пов’язаної із сільськогосподарським виробництвом і захистом економічних інтересів кооперативів, наданням їм інформаційної, консультативно-методичної та іншої допомоги.

Оплата праці – винагорода за живу (професійно-технічну, розумову) та уречевлену працю, вкладену у сільсько-господарське виробництво.

Організований аграрний ринок – сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів і правилами аграрної біржі.

Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Основна оплата праці – винагорода, яку одержує працівник сільськогосподарського підприємства залежно від кількості та якості вкладеної ним суспільно корисної праці та її результатів відповідно до систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними правовими актами.

Особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб через виробництво, переробку і споживання сільськогосподарської продукції, реалізацію її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Пайовий внесок члена сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу формується з його паю та додаткових паїв. Порядок визначення розміру пайового внеску кожного члена кооперативу визначається пропорційно до його участі у господарській діяльності кооперативу відповідно до запланованого обсягу і вартості послуг, що надаються кооперативом.

Пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Пестициди – токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розповсюдження шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких уражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної або чагарникової рослинності, забруднюючих видів риб.

Плата за землю – земельний податок або орендна плата, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Племінна справа – система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Племінна тварина – чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до чинних загальнодержавних програм селекції.

Послуги, супутні веденню сільськогосподарської діяльності: а) сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; б) пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очистка, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції; в) зберігання сільськогосподарської продукції; г) вирощування, розведення, відгодівля та забій свійської худоби, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; ґ) надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання такої техніки в оренду (лізинг); д) надання послуг загальноуправлінського значення (з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління), а також збуту (продажу, поставки) сільськогосподарської продукції, вирощеної, відгодованої, виловленої або зібраної (заготовленої) безпосередньо платником податку; е) знищення бур’яну та шкідливих комах, обробка посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; є) експлуатація меліоративного (зрошувального) та іригаційного обладнання для посівних площ та сільськогосподарських угідь.

Продовольча безпека – захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування для підтримання її звичайної життєвої діяльності.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) – продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11 – 01.42 та 05.00.1 – 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Режим спеціального кредитування – система заходів держави, спрямованих на кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств з урахуванням специфіки їх виробничо-фінансової діяльності.

Ринок зерна – система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб’єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням.

Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) – вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Сільськогосподарська кооперація – система сільськогосподарських кооперативів, їх об’єднань, створених з метою задоволення економічних потреб членів кооперативу.

Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на основі членства для провадження спільної господарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Сільськогосподарська продукція – товари, які виробляються внаслідок діяльності у сфері сільського господарства, лісового господарства чи рибальства (крім підакцизних).

Сільськогосподарська продукція – товари, які підпадають під визначення 1 – 24 груп УКТ ЗЕД. Норми цього Закону не поширюються на підакцизні товари.

Сільськогосподарське підприємство (включаючи фермерське, рибальське та рибницьке господарства) – юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 % загальної суми виручки.

Сільськогосподарський виробничий кооператив – юридична особа, що утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного, лісового господарств на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва.