Бюджети як засіб реалізації стратегії.

Одним з основних завдань планування є задача ефективного розподілу ресурсів. Одним з методів розподілу ресурсів є бюджет.

Бюджет є методом розподілу ресурсів, представлених в кількісній формі, для досягнення мети, яка також представлена кількісно.

Перший крок в складанні бюджету – представлення в числовій формі ресурсів організації і формульованих цілей. Весь процес складання бюджету можна розділити на 4 етапи. На першому етапі цілі і ресурси виражаються в кількісній формі. На другому етапі відбувається підготовка відділами або підрозділами оперативних кошторисів, що розраховуються на певний період часу. На третьому етапі вище керівництво проводить аналіз і перевірку пропозицій по бюджету, потім відділи переробляють свої пропозиції на основі вказівок вищого керівництва. На цьому етапі керівництво розподіляє ресурси усередині організації. На четвертому етапі здійснюється підготовка бюджетів, де ведеться постатейний облік ресурсів і використання фондів. Остаточно ці докладні розрахунки зіставляються з продуктивністю кожного відділу, щоб визначити можливості виконання контрольних показників.

 

Управління по цілям (МВО)

Популярним методом управління, що володіє можливостями об’єднати планування і контроль у області людських ресурсів, є управління по цілях (МВО). Першим опублікував концепцію цього методу П.Друкер.

Основна ідея – в процесі управління спочатку повинні бути сформульовані цілі, а потім у відповідності до них, повинен розроблятися механізм їх реалізації.

Характерні риси управління по цілям:

- чітке встановлення і формулювання цілей для всіх рівнів управління;

- розробка реалістичних планів досягнення цілей;

- всі учасники, які реалізують цілі, приймають участь у процесі їх розробки і встановлення;

- систематичний контроль, оцінка і визначення результатів виконаної роботи;

- застосування корегуючих дій.

Процес МВО можна розділити на 4 етапи:

1. Вироблення чітких, коротких формулювань цілей.

2. Розробка реалістичних планів їх досягнення.

2.1 Визначення основних завдань і заходів, необхідних для досягнення мети.

2.2 Встановлення взаємозв’язків між основними видами діяльності.

2.3 Уточнення ролей, взаємин і делегування відповідних повноважень для виконання кожного виду діяльності.

2.4 Оцінка витрат часу для кожної операції.

2.5 Визначення ресурсів, необхідних для виконання кожної операції, їх розподіл.

2.6 Перевірка термінів і корекція плану дій.

3. Систематичний контроль, вимірювання, оцінка результатів.

4. Проведення корегуючих заходів для досягнення запланованих результатів.

Сутність концепці МВО: http://books.efaculty.kiev.ua/men/6/t5/2.html

1. визначення мети діяльності кожному працівнику організації;

2. забезпечення взаємозв’язку всіх цілей;

3. забезпечення досягнення кожним виконавцем встановленої мети;

4. співробітництво керівника та підлеглого у визначенні цілей діяльності підлеглого.

На відміну від традиційного процесу встановлення цілей, в процесі МВО цілі для підлеглих не встановлюються керівником одноособово (не нав’язуються підлеглим). При цьому ступінь досягнення мети є основним критерієм оцінки та винагородження діяльності підлеглого.

Необхідною складовою МВО є наявність зворотнього зв’язку. В ідеалі МВО вимагає встановлення безперервного зворотнього зв’язку, тобто такого, коли робітник самостійно без зовнішнього втручання відстежує та коригує власні дії. Цей процес самоконтролю доповнюється періодичною оцінкою роботи підлеглого на підставі його звітів. 30,31

Процес МВО складається з кількох взаємопов’язаних етапів, кожний з яких, у свою чергу, включає здійснення кількох кроків (табл. 5. 2).

Таблиця 5.2

Процес управління за цілями

Переваги МВО:

1. Оптимізація організаційної структури управління організацією. Завдяки використанню МВО чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації.
2. Забезпечення цілеспрямованої мотивації працівників. Почуття особистої зацікавленості працівників у результатах діяльності виникає внаслідок особистої участі у процесі встановлення власних цілей, можливості “вкласти” в них свої ідеї, знань сфери своєї компетенції та отримання допомоги від начальника.
3. Ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.

Недоліки МВО:

1. Складність кількісного визначенння цілей діяльності певних робіт.
2. Імовірність витоку інформації за умов доводення цілей до кожного підлеглого.
3. МВО вимагає:

• встановлення короткострокових цілей;
• значної бюрократії;
• високої кваліфікації персоналу.

Сьогодні набуло поширення поняття «управління за цілями» (MBO – management by

objectives), тобто управління орієнтується на досягнення всієї сукупності цілей і задач, які стоять

перед підприємством. Важливим є визначення повноважень та обов’язків усіх працівників,

складання планів для досягнення поставлених цілей, контроль роботи та оцінка отриманих

результатів (рис. 3).

Рис. 3. Модель управління за цілями (за А. Райа) [11]

Переваги управління за цілями такі: підвищення продуктивності за рахунок чіткого розуміння

цілей; підвищення мотивації до роботи; особиста зацікавленість кожного у досягненні цілей;

удосконалення системи контролю та оцінки роботи. Однак управління за цілями стає

малоефективним, якщо не залучено керівників усіх рівнів, за відсутності особистої мотивації,

поганого контролю. Конкретно поставлені цілі дисциплінують виробничі стосунки між

працівниками, оскільки їхнє досягнення легко виміряти. З одного боку, працівники мають уявлення

щодо нього, з іншого боку, нереально завищені цілі можуть призвести до надто сильного тиску на

Розробка

цілей

Планування дій Контроль за

досягненням

цілей

Оцінка

результатів

діяльності

Етап 1 Етап 2 Етап 3 Етап 4

Цілі організації

Цілі підрозділів

Індивідуальні цілі

Оцінка просування до цілей

Коригуючі заходи

працівника. Тому цілі підприємства повинні бути пов’язані, наскільки це можливо, з

індивідуальними цілями працівників.

 

Питання для самостійного вивчення

1. Аналіз конкуренції за М.Портером.

2. Роль стратегічного планування в умовах переходу до ринкової економіки.

3. Аналіз стратегій провідних корпорацій світу.

4. Стратегії управління якістю товару.

 

Тестові завдання

1. Відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспек­тиву і майбутній стан організації - це:

1) ціль підприємства; 3) процес планування;

2) перспектива розвитку; 4) стан організа ції.

 

2. Один із засобів, за допомогою якого забезпечується єдиний напрямок зусиль членів організації щодо досягнення її цілей - це є:

1) організація; 2) мотивація; 3) планування; 4) контроль.

3. Організаційне планування здійснюється:

1) на вищому рівні управління; 3) на середньому рівні управління;

2) на нижчому рівні управління; 4) на всіх рівнях управління.

4. Який вид планів затверджується виключно на вищому рівні управління організації:

1) стратегічні; 2) тактичні; 3) оперативні; 4) короткострокові.

5. Всебічний комплексний план, призначений для забезпечення здійснення місії організації та досягнення її цілей – це:

1) політика; 2) тактика; 3) стратегія; 4) процедура

6. В ході здійснення планування керівництво підприємства не повинно відповідати на запитання:

1) де ми знаходимося в даний час? 3) де ми знаходилися півроку тому?

2) куди ми хочемо рухатися? 4) яким чином необхідно рухатися?

 

7. Останнім етапом стратегічного планування є:

1) вибір стратегії; 3) розробка альтернатив;

2) оцінка стратегії; 4) формування місії організації.

8. Для розробки стратегічного плану вище керівництво організації повинно виявити:

1) можливості і слабкі сторони зовнішнього середовища;

2) внутрішні сильні і слабкі сторони своєї організації;

3) можливості і сильні сторони зовнішнього середовища;

4) загрози і слабкі сторони своєї організації.

9. Для якої з основних базових стратегій можливі такі стратегічні альтернативи: економія ресурсів, селективність, балансування на ринках, пошук нових стратегічних зон:

1) зростання; 2) стабілізації; 3) виживання; 4) скорочення.

 

10. Який метод управління дозволяє одночасно поєднувати планування і контроль в області людських ресурсів:

1) бюджетування; 2) моделювання; 3) екстраполяція; 4) орієнтація на цілі.

 

11. Для практичної реалізації стратегічних планів організації розробляють:

1) тактику, правила, бюджети; 3) бюджети, кошториси, завдання;

2) тактику і правила, завдання; 4) прогнози, правила і цілі.

12. Процес оцінки стратегії організації - це є:

1) аналіз фактично досягнутих результатів роботи;

2) порівняння виконання запланованих робіт з фактичними результатами;

3) механізм зворотного зв’язку для коригування стратегії,

4) аналіз поточних результатів роботи.

13. Тактика організації - це є:

1) короткострокові плани, які конкретизують стратегію;

2) завдання, які треба виконувати виробничому персоналу;

3) види робіт по досягненню цілей в довгостроковому періоді;

4) плани робіт, які слід виконувати управлінському персоналу.

14. Стратегія скорочення полягає в здійсненні заходів щодо:

1) інтенсифікації ринку; 3) перепрофілювання організації;

2) балансування на ринках; 4) відмови від окремих видів бізнесу.

15. Визначення місії, методів, аналіз середовища й стану організації, оцінка стратегічних альтернатив, вибір стратегії – це етапи планування:

1) стратегічного; 2) тактичного; 3) оперативного.

16. Стратегічне планування полягає у розробці:

1) стратегій; 2) цілей; 3) місії; 4) політики.

17. Стратегія організації це є:

1) всебічний комплексний план, призначений для реалізації місії та до­сягнення цілей;

2) комплексний план для отримання прибутків у перспективному періоді,

3) план реалізації цілей організації незалежно від строку;

4) поточні плани для досягнення цілей організації.

18. Метод розподілу ресурсів, поданий у кількісній формі, з метою до­сягнення певних цілей являє собою:

1)кошторис виробництва; 3)бюджет організації;

2)звіт про фін. результати; 4)баланс підприємства

19. Загальне керівництво для дії і прийняття рішень, які полегшують до­сягнення цілей підприємства являють собою:

1) тактику організації; 3) процедури організації;

2) політику організації; 4) правила організації.

20. Розпорядження щодо того, які дії слід вчинити в конкретній ситуації являють:

1) тактику організації; 3) процедури організації;

2) політику організації; 4) правила організації.

 

Література: Основна: 2 (Гл. 8), 7 (Гл. 9,10), 10 (Гл. 5 §5.2, Гл. 16).

Додаткова: 1, 7, 22, 25

 

 

ТЕМА № 6

ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В МЕНЕДЖМЕНТІ

 

Мета теми

ознайомити студентів з основними типами організаційних структур управління, умовами їх ефективності, основними принципами проектування організаційних структур

Основні поняття

організація координація поділ праці централізація децентралізація департаменталізація

структура управління механістичні структури лінійна структура функціональна структура адаптивні структури дивізіон альні структури матричні структури

повноваження обов’язки відповідальність делегування проектні структури організаційне проектування

 

План теми

 

6.1 Сутність організаційної діяльності.

6.2 Повноваження, обов’язки, відповідальність. Типи повноважень

6.3 Сутність і види координації.

6.4 Побудова організації, організаційне проектування.

6.5 Класифікація організаційних структур управління

6.6 Централізація та децентралізація.